8271 воєнного часу: де в законі не варто шукати "зради" та чи є загрози для військових

24 канал вирішив проаналізувати та пояснити, що ж це за документ, чому не варто шукати "зради" там, де її нема, та які аргументи в прихильників та противників законопроєкту. Юрист адвокатського об'єднання T&T Partners Владислав Юрчак допоміг нам з'ясувати нюанси законопроєкту. 

До теми Рада посилила покарання для військових: депутат пояснив нюанси закону

Що передбачає законопроєкт №8271 

Законопроєкт №8271 був проголосований у Верховній Раді 13 грудня 2022 року і вже направлений на підпис президенту Зеленському. Його підтримали всі політичні сили у парламенті, крім "Голосу".

Які питання має вирішити законопроєкт:

• Самовільне залишення бойових позицій, невиконання бойових наказів.
• Дезертирство або ухилення від служби, що призводить до масової невідповідності штатного складу та фактичного бойового складу.
• Порушення дисципліни та втрата майна та озброєння, за що не існує адекватної відповідальності та швидкого механізму стягнення.
• Нарахування бойових виплат порушникам та дезертирам, тисячі відмовників можуть  отримувати по 100 тисяч бойових виплат.

Що саме змінює 8271: 

• Посилює санкції за злочини, вчинені військослужбовцями в умовах воєнного стану, зокрема за невиконання бойового наказу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці – відтепер каратиметься позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (замість від 3 до 7);

Також закон скасовує можливість судам, при ухваленні вироку щодо військовослужбовців,  за статтями про непокору, невиконання наказу, погрозу чи насильство щодо начальника, самовільне залишення місця служби, дезертирство та самовільне залишення поля бою, або відмову діяти зброєю, протягом воєнного стану, застосовувати до військовослужбовців такі речі, як: 

• звільнення від відбування покарання з випробуванням, що допускалося раніше і дозволяло суду, при призначенні покарання строком до 5 років позбавлення волі,  встановити особі іспитовий строк від 1 до 3 років. Якщо особа протягом такого іспитового строку не вчиняла нового злочину і виконувала покладені на неї обов'язки, то суд ухвалював рішення про звільнення її від кримінальної відповідальності. Це дозволяло їй не відбувати реального покарання.
• призначення судом більш м'якого покарання, ніж це визначено у статті Кримінального кодексу України (раніше ця норма дозволяла суду, із врахуванням певних обставин,  призначити особі покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті або перейти до більш м'якого виду покарання).
• цей законопроєкт нарешті закриває дискусійне серед правників питання щодо проведення огляду військових ЗСУ, військовозобов'язаних, резервістів під час проходження зборів, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Ним пропонується надати повноваження Військовій службі правопорядку в ЗСУ здійснювати огляд уповноваженими посадовими особами військовослужбовців із використанням технічних засобів та тестів.

Повний текст законопроєкту №8271 читайте: 

 

Хто й чому критикує законопроєкт: основні претензії

Документ викликав шквал критики – відразу після голосування було зареєстровано петицію з вимогою до президента Зеленського ветувати законопроєкт. Вона вже набрала необхідну кількість голосів – менш як за добу.

Вибачте, але закон 8271 саме для "дєржиморд". Провокує розмноження "дєржиморд" і жодним чином не спонукає розвиток лідерства в армії. Проблеми дисципліни він не вирішує,
– обурилась адвокатка Майдану та сержант ЗСУ Євгенія Закревська.

Зверніть увагу! Головна претензія критиків законодавчої ініціативи –  те, що законопроєкт нібито суттєво обмежує право військових на судовий захист, який, гарантується Конституцією. Критики законопроєкту говорять також і про те, що солдати стають фактичною власністю командирів й перетворюються з людей на "бойові одиниці", які не мають власної волі, а лише мають виконувати накази командирів.

Біда в тому, що командири не завжди кваліфіковані, армія –  велика і якщо "середня температура" по ЗСУ –  нормальна, то "перегини на місцях" цілком можливі, а тому військовослужбовці хочуть мати такий собі "захист від дурня" та від того, що їхні командири стануть безкарними та всемогутніми.

Збройні Сили України — це не звір, якого треба приборкати. Збройні Сили України — це люди. Вони живі. Але живуть вони в пеклі. З людьми треба розмовляти. Особливо з людьми в пеклі. А прийняття закону про посилення покарань у рекордно короткі строки демотивує цих людей. І їм байдуже, що це підтримали в усіх фракціях парламенту, повірте. Цей законопроєкт має бути ветований. Не відкладений, а ветований. У найкоротші терміни,
– наголошує сержант ЗСУ Юрій Гудименко.

Але що не таке із критикою законопроєкту?

Критики 8271 розглядають українського солдата, як умовну ідеальну істоту, яка керується виключно "правильними цінностями", а тому a priori не здатна на щось погане, а тому солдату не потрібні заходи примусу та додаткові повноваження їх командирів.

При цьому, реалії дещо інші –  на фронті дійсно є проблеми, адже українці в більшості не були готові до таких страшних випробувань. Це стосується як солдатів, так і командирів.

Іншим важливим моментом, на який звернули увагу критики, є те, що в Україні фактично відсутня військова юстиція та немає військових судів (ДБР та Офіс Генерального прокурора не мають таких функцій і таких повноважень). Тобто не існує інститутів, що будуть опікуватись механізмами, які "запускає" 8271.

Які аргументи в прихильників законопроєкту №8271

Прихильники посилення відповідальності звинувачують противників ініціативи в інфантилізмі та нагадують, що в країні діє воєнний стан і йде війна, яка не передбачає особливих дискусій.

