Військовий експерт і полковник запасу ЗСУ Петро Черник в розмові з 24 Каналом спрогнозував, яким буде фронт у перші місяці 2024 року. Більше про це, знищення ворожої логістики та "бавовну" в Криму – читайте далі у матеріалі.

Не пропустіть У 2023 році ЗСУ знищили у 2,5 раза більше росіян, ніж у 2022: підсумки року на фронті

Ми з вами неодноразово говорили про ситуацію і ви ділили війну на фази. Яка зараз фаза і чого нам найближчим часом очікувати?

Останні кілька місяців нічого не міняється і, на мій погляд, не зміниться. Ми у фазі стратегічної рутини. Противник дійшов до висновку, що ліквідувати українську державність вони не можуть. У цій історичній перспективі, я думаю, що не зможуть вже взагалі, бо це була головна мета цієї війни.

Отже, ставить перед собою завдання мінімум. Завдання мінімум не змінилося – вийти на адміністративні кордони Донеччини та Луганщини. Перший часовий показник для них був до 14 грудня – до розмови Владіміра Путіна з народом. Не вдалося. Є другий часовий показник – до його самоперепризначення на посту президента. Чи вдасться – покаже час.

От під таким кутом, під такою призмою, щодня дивимося на фронт. На мій погляд, ще якийсь час, можливо, місяці, у стратегічному сенсі змін там не буде.

Якщо уважно стежити за вашими прогнозами, висловлюваннями, ви кажете, що зараз в нас є, якщо я не помиляюсь, третя фаза війни, де йде перемелювання ворога. Як знаходити вихід із ситуації, тому що, якщо брати суху арифметику, нашого ворога в 4 рази більше. І тут потрібні якісь асиметричні підходи до ведення бойових дій. Чи можете ви роз'яснити, що потрібно робити, тому що, умовно кажучи, для лобових атак нас менше?

У нас і не може бути лобових атак. Ми все прекрасно усвідомлюємо, ми не ставимося до нашого особового складу так, як свого часу Жуков і Сталін ставилися до нього – скільки треба було піхотних атак, штурмів робити, умовно, при штурмі Києва, чи потім у Бродівському, чи при штурмі Берліна, чи та сама сумна операція "Багратіон", і тому подібне. Тут треба дуже правильно розводити ці поняття.

Якщо взагалі ви згадали мої висловлення, то не фаза, а стадія. Третя стадія індустріальної війни, поясню ще раз.

До 10 днів це блискавичний розгром – 1967 рік, шестиденна війна. Найяскравіший приклад саме цієї першої стадії. Не єдиний в історії, але він дуже відомий і знаменитий.

Друга – це швидкий розгром, як правило, до місяця – півтора, не більше, максимум два. Нацисти саме так у 1940 році розгромили військо французів.

Затяжний розгром. Це, як правило, 3 – 4 місяці – радянсько-фінська війна. Десь так вона і тривала. Чи італійсько-грецька на початку Другої світової війни.

А все, що йде далі, це вже змагання ресурсів. Дійсно, якщо дивитися на цю війну в дихотомії Україна – Росія, то в нас, на перший погляд, немає жодних шансів. Але йдемо від протилежного – ми витримуємо цю війну ось вже другий рік. Де філософія нашого успіху у воєнному сенсі? Суто у воєнному.

Збройні Сили України
Збройні Сили України / Getty Images

І, направду, не треба видумувати ніякого вундерваффе. Що потрібно по-справжньому? По-справжньому потрібна велика кількість авіації. Підкреслю – велика. 61 машина F-16 – це дуже добре. Вони зроблять свою роботу, але критично мало. Треба хоча б 4 авіаційні бригади. Одна бригада – це 40 машин. А насправді і 5 – 8 бригад зайвими не будуть.

Чим більше, тим краще. Умовних 180 – 220 машин – це абсолютно підйомний показник для наших союзників. F-16, виготовлених за всю історію з середини 70-х по сьогоднішній день, понад 4,5 тисячі. У більш-менш адекватному робочому стані є і найкращі модифікації, найвищих зразків – добрих 2,5 тисячі. Це багато.

Отже, передати десь 10% від цього потенціалу не складає ніякої проблеми. Плюс, розуміємо, що сама машина по собі нічого не важить. Важливе ракетобомбове навантаження до цієї машини. Насамперед далекобійні ракети, наприклад, AGM-158 JASSM – їх виробили понад 5 тисяч, або ракетопланерна бомба AGM-154 JSOW і так далі. Ця номенклатура дуже величезна – всього 105 видів озброєнь і зброї йде до F-16. Це дуже і дуже багато.

