За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, ідейні загарбники з бойовим досвідом розраховували на те, що їм вдасться швидко повернутися додому та заробити чималі кошти. Найманці вважали, що війна за окупацію всієї Донеччини та Луганщини не буде важкою, а спокуса паралельно зайнятися мародерством була вирішальною для багатьох.
Дивіться також Помирати не бажають: російські військові, яких перекидають із Сирії, не хочуть воювати в Україні
Російські ж генерали вважали, що завдяки долученню до війни досвідчених ветеранів Афганської, Чеченської та інших війн вони зможуть швидко зібрати достатню кількість особового складу для досягнення потрібних Путіну перемог.
Перший бій вирішив все
- Російських добровольців, які самі прийшли до військкоматів у березні та квітні, загарбники відправили в одну бригаду, яка на момент їх прибуття була повністю розбита.
- За рахунок поповнення генерали змогли відновити чисельність бригади майже на половину від штату – до 1400 осіб.
- Оскільки фактично з нуля створений підрозділ складався зовсім не зі строковиків, а з навчених ветеранів, загарбники вирішили використати його як основний кулак удару по позиціях ЗСУ на Луганщині.
- Генерали вважали, що зусиллями двох створених з бійців бригади батальйонних тактичних груп вони зможуть прорвати оборону захисників України та наблизитися до оточення позиції наших військ.
- Втім, для росіян не сталося, як гадалося. Щойно артилерія ЗСУ пошматувала мобілізованих, після щільної атаки російської авіації силами двох БТГр загарбники пішли у наступ, отримали нищівного удару та були змушені відступити.
- Лобові атаки тривали на цьому напрямку тривали кілька діб, після чого від бригади залишилося лише 360 осіб. Всі інші загинули або зазнали поранень.
Подібний підхід командування та вкрай вдала робота сил ЗСУ змусили всіх добровольців, які змогли вижити, протверезіти. Найманці після фактично першого ж бою у цій війні швидко вирішили повертатися додому. Путінські ординці поставили командування перед фактом своє командування, мовляв, контракти можна вважати недійсними, а вони згодні за власний кошт тікати з Донбасу та добиратися до своїх глибинок.
Звісно, штабні полковники були дещо незадоволені такою заявою, тим паче подібні прецеденти можуть бути небезпечними для всього не дуже вмотивованого війська. Через це добровольцям прямо зазначили, що вони не мають права тікати, а за дезертирство будуть покарані згідно з кримінальним кодексом Росії, однак загарбникам дозволили відійти на другу лінію та відпочити впродовж доби.
Перемовини зі штабними офіцерами вели лише кілька добровольців, а проходили вони під наглядом розстрільної групи кадировців. Саме цей факт визначив долю залишків розбитого загону.
Найманці повернулися до пункту дислокації підрозділу та розповіли товаришам по зброї про те, що втекти фактично з поля бою ніхто вже не зможе. Це майже призвело до бунту та конфлікту між самими "Ваньками", але всі зраділи можливості побути у порівняно безпечному місці за кілька кілометрів від фронту.
Майже 50 добровольців ховаються у Росії зі зброєю
Опинившись в одному з прифронтових міст, російські добровольці одразу ж почали шукати горілку та буквально через кілька годин перебували у безпритомному стані. Що цікаво, масштабне пияцтво призвело до того, що троє з 350 померли. Ще двох прирізали свої ж під час нетверезого конфлікту.
У день, коли залишки двох БТГр мали повернутися на передову, на місце прибуло лише троє. Через зникнення добровольців у селище, де вони відпочивали, відправили цілу роту кадрових російських військових. Пошукова група знайшла майже 270 осіб, які засіли у різних місцях та продовжували випивати. Нетверезих добровольців затримували та відправляли на передову.
Майже 50 чоловіків загадково зникли. Їм вдалося втекти з прифронтової зони та перетнути кордон між квазіреспубліками та Росією, давши хабаря ФСБшникам. Добровольці дезертували зі зброєю, тому відловлювати їх на території країни-агресорки мають із завзяттям. Адже ніхто не знає, на що здатні кілька десятків осіб, які погодилися за гроші вбивати людей та пройшли через пекло війни.