Боєць розповів, що розпочиналися ці події саме як АТО, бо люди, які воюють на тому боці проти нас є терористами.

Але, зауважив він, якщо звертати увагу на те, що РФ повністю допомагає так званим терористам, які називають себе «ДНР» і , «ЛНР», то висновок наступний – це так звана АТО, яка дуже схожа на війну.

Офіцер переконаний, ще влітку під час звільнення Слов’янська, коли цю війну можна було припинити, страху у наших військових не було, бо ніхто тоді навіть не здогадувався, що буде задіяне таке важке озброєння, що буде настільки жорстока війна. Саботажу з боку керівництва, на думку бійця, теж не було особливо. Просто ніхто не очікував настільки різкої і швидкої ескалації конфлікту.

Зараз вже готові до всього – вчимося на своїх помилках,
— наголошує він.

Обурює офіцера, що відношення з боку нашої влади до військових не те, яким його намагаються показати.Наприклад, до сих пір немає потрібного забезпечення, умови проживання жахливі.

Бо ті умови, які є наразі у військових на Сході легко порівняти з умовами військових часів другої світової війни, незважаючи на те, скільки часу вже пройшло,
— розповідає військовий.

Також офіцер зауважив, що 23 роки армію розвалювали і військових ніхто за людей не рахував, а гідних людей дуже багато. Зараз мова навіть не йде про добровольчі батальйони, серед ЗСУ є дуже багато тих, хто незважаючи на умови, які їм створювала держава, продовжували весь цей час виконувати свою роботу. А зараз вони всі на Сході.

Звичайно, що є випадки дезертирства, визнає боєць, але переважна більшість гідно виконує свої обов’язки. Різниця між бійцями добровольчих батальйонів та солдатами ЗСУ разюча – це набагато більш професійна підготовка, всі військові навики тощо.

Кожен день зі боку супротивника гине в п’ять, а то і в десять разів більше військових, аніж з нашого боку. І чомусь про це всі мовчать,
— зауважив офіцер.

Чоловік розповів, що наші бійці на Сході, як малі діти, їм вкрай необхідна підтримка людей. Допомога від волонтерів, листи і малюнки від дітей. І багатьом бійцям це дуже допомагає.

Військовий переконаний, якщо ворог бажає залишитися живим повернутися до дому і будувати свою країну, а не знищувати чужу, на яку вони прийшли, то нехай повертаються туди.