Росія готує "пожежу": чому європейцям треба швидше дружити з Україною
Поки в Новомосковську (Тульська область) димить черговий хімзавод, а в Липецьку вивчають результати нічних спалахів у промзоні, є кілька картинок (в Ізраїлі та США), від яких залежатиме, зокрема, наша ситуація.
В Ізраїлі порахували 85,6% голосів (залишилося приблизно 840 тисяч, з яких чимала частина – це військові та висмикнуті до армії резервісти). Туди-сюди скачуть 1 – 2 мандати, але тенденція зрозуміла. Історично високий результат арабських партій – 17 – 19 мандатів. Про це пише Олексій Копитько.
Що означають результати виборів в Ізраїлі
Табір Нетаньягу збирає більше, ніж очікувалося вчора, але менше, ніж треба для формування уряду. У них 54-55 (а треба 61+). Кампанія мобілізації голосів принесла певні плоди. Опозиційні (на цьому етапі) партії до Нетаньягу збирають 47 – 48 мандатів. Тобто лінійно – без арабських фракцій коаліція не виходить.
Вже на повний хід йде кампанія "хто стане перебіжчиком і куди". Тиск на лідера найбільшої опозиційної групи величезний.
Новий склад Кнесету розпочне роботу 10 листопада. Технічно опозиція може захопити посаду спікера, але комісію з організації роботи Кнесету на період до коаліції очолить представник сили, якій президент дасть шанс першим спробувати сформувати уряд. І з високою ймовірністю першим спробує Нетаньягу. Тобто він нікуди не подінеться. І навіть у разі неуспіху з формуванням нового уряду ще щонайменше кілька місяців триматиме кермо. Опозиція зможе кошмарити його парламентськими методами, тематичними комісіями тощо. Станом на сьогодні взагалі не виключений варіант, що Нетаньягу збереже контроль над урядом до потенційних перевиборів. І далі нове коло.
Зрозуміло лише одне – для якогось перелому Нетаньягу знадобляться дуже ефектні кроки, що виключають/відкладають його відхід. Бо частина опозиції має намір домагатися не просто зміни влади, а саме видалення Нетаньягу з політики.
З нішевих результатів виборів – зменшиться кількість російськомовних депутатів Кнесету. З цього приводу вже почалися легкі голосіння. Я не знаю – добре це чи погано. Треба вникати, хто з них хто, коли йдеться про Україну.
Загалом російськомовний ізраїльський простір вразливих людей може трохи проблематизувати. З одного боку – безліч гідних, адекватних людей, які за нас. З іншого боку – юрби абсолютно затятих ватяних мразот (і це не боти). Тому все неоднозначно. Та категорично узагальнювати – помилка.
Факт у тому, що Ізраїль – це демократія. За всіх етноконфесійних та інших особливостей, там безліч цінних для нас знань з прикладного державного будівництва та виживання в конкурентному середовищі. Тому: менше емоцій, більше оцінки – де користь, де ризики.
Трамп нікуди не подінеться
У США до виборів залишилося менше тижня. Трамп закінчив серію стендапів про дупу одного з кандидатів та підключив нові теми. Він теж нікуди не подінеться, хоча багато хто (особливо – республіканці) був би не проти.
Європа під загрозою
У нас часто люблять описувати широкими мазками без прив'язки до часу. Але ж ситуація інша – ми рахуємо днями й місяцями і вранці перевіряємо, чи всі цілі.
Поки що виглядає так, що зиму ми проживемо в обстановці, коли біля керма збережуться ослаблений Нетаньягу і "кульгавий" Трамп. Головною проблемою для них та їхнього кола буде утримання влади та самозахист. Тобто значення суб'єктивних факторів зросте на порядок. Росіяни вміють працювати з "суб'єктивними факторами". Легка пожежа в Європі відповідає інтересам усіх вказаних персонажів. А нашим – не відповідає.
Це ще одна підказка європейцям, що треба дружити з Україною швидше. Тоді буде хоч якийсь маневр.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.