Путін стає зайвим: ФСБ цілком може керувати системою без нього, Україні залишилось дотиснути

Тут варто згадати слова Голди Меїр: "Вони хочуть нашої смерті. Ми хочемо жити. Простір для компромісу тут невеликий". Тому єдиний вибір – добивати Росію, доводити її до розпаду і вже з окремими шматками про щось домовлятися. Іншого не дано. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Наше завдання на цих майданчиках – їздити, кивати головою, слухати розмови Трампа чи Кушнера. А далі діяти за принципом: "А Васька слухає та їсть". Тобто слухати про "мир", а паралельно тиснути на кнопку, бити по території Росії, знищувати їхню нафтопереробку і газопереробку. Росіяни нічого добровільно не віддадуть, доки Путін залишається при владі.

"Оральні" гарантії та європейська балаканина

Європейці постійно наполягають, що рішення не може бути без Європи. Німці, де ваші ракети Taurus? Де війська в Україні, готові стріляти по росіянах? Де перекриття Данської протоки? Триндіти нескінченно, сидячи за спинами українців, – надзвичайно зручна позиція.

Які гарантії здатна дати Європа? Коли у водах Болгарії росіяни підбивають уже шостий суховантаж, союзники лише розводять руками: мовляв, ми не знаємо, що це таке, і не збираємося запускати четверту статтю НАТО. Їхні "гарантії" знову будуть оральними – багато слів і нуль дій.

Ми повинні розраховувати виключно на себе, вкладати ресурс у власний ВПК і довбати територію Росії. А від Європи потрібні гроші та важке озброєння. Свою говорильню вони можуть залишити собі в Брюсселі.

Ракетні пастки від перемовників Кремля

У Москві зібрали велику делегацію на чолі з дипломатами та військовими експертами. Присутність таких персонажів, як Постніков, який спеціалізується на скороченні стратегічних озброєнь, дуже красномовна. Вони спробують розповідати, як Україна має обмежити свій військовий потенціал, аби не погрожувати "беззахисній" Росії.

Кремль хоче реанімувати договір про ракети середньої та малої дальності, скасований через російські ж "Іскандери". Вони прагнуть заборонити нам розробляти власне далекобійне озброєння, ще й змусити американців за цим стежити.

Усі ці питання займають щонайбільше десять відсотків реальної ваги переговорів. Головне, що цікавить ворога: чи відступить Україна з Донецької області? Відповідь – ні. Тому наш переговорник Рустем Умєров у ролі "штатного кишкомота" підходить ідеально: їздити, хитати головою і тягнути час, поки тривають наші удари.

Дизельний зашморг для Москви і Пітера

Час працює проти ворога. У Росії валиться банківська система, зупиняються забудовники, заблоковані Чорне та Азовське моря, а нафта може впасти до 50 доларів за барель. Паралельно ми вибиваємо диспетчерські станції та нафтопереробку.

Бензиновий колапс уже накрив Москву та Санкт-Петербург, де пальне відпускають за лімітами. Але найважливіше – це дизель. Якщо через дефіцит зупиниться залізничний транспорт і локомотиви не зможуть перевозити вантажі, реальна економіка в регіонах просто ляже. Тоді Москва перестане отримувати податки, адже сама столиця нічого не виробляє, лише перерозподіляє ресурси.

Наші атаки стали комплексними: прилітає вже по п'ять-десять дронів, завод просто зупиняється. За одинадцять днів вибито вісім заводів – темп безпрецедентний. Росіянам критично потрібен зимовий дизель зі спеціальними газовими фракціями, а ремонтувати пошкоджені установки без імпортних деталей нічим. Наше завдання – забезпечити понад 50% дефіциту дизелю в Росії.

Путін стає зайвим

Путін ніколи не піде на зустріч із Зеленським. Для нього це означало б визнання суб'єктності України та крах міфу про Стамбульські угоди, де наша країна розглядалася лише як здобич для розподілу. Але казки про те, що з Трампом усе "порішали", більше не працюють.

Американський політичний контекст неминуче вимагатиме посилення тиску на Кремль. У такій конфігурації Путін стає зайвим навіть для власного оточення: ФСБ цілком може керувати системою без нього, посадивши чергову маріонетку. Наша справа – бити по ворожій інфраструктурі, поки ця неповоротка махіна остаточно не розсиплеться.