Захід щоразу робить одну величезну помилку, коли аналізує Іран та Росію
- Американці недооцінюють стійкість євразійських тоталітарних режимів, що впливає на їхнє воєнно-політичне планування.
- Українські експерти повинні враховувати специфіку тоталітарних режимів при плануванні, зважаючи на їхню історичну пам'ять та досвід.
Вам не здається, що ми в Україні – експертів та журналістів маю на увазі – вже занадто перемкнули увагу на події в Затоці? Там вже все більш-менш ясно стосовно впливу тих процесів на нашу війну. Експертній спільноті пора повертатися! І думками, і діями. І ось про яку паралель, що виникла в мене, хочу сказати колегам.
Чому американці не можуть зрозуміти східні диктатури?
Американці явно недооцінили у своєму воєнно-політичному плануванні внутрішню стійкість євразійської тоталітарної деспотії. Про це пише Андрій Клименко.
Читайте також У Заходу залишилось два сценарії щодо Ірану – і обидва погані
Вони – американці – настільки "ринкові" і "бізнесові" за будовою свого мислення і настільки самовпевнені, що просто не розуміють, як працюють така держава і таке суспільство, як в сучасному Ірані.
Втім, це історично традиційна американська помилка – вони "дзеркалять" східні деспотії через себе, через свій ринковий світ і ментальність. І сучасну Росію теж, і тому в них з Росією ніколи нічого не виходило. Ніколи. І зараз не вийде. І з Китаєм теж.
Але ж ми з вами в нашому воєнно-політичному плануванні або просто в роздумах і прогнозах не маємо права на подібні помилки. А, на жаль, до цього дуже близьке сучасне активне покоління українських експертів, науковців, політиків, якими я в цілому пишаюся як українець.
Україні потрібне планування, яке врахує особливість євразійських тоталітаризмів
Це я все про тих, хто смакує і поширює драматичну офіційну інформацію мінфіну і центробанка Росії про те, як вони страждають від санкцій в сенсі бюджету, секвестру, галузевих збитків. Просто іноді так жалісно – "обійняти й плакати".
Друзі та колеги, в цьому випадку помилка і проблема полягає в тому, що ви просто не розумієте (тому що ніколи, на своє щастя, не бачили й не відчували), що в тоталітарних ідеологізованих системах головну роль грають не ринок, не економіка, не бізнес, не наближені до Путіна олігархи-мільярдери, не суспільство. Головну роль грає державно-партійний і безпековий апарат. Апарат, який захопив всі канали медіа і зв'язку, тобто має абсолютно повний контроль над всім.
І сьогодні, коли, здається, вже всі нарешті мали б зрозуміти давно очевидне – що війна не закінчиться найближчим часом, що це перспектива років, а не місяців, – нам в країні потрібне таке планування, яке б враховувало цю особливість євразійських тоталітаризмів.
У нас, українських фахівців, тут все ще залишається перевага перед нашими головними союзниками – європейцями. Ми ще пам'ятаємо, що таке КДБ, проти чого боролися і помирали в невідомості українські дисиденти. Ми маємо архіви, книги, дисертації, мемуари тощо про те, що таке адміністративно-командна система, яка замовчувала Великий Голод, 10-річну боротьбу УПА після 1945-го, яка виводила людей 1 травня 1986 на Хрещатик під чорнобильську радіацію…
Це в нас в Україні ми її зламали. А в Росії вона не просто реанімувалася, а відтворилася за сталіністськими зразками, але посиленими сучасними технологіями.
Цю систему буде непросто зламати, але в нас нема іншого виходу. Тому вивчаймо і досліджуймо історичного ворога глибше і системніше.
З повагою, від одного з тих, хто був 35 – 40 років тому далеко не останнім гвинтиком цієї системи в СРСР і щасливий тим, що зміг порвати з нею...
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.