Конкретна історична паралель – завершення війни у Перській затоці 1990 – 1991 роки. Фінальна фаза – "Буря в пустелі" тривала трошки більше, ніж півтора місяця. Союзники мали на озброєні понад 1 700 літаків і за цей час зробили більше, ніж 100 тисяч літаковильотів.

Якби ці 200 – 220 машин мали велику кількість далекобійних ракет, то ми вирішили б головне завдання війни – логістику. Винищити на далеких відстанях все, що стосується залізниці, тримати у вогневому контролі цей режим понад місяць, тоді до солдатів на передову не доїдуть патрони, не доїдуть теплий одяг, їжа, вода, медикаменти, боєкомплект і тому подібне.

Як казав американський генерал Джон Першинг, командувач армії США у Першій світовій війні: "битву виграли солдати, а логістика виграла війну". Логістика, насамперед американська, виграла Другу світову війну. Американці мали тоді ВВП у 2,5 раза вищий і більший, аніж вся планета Земля того часу. Щойно вони вступили у війну, і німці, і японці були приречені. Вони тільки завдяки майстерності та фанатизму, скажімо, як японці, відтерміновували свою смерть, але не могли її уникнути.

Друга категорія зброї – це далекобійні ракети. Лінивий про них не писав, лінивий про них не говорив. Та сама війна "Буря у пустелі" – за півтора місяця застосовано понад 600 ракет. Нагадаю, що Ірак не співмірний суперник досучасної Росії.

До речі Могли уразити вертольоти росіян у Бердянську: що відомо про ракети ATACMS, які отримала Україна

Якби ми мали стільки авіації з великим ракетобомбовим навантаженням, якби ми мали хоча б тисячу, а то й дві ракети ATACMS, а це все обов'язково треба множити на дуже якісний РЕБ, бо все вже поволі переходить у частину дронової війни. Ми розуміємо, що всі дрони-камікадзе включно з "Ланцетами", які росіяни серйозно модифікували, мають радіопривід. Це все треба заглушувати і також підіймати армію наших дронів.

От якби ці чотири компоненти склалися у достатньо великій кількості, згадаємо Карла фон Клаузевіца, який чітко обґрунтував дуже глибоко у своїх роботах – концентрація сил, засобів і зусиль. Підкреслюю на першому слові – концентрація. А також друге серйозне правило виведене ним – це узгодження роботи родів військ.

При грамотному управлінні, при такій кількості зброї, яку я назвав, а бажано ще більше, то вихід на стару лінію розмежування – це питання кількох місяців. І це не фантастика. Але, на превеликий жаль, такий сценарій на цю хвилину виглядає фантастичним. Наші союзники не нададуть нам таку кількість зброї, на жаль.

Логістика – це ключ до будь-якої війни. Щодо ударів по Бєлгороду – офіційного підтвердження немає, хтось каже "Вільха", хтось каже "Точка-У". У МЗС Франції відреагували на це. Там сказали, що Росія – це агресор, Україна має право на самооборону. 10 січня має відбутись екстрене засідання Україна – НАТО, глава МЗС Польщі закликає дати Україні далекобійну зброю. Чи відважаться наші партнери дати зелене світло на використання далекобійної зброї не лише на наших територіях, але і території Росії?

Направду я особисто дуже хочу помилятися, і дай Боже, щоб я помилявся, але я не маю оптимізму у цьому напрямку. Допоки не відбудеться очевидності нападу. Що таке очевидність нападу? Ми вже згадували Другу світову війну, допоки японці не вдарили Перл-Гарбор, американці, певно, ще б два роки думали, дискутували, варто чи не варто вступати у війну.

Нагадаю Першу світову війну – у травні 1915 року потопили судно "Лузітанія". Круїзне судно із цивільним населенням. Два роки американці дискутували, вступати в війну чи не вступати, й тільки коли рейхсканцлер, який відповідав за міжнародні відносини, телеграфував у Мексику, що топитимуть абсолютно все, і це було вже підтверджено, стало очевидним фактом, що от саме така підводна війна буде.

До речі, підводна війна склалася не в Другу світову війну, а саме у Першій були її обриси і архітектура намальована. Тільки тоді американці наважилися на вступ у війну. Отакі вони є і весь такий колективний Захід.

