Окрім того досягнуті домовленості взаємодії Добровольчого корпусу та ЗСУ.
Навряд чи цих двох людей поєднали теплі почуття один до одного. Але неминучість зближення Добровольчого корпусу і Генштабу було справою часу. Воно продиктоване не політичною доцільністю чи природною авантюризмом обох сторін, а усвідомленням справжньої війни та серйозності положення, в якому є зараз Україна.
Усіх своїх прихильників та соратників Ярош відразу заспокоїв. Мовляв, хлопці, я тут з вами, а не з ними.
У цьому контексті лідер ПС заявив для своїх послідовників, що його робота у Мінобороони не матиме фінансового зиску, відбуватиметься на громадських засадах, і не займе у нього багато часу.
Позиція провідника є авторитетною. Якщо рішення про співучасть у владі, у такий спосіб, прийнято, то усі інформаційні шуми щодо "Яроша-зрадника" швидко зійдуть нанівець. Для нього посада радника є найбільш зручною, ніж скажімо більш офіційна, як заступник начальника Генштабу.
Ярош має можливість маневру. І залишає за собою змогу висловлюватись так, як він до цього звик щодо загальної ситуації в АТО і Збройних Силах. Але поряд з тим, він не матиме змоги говорити занадто красномовно проти конкретних керівників ЗСУ, що також убезпечили себе від виконання його наказів. Це дозволяє їм зберігати недоторкану владну касту у силових структурах, що підпорядковується виключно президенту.
Тобто по суті, Дмитро Ярош не отримав посаду, а лише символічний спосіб, коли дві сторони виказали один одному знаки лояльності.
Взагалі, феномен "Правого Сектору" та й самого Яроша з часів Євромайдану важко переоцінити. Вже тоді "ПС" був потужним революційним рушієм. І після повалення Я., провідника несправедливо витиснули від поділу "владного пирога". Ще до анексії Криму, Ярош заслуговував зайняти найважливіші посади у силових органах. Але на них повернулись "попєрєднікі".
Призначення Яроша є результатом довгих перемовин, воно символізує згоду між бойовим крилом "Правого сектору" ДУКом та регулярною українською армією. Таким чином, держава виказала свою повагу провіднику та його заслуги перед державою. Хоча у офіційному повідомленні Міноборони немає жодного слова про особисті якості Дмитра Яроша.
У Міноборони нардеп та лідер ПС опікуватиметься формуванням резерву української армії та патріотичним вихованням молоді, що він за його словами, вже робить понад 20 років. Ярош наголосив, що ДУК, виконуючи спільні з Армією завдання, готовий підпорядковуватись армійському керівництву.Наразі питання конкретного плану щодо перебування ДУКу на передовій також є невирішеним. Загони Яроша хочуть зберегти внутрішній уклад та не розпорошуватись по всіх підрозділах ЗСУ. Зараз обговорюють компромісний варіант — створення з бійців ДУК сухопутної бригади, що буде підпорядкована Генштабу.
Загалом таке рішення несе позитивний знак для українського суспільства та є гідною відповіддю ворогам української державності, якби це пафосно не звучало.
Правильним кроком у бік порозуміння між державою та самоорганізованими загонами відіграв прийнятий сьогодні законопроект, згідно з яким, добровольці та низка інших службовців отримують статус учасників бойових дій. Якщо ця ідея буде втілена, то провіднику доведеться переконувати своїх бійців довіряти Генштабу та виконувати його накази.