Від Ізраїля до Лівану․ Як Росія розпродає мільйони тонн краденого українського зерна
.
Під час підготовки до повномасштабного вторгнення кремлівські злочинці планували не лише захопити більшу частину України, але й максимально переписати світовий порядок, змусивши колективний Захід погодитися з новими реаліями. Основну ставку росіяни робили на залякування США та Європи ядерним озброєнням, а також на залежність країн від постачання газу та нафти. Втім, у бункері фюрера розраховували не лише на енергетичний шантаж. Розуміючи, що початок великої війни призведе до паніки на ринках, росіяни збиралися шантажувати світ ще й експортом зернових.
Згідно з планами Москви, після окупації українських територій та повного відрізання Києва від моря, Кремль мав отримати монополію на постачання аграрної продукції у світі. Позбавившись від України як від головного конкурента, захопивши врожай та фермерські угіддя, росіяни хотіли шантажувати всіх контролем за ціною на пшеницю, ячмінь кукурудзу тощо. Відмова загарбників від експорту потрібної кількості продукції у країни третього світу цілком могла призвести до масових заворушень, скажімо, в Африці. Що б неодмінно вплинуло на суттєве збільшення міграції мільйонів людей до Європи.
Розуміючи це, Путін хотів змусити цивілізовані країни пробачити йому "маленьку витівку" в Україні: домогтися зняття санкцій в обмін на гарантії безперебійного експорту зернових та нафтопродуктів споживачам зі всього світу.
Паралельно з цим, бункерний фюрер збирався покарати українців за спробу вийти з орбіти впливу Кремля. Провівши бліцкриг, розставивши на чолі захоплених територій підконтрольних Москві колаборантів, окупанти планували провести етнічні чистки й влаштувати справжній голодомор. Ще перед початком наступу на Україну у лютому 2022-го у росіян був повністю сформований автопарк зерновозів для вивезення врожаю з елеваторів, визначений перелік компаній, що будуть експортувати продукцію за кордон, а також пропрацьована схема хоча б мінімального приховування торгівлі вкраденим.
Редакція 24 Каналу роздобула тисячі документів росіян, які стосуються експорту зернових з окупованих частин Запорізької, Херсонської, Донецької областей та Криму. Як Росія продає ячмінь та пшеницю до Туреччини, Ізраїлю, Лівану, Сирії, Саудівської Аравії та інших країн світу. До чого тут підставні (й не дуже) компанії з ОАЕ та Швейцарії, в який спосіб рашисти хоча б для проформи намагаються видавати крадене зерно за вирощене у Росії, і як їм це вдається, читайте у нашому розслідуванні.
Зерновий коридор як побічний ефект паніки
Аналізуючи дії росіян "на землі", можна з легкістю зрозуміти, що їм доводилося коригувати свої початкові плани буквально на ходу. Загарбники змогли заблокувати Україні доступ до моря, захопили левову частину південних регіонів із величезними фермерськими угіддями. Це призвело до паніки на ринках і спекуляцій ф'ючерсами.
Побоюючись, що через війну на світовому ринку почнеться дефіцит, зернотрейдери серйозно підняли ціни буквально на всі види товарів. Країни Африки, Китай та інші споживачі аграрки одразу збільшили свій попит, намагаючись зробити більш потужні стратегічні запаси на випадок кризи. Росіяни миттєво збільшили потік експорту, аби набити собі кишені кривавими доларами. Для країни, яка миттю опинилися під достатньо потужними санкціями, штучно створена монополія на продаж аграрної продукції мала важливе економічне значення. Коштом закупок нафти й газу європейськими партнерами, а також реалізації зерна, рашисти отримували змогу мінімізувати вплив обмежень на свої внутрішні ринки, а також збільшували можливості по фінансуванню війни.
