Непекельні санкції: чому закон Грема може взагалі нічого не змінити?

Погрозу Пекіна на адресу Вашингтона Україна прочитала з російського держагентства. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

11 серпня РІА повідомило, що речник посольства КНР у США пообіцяв відповідь на закон Грема, і кілька українських сайтів перенесли це до себе під заголовком про свіжу погрозу Китаю. Джерело при цьому позначили чесно, аж до слова "пропагандистське". А найпростішої перевірки не зробив ніхто. 

Заява не нова. 15 липня речник МЗС КНР Лінь Цзянь відповідав на питання Bloomberg саме про цей законопроєкт і сто відсотків мита, і сказав рівно те саме: Китай проти односторонніх санкцій без підстав у міжнародному праві та без Радбезу ООН й захищатиме свої компанії. Через місяць ту саму формулу видали вдруге, тепер через Москву. Конкретного контрзаходу в ній не було ні тоді, ні тепер, а на саме голосування в Сенаті Пекін не відповів нічим. В одній із таких нотаток заразом переплутали й результат голосування.

Ланцюг тут промовистіший за саму заяву. Погрозу, яка нібито стосується нас, ми беремо з рук країни, проти якої цей закон і ухвалено. Градус підняли в Москві, а підняли його нашими руками.

І тоді видно справжню новину. Пекін мовчить, бо прочитав закон уважніше, ніж ті, хто його переказував. У законі немає удару. У ньому є ручка гучності.

Ручка гучності, а не вимикач

7 серпня Сенат 86 голосами проти 11 ухвалив закон імені покійного Ліндсі Грема, і новини назвали його пекельним. Далі цитую внесену 16 липня редакцію, ухвалений текст із доданою іранською частиною ще не оприлюднено. Ключове слово в ній не "санкції", а "до".

Розділ 113 наказує президентові не пізніше ніж за 30 днів після набрання чинності підняти мито на всі товари з країн, що підпадають під критерії, до ста відсотків. Ввести мито він зобов'язаний. Яким воно буде, обирає сам.

Далі шкалу тримає американський торговельний представник Джеймісон Ґрір. Він коригує ставку в коридорі від більшої за нуль до ста відсотків, повідомивши комітети Конгресу письмовим визначенням. 

Справжній нуль лежить у сусідньому розділі. Згідно зі 115 розділом, президент може взагалі не застосувати будь-яку санкцію чи будь-яке мито з цього закону, письмово засвідчивши перед Конгресом, що так вимагає національний інтерес США.

І тут ховається головне. Той самий 115 розділ окремо звільняє від цього звіту зміну ставки мита. Вимкнути будь-що з цього закону коштує підпису президента й пояснення перед Конгресом. Прикрутити гучність коштує службової довідки торгпреда. Одне карає. Друге торгує.

Чому Пекін мовчить?

Закон дає Китаю те, чого не дає удар, а саме попередження. Не пізніше ніж за 10 днів до введення мита або до зміни його ставки президент чи торгпред мусить подати комітетам Конгресу письмове обґрунтування з методологією розрахунку. Раптовості немає за конструкцією, будь-який рух шкали видно наперед.

Тому Пекін і поводиться підкреслено стримано. Йому не потрібна ескалація перед вереснем, йому потрібен стіл. Липнева формула, повторена через місяць, це не нова позиція, це відсутність нової позиції.

Чому підпису не буде до 24 вересня?

Це прогноз, і ось на чому він стоїть. Палата на канікулах до вересня, а 10 серпня Маккол, Фіцпатрік і Гойєр внесли ідентичний текст як компаньйон, з очікуванням голосування восени за скороченою процедурою, що забороняє поправки й вимагає двох третин голосів. Трамп при цьому хоче поправку, яка дасть йому тарифні повноваження ще й щодо Ірану. Поправка ламає скорочену процедуру й повертає текст у Сенат.

Але темп голосування тут не головне. 

24 вересня Сі Цзіньпін приїде до Вашингтона з першим за понад десятиліття візитом. Підпис у середині вересня означає посадити Сі за стіл тоді, коли тридцятиденний годинник зі словом "зобов'язаний" уже цокає, а через два тижні після його від'їзду або вдарити митом по його країні, або письмово переконувати Конгрес, що пощадити Пекін це національний інтерес США. 

Законопроєкт, який лежить у Палаті, такого вибору не нав'язує. Загроза без строку коштує дешевше за повноваження зі строком.

Хто насправді в п'ятірці підсанкційних країн?

П'ятірка в цьому законі не одна. Мито ловить країни за двома окремими критеріями: п'ять найбільших імпортерів російської нафти або газу за останні дванадцять місяців перед набранням чинності, і окремо п'ять головних сприяльників обходу нафтових санкцій, тобто схем, тіньового флоту й посередників. Другий список в українських переказах не згадують майже ніколи.

Річард Блюменталь називав нафтову п'ятірку: Китай, Індія, Словаччина, Угорщина, Азербайджан. Atlantic Council зауважує, що за даними S&P Global і CREA, третім найбільшим імпортером стабільно йде Туреччина. Список у законі не називають, його обчислюють, тож він цілком може не збігтися з тим, який називали автори.

Виняток прописано навколо газу: країна, чиї закупівлі становлять менш ніж 15% усього російського газового експорту і яка їх скорочує. Угорщина стоїть і в нафтовому списку, тож від нафтових мит газовий виняток її не рятує. Словаччина й Угорщина – це наші сусіди, і обидві роками торгуються за право не відмовлятися від російської нафти.

Далі закон розходиться сам із собою. На старті п'ятірка одна, спільна для нафти й газу. А через 180 днів після введення мит і потім щопівроку торгпред разом із Держдепом і Міненерго рахує вже дві окремі: п'ять найбільших по нафті й п'ять найбільших по газу. 

Список, який починається з п'яти країн, здатен розростися до десяти. П'ятірку сприяльників при цьому не перераховує ніхто, вона застигає на даті набрання чинності.

І остання деталь, яка з'їдає весь тиск. Мито застосовують лише до тих, хто зробив нові закупівлі від тридцятого дня після набрання чинності. Хто зупинився, у список не потрапляє взагалі. Індія може зникнути з п'ятірки не тому, що її пробачили, а тому що домовилася. Рахують по країнах, а не по ЄС як блоку, тож європейці стоять у списках поодинці.

Замок, ключі від якого не в Києві

Україна вписана в цей закон не в списку цілей, а в умові вимкнення. Скасувати санкції чи мито щодо Росії президент може лише засвідчивши перед Конгресом, що Росія підписала мир, прийнятий вільною і незалежною Україною, і припинила бойові дії. Скасування ще й лежить 30 днів на перевірці, а щоб його заблокувати, потрібні три п'ятих Сенату.

Той самий розділ має другу половину, і вона про всіх інших. Щодо будь-якої країни, крім Росії, президентові достатньо засвідчити, що вона більше не робить того, за що потрапила під удар, і що він отримав надійні запевнення на майбутнє. Ніякого миру, ніякого підпису Києва. Тому питання для нас змінилося. 

Роками ми питали, коли Захід нарешті вдарить по покупцях російської нафти. Питати треба інше: хто зійде зі списку раніше, ніж мита увімкнуть, і що він за це віддасть Вашингтону.

Підпис Києва тримає в цьому законі одні двері, ті, за якими Росія. Решта дверей відчиняється зсередини Білого дому.