В радості й горі, в миті щастя і за крок до смерті – вони незмінно співають. У типовому індійському кіно має бути щонайменше п'ять пісень. Це в рядових фільмах. А у хороших – всі вісім.

"Дуже важливо, що ці фільми ніколи не зраджували сподівань. От на них сподівались і вони такі були. Вони не могли бути з поганим кінцем. Не могли бути без музики, не могли бути без гарних артисток, які дуже схожі на українок", – розповідає режисер Олесь Санін.

Читайте також: Згадати все. Як "відривались" на дискотеках

Відразу чотири індійські фільми потрапили в топ-10 радянського кінопрокату. Вище "Танцівника Диско" ще одна музична драма "Боббі", яку переглянуло 65 мільйонів глядачів. А також славнозвісна "Зіта і Гіта".

Сюжети індійського кіно – це історія, "заварена" на нещасливому коханні, кастовій нерівності або нещасному дитинстві. Присмачена бійками і піснями. За героїв цих кінострічок вболівав перед телеекранами весь Союз.

Більше про те, чим ще дивували в індійському кіно, хто був справжньою зіркою цих фільмів, ім'я якої знали у кожній родині, та в якої групи "позичили" славнозвісні пісні "Джимі, Джимі, ача, ача" – дивіться у програмі