Виготовлення різдвяної зірки – головного атрибуту вертепу – довіряли тільки чоловікам.
Тут треба було добряче попрацювати у майстерні і в кожному селі зазвичай був свій умілець. Брали звичайне решето, до нього прикріпляли 8 дерев'яних трикутників і держак. Потім усе це обклеювали кольоровими папером і тканиною, прикрашали фольгою, стрічками й китицями – от вам і зірка.
Іноді її діаметр міг сягати й двох метрів. А вже 6-го січня колядники зі звіздарем ходитимуть від хати до хати, сповіщаючи про народження Христа.
Жінки тим часом бралися за створення головної різдвяної прикраси – "павука". Соломою для нього запасалися ще з літа, під час жнив.
Читайте також: Українські традиції святкування Дня святого Миколая
Техніка проста: для найпростішого різдвяного "павука" брали 12 однакових соломинок і за допомогою голки та білої нитки з'єднували в різноманітні фігури – квадрати, ромби, піраміди. Чим більше їх, тим краще.
Прикрасу підвішували на центральну балку в хаті, навпроти дверей, так, аби вона колихалася від найменшого подиху вітру. Наші предки вірили: "павук" концентрує позитивну енергетику.
Якщо хтось сердився або ж відчував, що аж переповнений негативом, то ставав під нього на декілька хвилин.
Наприкінці різдвяного циклу "павука" спалювати, а з ним і всі негаразди, хвороби та суперечки, що накопилися за цей час.