Втім, зріст обсягів експорту, провал бліцкригу, а також збільшення тиску на Москву з боку міжнародної спільноти вже у квітні – травні 2022 року призвели до відкату цін на зернові до довоєнного рівня. Крім того, росіянам довелося погодитися з необхідністю відкриття коридору для вивезення з чорноморських портів української продукції. Ця ініціатива геть не була вигідна воєнним злочинцям, оскільки Росія від цього фактично нічого не отримувала, проте Київ міг хоча б частково відновити експорт свого врожаю.
Зрозуміло, що росіяни всіляко порушували взяті на себе зобов'язання, максимально блокували потужності коридору, а згодом й взагалі вийшли з угоди, замінувавши шляхи проходу кораблів. Та все ж зупинити вивезення зерна з підконтрольної Києву території, вони не могли. Звільнення Зміїного, знищення крейсера "Москва" та достатньо масштабні удари по кораблях Чорноморської флотилії ворога, а згодом і повернення контролю над вишками Бойка змусили злочинців втекти з північної та північно-західної частини моря. Аби все ж таки заподіяти максимальної шкоди Україні та хоч якось втримати умовну монополію на ринку, росіяни сконцентрували свої зусилля на ударах по портовій інфраструктурі та елеваторах. Це, звісно, призвело до мільярдних збитків наших агрокомпаній, однак не вплинуло на коливання цін та не дало росіянам ніякої стратегічної переваги.
Продрозкладка, або Голодомор 3.0
Паралельно з блокуванням експорту зерна морським шляхом, у березні – травні 2022-го в новоокупованих регіонах росіяни проводили прискорену підготовку до впровадження аналога продрозкладки. Цей процес почався, як тільки військові загарбники встановили більш-менш якісний контроль над містами та селищами, а також налагодили роботу окупаційних адміністрацій.
Злочинці, що діяли за наказом з Москви, почали обліковувати землі та врожай фермерів. Аграріїв поставили перед вибором: співпраця чи злидні й голод.
Рашисти змушували підприємців або продавати їм мільйони тонн зернових та соняшника за безцінь, або ж знищували товар, забирали його силою чи блокували можливість кудись вивезти. Під забороною опинилося й ведення будь-якої діяльності у полях без отримання паспорта з двоголовою куркою, а також дозволу на роботу.
Фактично єдина причина, чому російські загарбники не влаштували на окупованих територіях повноцінний голодомор полягає в тому, що війна затягнулася значно на довший період, ніж хотіли у Москві. Займатися настільки масштабними покараннями за спротив, а паралельно підтримувати певний порядок у захоплених містах і проводити наступальні чи оборонні операції, росіяни фізично не могли. Натомість немає жодного сумніву в тому, що вони аж ніяк не відмовилися від повторення дій катів українського народу у випадку власної перемоги.
Наразі ж вони вимушено обмежилися лише тотальним терором та фактичним викраденням зерна без створення тотального дефіциту продуктів на Херсонщині й Запоріжжі. Проте масштаби вивезення й продажу врожаю лише збільшуються, а весь прибуток від цих злочинних дій осідає у кишенях росіян. Більшість аграріїв окупованого Півдня опинилися практично у рабстві.
Згідно з оцінками Bloomberg, у 2022 році росіяни забрали у власників на Півдні України лише пшениці на понад 1 мільярд доларів, однак ця цифра навряд є точною. У 2023-му вивезення краденого тривало у значно більшій мірі. Продовжують свої злочини окупанти й досі, адже попит на ячмінь, пшеницю, ріпак, соняшник та інші товари на світовому ринку присутній, а великій кількості країн наплювати на те, що вони скуповують крадений товар у фашистів сучасності. Особливо з урахуванням того, що в офіційних документах країну походження товару вказують аж ніяк не Україну.
Як Росія експортує крадене українське зерно по всьому світу
Географія розповсюдження Росією краденого українського зерна достатньо велика. Згідно з документами, які отримала редакція 24 Каналу, 9 компаній за допомогою понад 30 судів систематично продають врожай до Туреччини, Єгипту, Ізраїля, Саудівської Аравії, Сирії, Кенії, Лівану, Уганди та Йорданії з моменту повномасштабного вторгнення. Втім, юридичних осіб-реалізаторів краденого збіжжя, як і країн-покупців, значно більше.
