Згодом ці моделі відішлють за кордон, де й шитимуть одяг. Керівники фірми Франк і Олівер Зайденштікери добре знають ці будівлі. Вони в них виросли і в дитинстві любили тут гратися.
“Коли ми були молодшими, виробництво все ще було тут. Конвеєр йшов через середнє крило, де працювали швачки. Малими ми сідали у корзини і їхали вздовж конвеєра через половину будівлі. Особливо було цікаво спускатися з одного поверху на інший - ми неначе каталися на санях”, - каже керівник фірми Франк Зайденштікер.
Нині фабрикою керує вже третє покоління родини Зайденштікерів. У 1960-тих батьки Франка та Олівера перемістили виробництво за кордон. Вони були серед перших у Німеччині, хто наважився на такий крок.
“Зі своїми технічними ноу-хау та стандартами, компанія була піонером у перенесенні виробництва за кордон. Попри це якість виробів з Азії залишалася такою ж високою, як і тих, що виробляли у Німеччині. Ми дбаємо про те, аби умови на наших азійських фабриках були гідними. Це для нас дуже важливо”, - каже керівник фірми Олівер Зайденштікер.
Навіть попри те, що пошиття одягу перемістили за кордон, головний склад компанії залишилися у Білефельді.
Зайденштікер шиє щороку близько 15 мільйонів сорочок та блузок. Кожний другий виріб, перед тим як відправити до магазинів, зберігають саме тут.
Спершу фірма виготовляла чоловічі сорочки. А з 1950-х почала тішити своїми блузами і прекрасну половину людства.
Зайденштікер має навіть власний музей, в якому задокументована 90-річна історія компанії. Фірма першою з текстильних фабрик запровадила розподіл праці. З 1920 років на підприємстві почали домінувати конвеєри.
За довгу історію сімейний сад зазнав незначних змін. За колишніми виробничими приміщеннями розташована вілла, збудована ще дідусем Зайденштікер.
Дітьми Франк та Олівер гралися у цьому родинному помісті. Сьогодні вони тут ухвалюють важливі рішенні і гадають, як краще просувати у світі німецькі текстильні вироби.