Залетіла ракета у Польщу, побула там 3 хвилини, ну і що? Біди не зробили, полетіли назад, значить – чекаємо. Залетіли "Шахеди" в Румунію, упали уламки, ну і що? Ніхто не постраждав і добре. Тому буду чесним і відвертим – не можу я поки що зрозуміти, що їх має змусити, дозволити це робити й, відповідно, дати усю необхідну зброю, за винятком прямого удару.

Тепер щодо Бєлгорода. Дуже важливо цю деталь розібрати. Я твердо переконаний, що ми не завдавали ударів по цивільній інфраструктурі. Нам немає жодної логіки це робити. Нам треба бити інфраструктуру, залізницю, трансформаторні станції. Треба бити заводи, які виробляють зброю, якнайбільше. І особисто моя персональна позиція – треба бити сам Кремль. Треба бити будівлю Кремля.

Бити по Бєлгороду ніякого резону. "Точка-У" – не серйозна розмова, вони практично закінчилися. Якщо десь є декілька одиниць, то який сенс їх застосовувати. Була думка, вони навіть самі декларували, що це бойова машина RM-70 Vampire на основі БМ-21. Щоб їй завдати удар, треба мінімум на 4 кілометри зайти на територію Росії, це також несерйозно.

Якщо це "Вільха", то вона дуже високошвидкісна – 3,5 тисячі кілометрів на годину і вона невелика. Це реактивний снаряд залпового удару. Це не повноцінна ракета. Так, ракета, але не зовсім в тому розумінні, в якому ми звикли це бачити.

Найімовірніше, самі ж і б'ють. Для чого? Елементарні, прості та зрозумілі цілі – демонізувати українців. Їм нічого не залишається робити, як озлоблювати власне населення проти нас. Бєлгород найзручніша ціль для цього.

Плюс може бути й конспірологічна теорія. Я сам у конспірологію не вірю, але має право на життя – підставляють Владіміра Путіна, пробують як далеко можна піти у тому терорі, який вони самі розв'язують, що Путін не може впоратися як верховний командувач і зробити все можливе, щоб захистити Росію.

Далекограюча гра чи ходи, які контролюються з вежі Кремля, що рано чи пізно матиме результат. Пригадаємо, бунт Євгєнія Пригожина – не міг він сам повстати. Це неможливо. Десь і тут може бути гра.

У стратегічному розумінні треба переносити війну на територію Росії. Вона переноситься всього одним способом – величезною кількістю чи далекобійних ракет, чи безпілотних систем найрізноманітнішої якості і дальності завдання уражень, оце треба робити.

Але знову ж таки в цьому розумінні важить саме кількість. Ось тут ми цей кількісний показник не зможемо змінити, бо Росія надто велика. І об'єктів найрізноманітніших цікавих нам з воєнної точки зору також дуже багато. Ця країна створила запас старої радянської зброї, який є безпрецедентним в історичному і взагалі планетарному масштабі.

Ніхто таких складів найрізноманітнішої зброї, починаючи від стрілецької та закінчуючи бронетанковою, у світі не має. На цю хвилину все те, що ми перебили на наших бойовищах, це ледь-ледь 40% від тих запасів, які у них є. А ще є 60%. Отже, при тому типу бойових дій, які зараз тривають, це добрих 4 роки.

4 січня був прильот в районі Севастополя у казарму росіян. Це офіційно підтвердили наші відповідні відомства. Окупанти кажуть, що це були авіаудари. Унаслідок чого стало можливим використовувати авіацію по об'єктах в Криму? Наскільки я розумію, це доволі небезпечно, тому що в них там працює ППО.

Знову ж, я не маю такого поняття, як заходження нашої авіації в їхній повітряний простір. Storm Shadow чи SCALP, загалом це одне і те саме – британська і французька модифікації, але загалом це один виробник. У найдальшій своїй версії ракета задекларована до 500 кілометрів. Ну що таке 500 кілометрів? Кримський півострів з півночі на південь, тобто від Перекопського перешийка вниз – це 250 кілометрів.

Беремо окуповану зону, в межах 100 кілометрів більше не маємо – маємо 350 і ми ще маємо люфт 150 кілометрів, щоб літак підійшов на безпечну для себе відстань, здійснив пуски і ракета полетіла у правильному напрямку. От і все, що є.

Пожежа в Криму 4 січня
Пожежа в Криму 4 січня / Скриншот з відео

Головний нюанс – кількість, кількість і ще раз кількість. У цій частині ми якістю не переможемо, це треба розуміти. При тому, що якість сама по собі на нашому боці, тому що вся зброя, яка вироблена на Заході кратно переважає абсолютно все, що є в росіян за якістю. Умовно поставити поряд пістолет Макарова і Glock – вони між собою не співмірні. Поставити поряд АР-15, те що ми знаємо як М-16 і автомат Калашнікова – вони між собою не співмірні.