Кораблі, причетні до вивезення росіянами українського зерна / Інфографіка 24 Каналу
За словами журналістки проєкту SeaKrime Центру "Миротворець" Катерини Яресько, росіяни дуже активно вивозять зернові не тільки з портів Севастополя, але й із Феодосії та Керчі. Загалом за 2023 рік рашисти експортували з Криму понад 2 мільйони тонн врожаю. При цьому йдеться не про успішну роботу окремих фірм для власного збагачення, а саме про російську державну політику.
На захоплених територіях питаннями викупу чи віджиманням зерна у фермерів займаються безпосередньо окупаційні адміністрації. На Запоріжжі та Херсонщині росіяни створили компанію "Державний зерновий оператор", у Севастополі приватна стивідорна "Авліта" працює під повним прикриттям "державної" "Об'єднаної суднобудівельної корпорації". Те саме стосується "Крейн Марін Контрактор" – фірми, якій належать MATROS KOSHKA, MIKHAIL NENASHEV та інші кораблі, які демонструють неймовірну активність. Тобто вивезення врожаю наших фермерів геть не може бути ініціативою якихось окремих підприємців. Це саме державна політика Росії,
– каже Яресько.
Загалом росіяни геть не цураються прямих поставок поцупленого до Сирії та укладають контракти з урядом Асада. Тоді як при вивезенні до інших країн використовують тіньові схеми. Бувають і випадки, коли Туреччина напряму приймає кораблі, що вийшли з кримських портів. Наприклад, нещодавно у Феодосії завантажувалися насінням соняшника 2 судна, які потім зафіксували у порті Самсун.
Найчастіше, як наголошує Яресько, зловмисники перевалюють вантажі з одного судна у Керченській протоці на інше. Тоді довести факт продажу краденого значно складніше. Це влаштовує як покупців, так і міжнародних гравців ринку, що завдяки такому підходу отримують чималі прибутки.
Коли з російського ринку з початком повномасштабного вторгнення вийшли великі зернотрейдери США та Канади, деякі міжнародні компанії поспішили зайняти цю нішу. Наприклад, швейцарська Vivalon AG, яка приймала кораблі з поцупленим через свою турецьку "доньку". "Вівалон" у релізах каже, що постачає зерно на 5 континентів у 20 країн світу. Так от принаймні частина цього належить Україні, але юридично довести це дуже складно, бо відстежити судно, яке завантажується у наших портах окупованого Криму, цілком можливо, проте застосування схем з перевантаження такого зерна на інші судна та перепродажу через підставні компанії значно ускладнює збирання доказової бази.
Одна схема на всіх
Загальна схема продажу росіянами краденого зерна всіма фірмами є абсолютно типовою. Розберемо на одному прикладі, як крадений український ячмінь росіяни відправляють кораблем NADEZHDA до Туреччини.
Вкрадений врожай росіяни спочатку привозять до таких собі центрів перевалки в Криму заздалегідь пригнаними з усіх кутків держави-терористки залізничними вагонами та зерновозами. Вже тут, у різних містечках півострова, товар завантажують на інші вантажівки, а в документах про походження вказують якийсь район захопленого півострова.
Район походження аж ніяк не можна вважати російським. Та і ячмінь геть не з Криму / Фото джерел 24 Каналу
Коли продукція потрапляє у порт, її оформлюють не як таку, що належить якійсь фірмі з окупованих територій, а як ту, чиїми власниками є компанія з материкової Росії. Найчастіше фігурують фірми з Краснодарського краю. Рідше – з Москви чи інших регіонів. У нашому випадку із ячменем йдеться якраз про столичну фірму "Торговый дом Фрегат", зареєстровану на бульварі Зубовському, будинку 13, будівлі 1, приміщенні 1, кабінеті 3.
