Коли дійсно варто буде хвилюватися через загрозу з Білорусі

Російських військ у Білорусі замало

Генштаб зазвичай звітує сухо: "Загроза є, але створення ударних угрупувань не фіксується". Така фраза може здаватися для багатьох суперечливою, і на такий ґрунт вдало падає "насіння" з черговим "інсайдом" про "наступ, що от-от мав відбутись 15 – 18 січня".

Цікаво У Путіна таки є "страшна секретна зброя": до чого тут Медведєв

Якщо ж розбирати по деталях, то ситуація ще складніша. Наприклад, зараз угрупування російських "мобіків" у Білорусі не перевищує чисельність в 11 тисяч осіб та приблизно 100 танків. Тут мало просто сказати, що такою чисельністю війська в принципі неможливо наступати на наперед підготовлену оборону.

Можна, наприклад, порівняти, що за останні 3 місяці лише один Пригожин "відмобілізував" близько 40 тисяч осіб у "вагнерівці", але все одно не зміг взяти Бахмут. Як і його не менш численні "конкуренти" з армії Росії.

З іншої сторони, наступати 35-тисячним угрупуванням із Білорусі на Київ в лютому – березні 2022 року для росіян було насправді самовбивчим. Бо виконати своє головне завдання – захопити столицю нашої держави – це угрупування військ могло б лише за умови, що управління Збройними Силами України й мобілізаційним апаратом було б повністю паралізоване, а авіація та ППО – знищені.

Читайте також Росіянам розказують, чому вони точно не програють війну: що тут не так

Але ж цього не трапилось, тому росіяни на алюмінієвих БМД-4 намагались наступати акурат під "квітами смерті" калібру 203-міліметри із наших 2С7 "Піон" та інших засобів ураження.

Або ж – для наступальних угрупувань потрібна своя "логістична вертикаль". Простіше кажучи – організована система польових складів та достатня кількість вантажівок для підвозу. Зараз цього на території Білорусі не спостерігається.

В інфопросторі поширюють різні варіанти поведінки Білорусі

Але такого не спостерігалось на білоруській території й до початку вторгнення у лютому 2022 року. Російські війська з тієї території взагалі сподівались на "гібридні" формати логістики. Наприклад, на ешелон з пальним біля Чернігова, який зайшов залізницею по фейкових документах.

Або ж була в окупантів ідея спробувати взяти Коростень і там прокласти трубопровід для військ в трикутнику "Буча – Гостомель – Ірпінь", але, на щастя, з Коростенем у росіян нічого не вийшло.

Ну і врешті не зрозуміло, як себе далі поведе Білорусь, і наскільки її поведінка підвищить ризик повторної інтервенції. Були повідомлення від "білоруської опозиції" про наміри Лукашенка "от-от" мобілізувати аж 100 тисяч осіб. Це при загальному мобрезерві лише в 300 тисяч військовозобов'язаних. Цей "інсайд" поки ніяк не справдився.

Важливо Кінець вже близько: у бюджеті Росії – дефіцит на трильйони рублів

Були повідомлення, що Лукашенко почав формувати свій "аналог" ПВК "Вагнера" під назвою "Гардсервіс". У цю "контору" мали набирати білоруських силовиків, які не проти за гроші повоювати проти України. Це теж по-своєму виглядає загрозливо.

Білорусь – вже у війні, просто ми не помітили

З іншої сторони виходить, що білоруська армія вже й так насправді залучена до війни проти України. Просто ми цього не помітили. Підрозділи сухопутних військ Білорусі насправді або постійно "нависають" на кордоні з Україною, або постійно відпрацьовують дії, які схожі на підготовку до наступу з Півночі. Це, своєю чергою, примушує Сили оборони України постійно тримати значний наряд сил на кордоні з Білоруссю. Щоб у випадку чого розгромити ворога ще на кордоні.

Справді, перехід у наступ завжди відбувається неочікувано. Як же тоді "не проспати" небезпеку звичайному громадянину?

А насправді дуже просто. Якщо про загрозу наступу в конкретний період часу заговорить хтось із представників військово-політичного керівництва України – ось оце буде справжнє попередження про небезпеку. А до цього – потрібно мати заготовлені варіанти дій на різні випадки, але зберігати спокій.