Поставити поряд Abrams і той самий Т-90 (найкращий у росіян) – вони між собою не співмірні. Поставити поряд Cadillac найкращої модифікації і "Волгу". До речі, Abrams розробив саме Cadillac, от так бачите цікаве збігання.

І так все йде далі й далі, але у них є чисельна перевага в усьому. Наша якісна перевага це точкові удари, які гарно реалізовуються. Це завдає їм шкоди, але не ламає хід війни. Якби цю якість помножити на кількість, хоча б у паритеті з тим, що мають росіяни, тоді дійсно був би серйозний результат.

Розуміємо, що паритет нереально досягнути. На вашу думку, який буде перебіг цієї визвольної війни у 2024 році?

До самоперепризначення Путіна я поки що не можу побачити іншої логіки, окрім рутини. Чому саме до цієї точки? Бо після цієї точки може статися "вставай страна огромная". Це може бути й тотальна велика сукупна мобілізація. І, можливо, вона повпливає на наших союзників в частині кількісно-якісної зброї.

Я не знаю, ставки височенні. Ми тисячу разів з вами це проговорили, що я перебуваю в глухому куті, кожен день працюю над собою, читаю безліч серйозної інформації, як ґрунтованої, що пишуть у книжках, так і поточної, що пишуть мої колеги – аналітики.

Взагалі в планетарному аналізі усі сходяться до головного висновку – планета у глухому куті об'єктивно. Правил немає і як вони мають бути написані, поки що ніхто не розуміє. Іде точка перетину, іде точка заломлення, теж ніхто не розуміє.

Ми вже тисячний раз кажемо про кількість зброї, а ще треба сказати, чому такі всі обережні. А де точка неповернення в ядерній частині? Ніхто не знає. Ми з вами ще влітку про це розмовляли. Того часу ні на секунду, ні на міліметр, нічого з мертвої точки не зрушилося. А де точка неповернення у частині розповзання тактичної ядерної зброї? Теж ніхто не знає. З того часу нічого ні на міліметр, ні на секунду не змінилося.

А стратегічне питання розподілу сибірських ресурсів – китайці з американцями тільки зробили перший крок один одному назустріч, який називається "домовилися домовлятися", коли Сі Цзіньпін приїжджав до Джо Байдена. Вони можуть домовлятися кілька десятиліть.

Ось така жорстока дійсність. Я не дам точного прогнозу щодо перебігу війни. Знову ж таки, ідучи за принципом італійського мислителя Ніколо Макіавеллі, у нього є унікальний історичний аналіз, який каже так: якщо хочеш знати як буде, вивчи як було.

З огляду на те, що перша стадія індустріальної війни не реалізована – ні вони нас не розгромили, ні ми їх. Друга стадія війни теж не реалізована. Ми зайшли в третю. У Росії дуже великі людські ресурси, але сукупні ресурси колективного Заходу в частині якісної зброї також колосальні. Отже, де та в який спосіб ці "жорна" надломляться – я об'єктивно не скажу.

Правда, додам оптимізму у свою аналітику. У стратегічному контексті, в далекій перспективі, в моєму розумінні десятиліть – вони точно програли. Залізобетонно, стовідсотково, і вони також це прекрасно усвідомлюють.

Чому так люто б'ються на цьому короткому відтинку? Банально – біологічне життя Путіна. Я не підтримую жодних конспірологічних теорій, що його немає в живих, а вже грають роль його двійники, і що це майстерна гра когось із групи еліт. Моя персональна позиція – він є, живий, направду здоровий, все в нього добре, йому буде 72 роки, це ніщо для такого типу людини як він.

Фідель Кастро Рус жив майже до 100 років, а владу тримав до 95 – 96. Тирани мають властивість жити довго. Ті, хто там перебувають при владі – Ніколай Патрушев, Алєксандр Бортніков, Сєргєй Лавров – такі самі. Така рутина, яка є, може їх влаштовувати, а от що їм міняти? Загальний уклад спільноти, яка рухається в колії, там зараз незмінний.

Чи можна це змінити? Можна, а чому ж ні? Виграти цю війну. Щоб її виграти, ми щойно змоделювали, що потрібно. Правда, є ще другий фундамент успіху, який називається "економіка". Якщо у росіян немає грошей – їм кінець. Але в них гроші є і, на жаль, вони у них будуть.