Справи у "Фрегата" пішли в гору після захоплення окупантами українського Півдня / Скриншот з російського сайту перевірки контрагентів
Наступним етапом росіяни починають оформлювати в порті всі документи на вантаж. Від імені юридичної особи крадія врожаю подають заявки на отримання відповідних фітосанітарних сертифікатів та інших паперів.
Для відправки до пункту призначення, у нашому випадку до Туреччини, злочинці проводять обробку вантажу від збудників хвороб, а згодом – чекають на висновки лабораторних досліджень працівників россельхознагляду для отримання сертифікатів про безпеку продукції. До того ж варто зазначити, що наявність у товарі якихось шкідників зазвичай не впливає на безперешкодне отримання всіх документів – на це просто закривають очі.
Заражений ячмінь / Фото джерел 24 Каналу
Так і відбулося у випадку з "Фрегатом" і балкером NADEZHDA – вантажу все одно видали сертифікат безпеки та якості.
Фітосанітарний сертифікат для зараженого вантажу / Фото джерел 24 Каналу
Настільки серйозно заморочуються росіяни, звісно, геть не заради того, аби використовувати ячмінь для власних цілей десь на просторах держави-терористки. Увесь цей час 2,672 тисячі тонн ячменю чекають його замовники.
Згідно з доповненням до укладеного 15 січня 2022 року контракту, придбала український ячмінь компанія з Нікосії S.W.E.G. INVESTMENT LTD.
Угода про купівлю у росіян краденого ячменю / Фото джерел 24 Каналу
Директором цієї фірми на момент підписання першочергової угоди значився громадянин Кіпру Wang Hao.
"Довоєнний" контракт, через додаток до якого росіяни продали ячмінь / Фото джерел 24 Каналу
То ж оскільки реалізовувала крадений товар російська компанія, покупець завжди матиме змогу казати, що він "не купував нічого українського".
Особливо з урахуванням того факту, що в усіх документах не вказано нічого про справжнє походження товару. А щоб схема була зручною для клієнтів і точно не приносила їм ніяких потенційних проблем, росіяни відправляють корабель з Криму не напряму до порту призначення, а до порту "Кавказ". При цьому отримувачем продукції вказують той самий "ТД "Фрегат", який і є відправником. Така от доставка самому собі.
Отримувач і відправник – одна й та ж компанія / Фото джерел 24 Каналу
Вже у російських територіальних водах Чорного моря ячмінь перевалюють на інший корабель, який спокійно собі попливе до порту "Самсун" у Туреччину.
Маршрут Севастополь – перевантажувальний район порту "Кавказ" – Туреччина / Фото джерел 24 Каналу
Виключно формально з юридичної точки зору до корабля, який безпосередньо привезе ячмінь до Самсуна, не буде жодних претензій: він і не заходив до окупованого півострова, і завантажувався "російською продукцією". То ж у подібний спосіб загарбники й торгують мільйонами тонн поцупленого зерна з чималою кількістю країн.
Як росіяни вивозять крадене українське збіжжя / Інфографіка 24 Каналу
Як українське стає "російським"
Фактично ж окупанти починають документально вважати весь товар "своїм" саме на етапі перевантаження продукції на автівки з російською реєстрацією у Криму (якщо відкинути той факт, що путінські ординці взагалі ніколи не вважали українські землі такими, що їм не належать).
Станція відправлення і є центром перевалки. Згодом окупанти вказують її як місце походження зерна / Фото джерел 24 Каналу
Проте підміну походження вкраденого врожаю достатньо ретельно приховують на кожному з етапів оформлення товару. У портах зерно готують до завантаження на судна та доставки кінцевим споживачам, а при оформленні власниками вказують не компанії українських фермерів з окупованих територій, а російські фірми, що уклали угоду купівлі-продажу або із закордонними фірмами-посередниками, або з безпосередньо замовниками товару.
Оскільки жодних документів, які б свідчили про російське походження зерна, надати ніхто не може, працівники россельхознагляду та морських терміналів виготовляють папери вже безпосередньо перед завантаженням на кораблі. На суднах проводять і фумігацію (обробку від комах), і необхідні дослідження на наявність у продукції хвороб і паразитів.
