Літо 1945 року запам'ятається незвичною дружбою хижака і загону УПА. У 1945 році загін УПА прихистив ведмедя. Одного ранку чоловіки прокинулися від незвичного скавуління. Виявляється, ведмежа ходило навколо боївки, шукаючи їжу. Таке маля ведмедиця ніколи б не відпустила: вочевидь, її вбили. Без молока на одиноке дитинча чекатиме смерть, а гуцулам цього допустити не хотілось.
Василь Білінчук взявся виходити звіра, доки той стане самостійним. Та минали місяці, а ведмідь не хотів покидати повстанців, супроводжував під час рейдів, ділив з ними кашу та хліб. Збереглося чимало фото, де вояки гордо позують з клишоногим побратимом.
Читайте також: Обійти Марадону: найтитулованіший футболіст світу з українським корінням – П'єтро Верховод
Цей незвичний зв'язок вимушено перерве зима. Ведмідь почав впадати у сплячку. Залишити його посеред лісу було б рівнозначним знову наразити на небезпеку. Дочекавшись, доки тварина остаточно заснула, упівці знайшли надійний барліг. Втім, найважче завдання, в прямому значенні, було попереду.
Перенести вже дорослого хижака через глибокий сніг посеред лісу зголосився той самий Василь Білінчук. Чоловік був настільки дужим, що міг стріляти з семикілограмового кулемета Дегтярьова однією рукою. Того дня він залишив клишоногого у схованці, їхні стежки таки розійшлися.
Василь Білінчук загине під час облави НКВД, а його син, Василь Портяк-Білінчук, стане сценаристом таких стрічок про УПА як "Незламний" та "Залізна сотня".