Санкції душать, але вони душать все те, що називається технологічність, вони душать все те, що називається високовартісне виробництво. А світ уже зайшов у стадію глобальної інтеграції економічного розвитку. Це не часи Радянського Союзу, який сам по собі був виробником практично усього. Так, технології купляли на Заході, але і виробляли.

Важливо Щоб Росія мала кардинально інший вигляд: у Зеленського сказали, на який крок має піти Захід

А тепер усе можна купити у світі, ну за винятком хіба що збагаченого урану. Це точно не можна купити, а решта – без проблем. Напівпровідники – запросто, мікроелектроніка – запросто. Буквально днями для себе проаналізував неприємну для нас новину: росіяни на 173 мільйони доларів закупили приціли тільки для снайперської зброї. Не повірите де – у США, Німеччині, Франції та інших європейських країнах.

Звичайно, якщо на ринку такий прилад коштує умовно тисячу доларів, вони за нього платять туркам чи казахам 10 тисяч доларів. Це не проблема для них, треба то й 20 тисяч заплатять. Нафту і газ продають, долари мають. Ще одна нехороша для нас новина – навчилися продавати золото.

Раніше продавали в Європу, особливо в Британії. Там вже нічого не продають. За 2023 рік в Азії продали майже 70 тонн на 5 мільярдів доларів. Це неймовірно багато. Допоки не буде справжнього удару по сировині – такого як зробили Маргарет Тетчер і Рональд Рейган, які в 1980 році домовилися про збивання ціни на нафту, 5 років працювали над цим питанням.

Зверніть увагу Не така бідна, як здається: чому санкції не залишили Росію без грошей

Рік протримали ціну нижче ніж 20 доларів за барель. Монстр вмер саме тому, що не витримав фінансового навантаження, при колосальній величезній армії, бо гонитву озброєння якраз у 80-х роках перезапустили. Пам'ятаємо програму СОІ про космічну війну. Не витримали вони її і все.

Ось там треба давати відповіді. Будемо чесними, ці відповіді даємо не ми. Ці відповіді дають США. І, на жаль, вони їх поки що не дають по-справжньому.

Ви згадали про Маргарет Тетчер і Рональда Рейгана, чи не здається вам, що немає зараз такого політика, зокрема і в США, який може взяти на себе таку відповідальність і зробити правильно? Ви згадували про Макіавеллі, "хочеш знати як буде, подивись як було". Було 2 великі війни, чому вони не дивляться на історію. Був аншлюс Австрії, вони ж бачать, що відтягування конфлікту з агресором лише дозволяє йому нарощувати сили та захоплювати більше територій.

Повністю поділяю вашу точку зору. І що з того, що ми з вами правильно моделюємо і правильно акцентуємо? Не ми даємо відповідь. Ні ви, ні я, ні будь-хто в Україні не може змінити тип політичного мислення теперішнього американського істеблішменту.

Вінстон Черчилль про це явище висловився неймовірно влучно і якісно: "Американці ухвалять правильне рішення, але тільки тоді, коли перепробують решту. Чи можна було зупинити Гітлера, наприклад, в 1938-му? Можна, але не хотіли. Я не знаю, як впливати на це психологічне явище "не хочуть".

Чи потім страшенною ціною зупинили? Зупинили. Чи може бути запізно зараз? Може. Але буду чесний – я не знаю, як дати відповідь на це запитання.

Чи доцільно у 2024 році говорити про безпосередній захід на тимчасово окупований півострів Крим? Чи в Збройних Силах України є більш нагальні питання до вирішення у 2024 році?

Більш нагальні питання. Хоча знову ж таки приховування маневру й удар там, де ніхто не чекає – ніхто не скасовує. Це третє правило у стратегічному сенсі ведення війни.

Два головних правила ми розглянули: концентрація сил і засобів та узгодження родів військ, їхня робота. А от є ще третє – прихований удар там, де цього найменше можуть чекати. З цієї точки зору, а чому ж ні? Як буде в реальності – побачимо.

Підсумовую свій сьогоднішній аналітичний виклад: у найближчі місяці, за винятком чуда Божого, це, до речі, може статися. Я був би дуже немудрим, якби сказав, що випадок не може перевернути історію. Випадок може перевернути історію і в історії таких моментів величезна кількість. Але чекати цього випадку буде вершиною немудрості.

З того осяжного, що ми можемо зрозуміти інтелектом, то у найближчі місяці, крім рутини, нічого побачити не можна.