Росіяни знезаражують продукцію вже на кораблях / Фото джерел 24 Каналу
Втім, навіть якщо російські чиновники знайдуть у пшениці чи ячмені збудника якихось хвороб, на це просто закриють очі. Документально це оформляють лише у внутрішніх паперах, тоді як у міжнародних документах ніяких відхилень від норм не вказують.
У випадках виявлення у продукції шкідливих домішок російські чиновники виписують застереження. Але не російським компаніям, а виробникам на окупованих / Фото джерел 24 Каналу
Саме так клієнти росіян неодноразово отримували фактично зіпсовані тонни зернових. Наприклад, заражений ячмінь у підсумку перемішали із зерном інших виробників і відправили балкером MATROS POZYNICH до порту "Кавказ" для перевалки на інший корабель. Згодом цей вантаж опинився у Саудівській Аравії.
Рашисти торгують навіть зараженим зерном / Фото джерел 24 Каналу
Ретельно підходять росіяни й до спроб приховати факт торгівлі краденим зерном у міжнародних документах. В усіх коносаментах, фітосанітарних сертифікатах та інших паперах загарбники не просто вказують країною походження Росію, а подекуди навіть стверджують, що зерно було вирощене десь на Кубані. При цьому приховуючи місце завантаження продукції під формулюванням "один із безпечних портів Чорного або Азовського моря" або "один із портів Чорного моря".
Навіть торгуючи із Сирією, росіяни не вказують, що завантажують продукцію в окупованому Криму / Фото джерел 24 Каналу
А щоб замовники зерна завжди могли сказати, що вони не купували крадене українське, а всього лише торгували з Росією, окупанти зазвичай перевозять вантажі каботажним способом. Коли, скажімо, з Керчі корабель вирушає до порту "Кавказ", звідки зерно перевалюють на інші балкери.
Каботаж для росіян – спосіб приховати торгівлю краденим / Фото джерел 24 Каналу
Втім, неабияк видає злочин росіян той факт, що після оформлення фітосанітарних сертифікатів компанії-експортери часто просять переробити всі документи без вказівки країни походження.
Тільки без адреси (с) / Фото джерел 24 Каналу
До того ж у внутрішніх документах россельхознагляду чиновники вказують, що та чи інша компанія, яка буцімто поставила до порту "зерно з Краснодара", порушила норми й привезла продукцію без обов'язкових паперів.
Звідки ж взяти сертифікат із Джанкоя, якщо зерно запорізьке? / Фото джерел 24 Каналу
Саме так практично на кожне судно посадовці готують дублікати документів: спочатку із вказівкою походження з Криму, а згодом – без згадування півострова взагалі.
Жодної згадки про Крим чи українське походження товару навіть у документах продукції, яка буде перевантажена / Фото джерел 24 Каналу
Також у реєстрах, де вказано, з яких зерновозів завантажували врожай на той чи інший корабель, є чимало свідчень про те, що продукцію завозили саме з новоокупованих територій.
Станція відправлення – у Криму, район походження – на Запоріжжі / Фото джерел 24 Каналу
Проте нерідко у подібних паперах згадок Херсонської чи Запорізької областей немає: рашисти вписують лише назву залізничної станції відправлення товару та регіон, де вона розташована.
Курман (колишнє Красногвардійське) за часів повномасштабної війни раптом став аграрною столицею Криму / Фото джерел 24 Каналу
Крім того, посадовці-окупанти іноді не лінуються зафіксувати факти вивезення врожаю із Херсонської та Запорізької областей. Втім, якусь чітку статистику загарбники не ведуть, оскільки левову частку вкраденого навіть у себе проводять як вирощену десь у Краснодарі.
