Є два підходи у ставленні до війни: який має обрати Україна

Два підходи до війни

Він про те, що є відповідна норма, і є той, хто її порушив та несе за це відповідальність.

Читайте також Явка з повинною: про що Львова-Бєлова написала у щорічному звіті

Апеляція до норми та факту її порушення дозволяє мобілізувати партнерів, які тримаються думки, що відповідні норми повинні бути підтримані не через певну країну, а для загального блага.

Однак є й інший підхід. Він про те, що оскільки у світі міжнародних відносин немає верховного арбітра, то треба завжди піклуватися про власну безпеку, виходячи із правила "допоможи собі сам".

Найгірша ситуація виникає, коли країна, яка має агресивні наміри щодо сусідів, міняє на свою користь баланс сил у воєнному вимірі. Так виникає фізична основа для агресії.

Так, другий підхід – це політичний реалізм, який в Україні не дуже популярний через те, що в очах багатьох виправдовує агресію і робить її якщо і не легітимною, то прийнятною. Хоча реалізм перш за все про те, що оскільки світ міжнародних відносин неідеальний, а змінити його на краще слабшим гравцям дуже важко самостійно, то завжди треба пам'ятати про свою безпеку і робити відповідні кроки.

Цікаво Як світ схвалюватиме гарантії безпеки для України

А взагалі, ті всі дискусії, які ми маємо зараз, вже обговорювалися велику кількість разів. Як були різні підходи, так і залишаться.

Нам же варто зробити для себе вибір – або ми й далі керуємося ідеалізмом, вважаючи, що на цей раз можемо зробити світ іншим та кращим, або таки приймаємо, що світ неідеальний, і починаємо турбуватися про себе поряд з апеляцією до відповідних норм.