“Сім років тому я потрапив у жахливу аварію на мотоциклі. Мене повністю паралізувало. Я втратив можливість ходити, а найгірше - керувати своїми руками. Взяти чашку, відкрити двері - для цих елементарних речей мені потрібна допомога”, - каже пацієнт Тім Хеммес.
Тепер, завдяки медикам, новому інтерфейсу 30-річний американець знову може дати "п'ять" своїй дівчині.
“Ми з'ясували дуже важливу річ. Якщо мозок не пошкоджений, то ті ділянки, які, скажімо, відповідають за керування руками, все ще можуть виконувати свою роботу. Це підтвердили досліди на мавпі. Ми прикріпили до її мозку спеціальний імплантат і тварина змогла дистанційно керувати протезом”, - каже директор Медичного центру Університету Піттсбурга Майкл Бонінґер.
Щоб навчити Тіма керувати роборукою, науковці помістили крихітну сітку електродів на поверхню рухової зони кори головного мозку. А точніше - у тій ділянці, де відбувається збудження нейронів, коли пацієнт думає про рухи правою рукою. Сигнали від імплантату передаються дротами, схованими під шкірою, і надходять до комп'ютера, який перетворює їх у рухи протеза.
“Пацієнту потрібно уявити, що він рухає рукою. За допомогою електродів ми вловлюємо сигнали, які виробляє мозок, декодуємо їх і в результаті протез робить відповідний рух”, - каже директор Медичного центру Університету Піттсбурга Майкл Бонінґер.
Практика допомогла Хеммесу навчитися не просто рухати роборукою, а й самостійно брати невеликі предмети. Тепер він менше концентрується на самому процесі.
“Це не моя рука, але це мої думки. Я нарешті зміг щось взяти, доторкнутися до своєї дівчини. Не можу підібрати жодного слова, аби описати, що я відчув у той момент”, - каже пацієнт Тім Хеммес.
Через місяць випробувань з голови Тіма витягнуть імплантат. Науковці наберуть нових добровольців для перевірки чутливіших електродів. Наступна серія досліджень триватиме рік. Розробники сподіваються, що з часом їм вдасться зробити систему бездротовою, а в майбутньому придумають, як повертати до мозку сигнали про дотик.