У внутрішніх документах росіяни нічого не приховують / Фото джерел 24 Каналу
Скільки точно врожаю українських фермерів вивезли загарбники лише за 2 роки повномасштабної війни, порахувати геть неможливо. Однак не викликає суперечок той факт, що росіяни збільшили експорт зерна у багато разів.
Так, за весь 2021 рік із всіх портів Криму окупанти відправили за кордон (експорт + переміщення до Росії) рекордних на той момент 220 тисяч тонн зерна.
"Довоєнна статистика" / Фото джерел 24 Каналу
Натомість лише за січень та 21 день лютого 2023 року тільки з порту Севастополя злочинці відвантажили 190,7 тисячі тонн.
Один кримський порт за неповних 2 місяці вивозить майже річну "довоєнну" норму продукції для всього Криму / Фото джерел 24 Каналу
Які країни купують у росіян українське зерно і до чого тут американський банк
Згідно з наявними у 24 Каналу документами, лише з початку червня 2022-го (орієнтовний момент, коли окупанти поставили на потік вивезення зерна з новоокупованих територій) по кінець липня 2023 року тільки з порту Севастополя російські судна здійснили щонайменше 150 проходів із поцупленим. У цьому злочинці застосували чималий флот, що складався з понад 30 балкерів, барж та суден для генеральних вантажів.
Власниками вантажів при оформленні документів фігурували 9 російських компаній:
- "Фрегат";
- "Хлебком";
- "Петрохлеб-Кубань";
- "НИКА";
- "НЗК";
- "Кубань-Форвард";
- "Апрель";
- "Агрофрегат";
- "Паллада".
Кожна з них або відправляла судно напряму до країни-замовника, або ж спрямовувала його до порту "Кавказ". В останньому випадку отримувачами вантажів могли бути зовсім інші компанії. Якщо кінцевою точкою маршруту зерна були країни типу Сирії чи Ірану, рашисти могли одразу вказувати замовника.
Відправник – компанія "Паллада", отримувач – державна сирійська General Organization for Trade, Storage and Grain Processing
Проте якщо врожай призначався до Туреччини, Саудівської Аравії, Єгипту чи інших держав, які не дуже хотіли б "світитися", у схему вписували додаткових посередників.
Відправник – "Кубань-Форвард", власники/отримувачі – російська ТД "Риф", а також 2 компанії з Дубаю: GTCS Trading DMCC та Grainflower DMCC / Фото джерел 24 Каналу
Скоріш за все, у випадку з вивезенням 3,230 тисяч тонн пшениці судном VOLGO-BALT 188, безпосередні контракти на постачання зерна до Єгипту укладали вже іноземні компанії – аби Єгипет згодом міг казати, що це ж він не у росіян крадене українське купував.
Втім, цілком можливо, що компанії-посередниці – не гравці на світовому ринку зерна, а просто підставні юридичні особи для прикриття злочину. Наприклад, GTCS Trading DMCC належить власнику найбільшого у Росії ТОВ "ТД "Риф" Петру Ходикіну.
У випадку постачань до Туреччини покупцями найчастіше виступали одразу місцеві компанії, які ніколи й не приховували факту торгівлі з росіянами.
Покупці зерна у фірми "Петрохлеб-Кубань" / Таблиця 24 Каналу
Були й цікавіші випадки, коли, наприклад, в Ізмірі з невідомих причин із судна SV KONSTANTIN кукурудзу не вивантажили.
SV KONSTANTIN (IMO 9203710) прямував до Ізміру, адже товар мали купити турки / Фото джерел 24 Каналу
Тоді, у липні 2022, коносамент був оформлений на турецьку Erser Grup Tarım Ürünleri San. ve Tic. A.Ş.
Турецький покупець, російський продавець, українська кукурудза / Фото джерел 24 Каналу
Проте у сертифікаті чомусь була вказана ALMATRADE SA зі Швейцарії (VIA G.B. PIODA 9 6900 LUGANO).