Також нагадують і про події понад сторічної давнини, коли після лютневої революції в Російській імперії царські солдати на фронтах Першої світової отримали законне право самим обирати –  чи йти в атаку, чи залишатися в траншеях. Ця практика завершилась повною деградацією армії, поразкою у війні та новою революцією й великою кров'ю.

Лобісти законопроєкту застерігають від скочування війська в анархію й вважають, що командири повинні мати більше важелів впливу та контролю за особовим складом.

Важливо Залужний просить Зеленського підписати закон про посилення відповідальності для військових

19 грудня до дискусії приєднався (та, схоже, завершив її) головнокомандувач Валерій Залужний. Він оприлюднив звернення до президента з проханням підписати законопроєкт.

Армія тримається на дисципліні. І якщо прогалини в законодавстві не забезпечують її дотримання, а "відмовники" можуть сплатити штраф, розмір якого складає до десяти відсотків бойових виплат, або отримати покарання з випробуванням – це несправедливо. Більше того і це ключове – оголені ділянки фронту змушені закривати собою інші військовослужбовці, що призводить до збільшення втрат особового складу, територій та мирних людей на них. Часто втрачені позиції доводиться відновлювати штурмовими діями дуже дорогою ціною. Так не повинно бути,
– підкреслив Залужний.

Аргументи головнокомандувача прості та зрозумілі: йде війна, а на війні неможлива демократія, тут діє принцип єдиного командування й лише його суворе дотримання забезпечить успіх.

Де не варто шукати "зради"

Наслідки

Невиконання наказу начальника кримінально карається лише тоді, коли воно спричинило тяжкі наслідки, до яких за доктриною відносять – зрив заходів із забезпечення постій­ної бойової готовності військової частини, підрозділу, корабля; зрив бойового завдання, операції; знищення або пошкодження бойової та спеціальної техніки; загибель людей; утрата управління військами; заподіяння істотної майнової шкоди та інше.

Тобто, невиконання бойового наказу, яке не несе за собою жодних наслідків не створює складу злочину.

Законність

Бойовий наказ повинен бути законним, оскільки згідно з чинним законодавством, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно  протиправний наказ або розпорядження.

Відповідальність командирів

Як правильно зазначив Залужний, дійсно, законодавством встановлено також і суворі вимоги щодо законності дій командирів.

Наприклад, командирів, окрім статей, що стосуються їхніх підлеглих (залишення поля бою, дезертирство, тощо) стосуються також наступні:

• перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці – карається позбавлення волі на строк від 8 до 12 років (ч. 5 ст. 426-1 КК України).
• образа честі та гідності, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Росії, його близьким родичам чи членам сім'ї – обмеження волі від 3 до 5 років або позбавлення волі на той самий строк;

Захист військових у суді

"Законопроєкт 8271 встановлює вищу відповідальність за невиконання бойового наказу вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Відповідні зміни викликали значний суспільний резонанс, але, на мою думку, проблема закопана не тут, оскільки законодавством встановлений серйозний механізм захисту прав простих військовослужбовців", – зауважує юрист Владислав Юрчак.

Водночас категорія таких справ розглядається звичайними судами загальної юрисдикції, тому слід пам'ятати про презумпцію невинуватості (стаття 62 Конституції України) – це означає, що саме на сторону обвинувачення покладається обов'язок довести вину особу, а не навпаки. Тобто, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і при цьому, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто, не буде ніяких "без суду і слідства", оскільки чинним законодавством визначену дуже чітку процедуру притягнення військовослужбовців до кримінальної відповідальності і, хоча така містить деякі аспекти, судове провадження здійснюється на загальних засадах,
– наголошує юрист. 

Загрози все ж лишаються

Як тоді бути зі змінами в законі щодо неможливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням та неможливості призначення більш м’якого покарання судом?

ЗМІ рясніють інформацією про посилення відповідальності для військовослужбовців, втім, на мою думку, ключовим є саме це питання. Вважаю, що неможливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням та неможливість призначення більш м’якого покарання судом ніж те, яке визначено законом, в цьому випадку не зовсім відповідає принципу верховенства права та принципу індивідуалізації покарання, згідно з яким у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Законопроєкт 8271, на мою думку, дещо нівелює засаду індивідуалізації покарання, яку неможливо дотриматися враховуючи виключно категорію злочину та не оцінюючи конкретних обставин справи, реальних причин, що обумовлюють необхідність ізоляції особи від суспільства, 
– переконаний юрист. 

Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. На думку юриста, призначення покарання у виді позбавлення волі виключно в залежності від того, як ці дії кваліфікував орган досудового розслідування, є недоречним.

Зверніть увагу! Потенційно, запропоновані редакції статей у цьому блоці можуть бути предметом розгляду Конституційним Судом України. У зв'язку із цим, слід згадати історію, зокрема рішення КСУ № 7-р/2019 від 25.06.2019 року, яким було визнано неконституційною норму Кримінального процесуального кодексу України, яка  передбачала, що за підозрою у вчиненні держзради може бути обрано виключно запобіжний захід у формі тримання під вартою.

Єдине, в чому згідні як критики, так і прихильники законопроєкту №8271 – це те, що необхідно було усунути недоліки законодавства дещо раніше, а нині дискусія, що подекуди переростає в традиційний для суспільства "хейт" грає проти обороноздатності України, яка нині веде війну з лютим ворогом, і який має на меті не лише знищення української державності, а й геноцид українців.

Наразі законопроєкт на підписі у президента України. Він чекатиме на Володмира Зеленського після повернення зі США.