Врешті 1 січня 2002 року в обіг надійшла нова готівка - євро. Вона стала офіційною в 17-ти країнах Єврозони і замінила 11 національних валют. Втім, кілька членів європейської унії вирішили поки не переходити на нові розрахунки. У Швеції та Данії відбулося декілька референдумів щодо введення в обіг євро, та скандинави твердо сказали своє “ні”. Дещо поміркованішу позицію зайняла Чехія - вона планує вступити до Єврозони, але після 2015-го, а може навіть 2019-го року.
Ще одна потужна європейська економіка, яка вирішила зачекати з євро - Великобританія. Англійці мають певні сентименти до свого фунта стерлінга, який є незмінним ще з колоніальних часів. Хоча, кажуть аналітики, Лондон керується економічною вигодою і аж ніяк не історичною цінністю.
Греки, приміром, без вагань відмовилася від драхми, історія якої налічує понад 2 тисячі років. Деякі експерти переконані - саме ці монети першими почала чеканити людина. Як доказ - в афінському акрополі археологи знайшли глиняний горщик з драхмами, які дійшли до нас ще з часів Перикла. Це означає, що їм орієнтовно 2,5 тисячоліття.
Ще менше пошани до рідної валюти виявили німці - коли відбувся перехід на євро вони просто спалили вже нікому непотрібні дойчмарки. Стару добру марку залишили в якості резервної валюти, але не більше. Німці ні на мить не сумнівалися в євро. Сьогодні понад 320 мільйонів європейців підраховують свої заощадження та борги в євро. Загалом вони мають на руках майже 800 мільярдів євро. Тим не менше, Єврозона живе з перемінним успіхом. Та як би там не було усі 27 країн-членів ЄС за угодою рано чи пізно повинні до неї вступити.