Швейцарська компанія… чому б ні? /Фото джерел 24 Каналу
Через майже місяць простою "Кубань-Петрохлеб" продала врожай за 1 мільйон 687 тисяч 362 доларів компанії з ОАЕ GRAINCO TRADE DMCC для поставки у Сирію. Розраховуватися покупець мав у доларах або рублях.
Рублі чи долари? / Фото джерел 24 Каналу
Рахунок, на який сплатили араби, належить ПАТ "Банк "Санкт-Петербург", який є одним із тих, що обслуговує російські оборонні замовлення. Банком-кореспондентом, через який, ймовірно, провели платіж, мав слугувати The Bank of New York Mellon. І хоча російська фінансова структура попала під санкції лише 24 лютого 2023 року, виходить, що американці у розпал війни могли провести платіж на рахунки злочинців за поставки краденої кукурудзи у Сирію.
Банк-кореспондент – The Bank of New York Mellon / Фото джерел 24 Каналу
В аналогічний спосіб (із перевалкою зерна та через посередників) рашисти постачають український врожай і до Ізраїлю. Наприклад, у липні 2023 року для заплутування слідів злочину краснодарська ТОВ "Кубань-Форвад" продала ячмінь московському "Торговому дому "Фрегат".
Рашисти у два договори "перетворюють" українське на російське / Фото джерел 24 Каналу
Через кілька діб після підписання угоди з Севастополя до порту "Кавказ" відправився догори завантажений українським товаром теплохід NEMAN (IMO 7005554).
2640 тонн ячменю з окупованих територій везли в Ізраїль каботажем / Фото джерел 24 Каналу
На яке судно перевалювали ячмінь із NEMAN, достеменно встановити поки не вдалось. Втім, фактично у ті самі дні на перевалку порту "Кавказ" багато разів ходив корабель AKUBENS. З нього крадене зерно вантажили на турецький балкер SWORD LION, який прямував до Ашдода. То ж цілком ймовірно, що у процесі каботажу приймав участь не один теплохід. Чи була "продукція російського походження", як вказано у документах, навіть не вирощена в окупованому Криму, а напряму вкрадена у фермерів із захопленого Півдня? Відповідь однозначно ствердна.
Про це свідчать відповідні документи, в яких вказані навіть номерні знаки машин, ячмінь із яких вантажили на NEMAN.
Район походження – новоокуповані території / Фото джерел 24 Каналу
Росія і не думає зупинятися
Згідно з даними сервісу Marinetraffic, російський флот щодня продовжує курсувати визначеними маршрутами, вивозячи тисячі тонн українського зерна. Іноземні компанії попри абсолютне розуміння участі у злочині, укладають із росіянами нові й нові контракти. Зупинити цей процес без деокупації захоплених територій практично неможливо. Проте й немає сумнівів, що у разі визволення земель окупанти спробують зробити їх максимально небезпечними та непридатними для використання фермерами.
Однак Росія все ж не дарма намагається приховати сліди злочинів, оскільки розуміє, що у випадку арешту кораблів, їх захід до портів цивілізованих країн світу буде означати втрату суден.
Росіяни вибудовують маршрути в такий спосіб, щоб у випадку несправності причетні до викрадення зерна балкери мали змогу заходити на ремонт у порти дружніх країн. Однак рано чи пізно кораблі можуть опинитися не там, де б хотілося рашистам, і ми маємо бути до цього готові, аби судно конфіскували, – зазначили працівники СБУ. – Крім того, міжнародним компаніям, що виступають посередниками чи покупцями зерна, після кожного оголошення підозри чи рішення суду, стає все важче мати справу зі злочинцями. Вони оцінюють власні ризики, і якщо участь у схемах із реалізації захопленої української продукції буде для них занадто токсичною, росіяни втратять частку ринку.
То ж, аби путінські ординці не могли наповнювати свої кишені мільярдами кривавих грошей, для України є вкрай важливим не лише ретельно документувати кожен злочин, але й проводити серйозну роботу з урядами країн-партнерів. Аби так чи інакше змусити хоча б корпорації із цивілізованих країн світу не брати участь у злочинних діях рашистів.