Журналістка з Херсона Євгенія Вірлич в ефірі 24 Каналу розповіла, що відбувається у найбільш небезпечних населених пунктах області та чому навіть після евакуації багато херсонців намагаються повертатися додому.
Росіяни б'ють по тому, що забезпечує життя Херсона
Попри небезпеку, багато херсонців продовжують залишатися вдома, адже тут у них є житло, робота та можливість хоча б частково зберігати звичне життя. Водночас місто вже готується до чергової складної зими під постійними російськими обстрілами.
Росіяни прицільно б'ють по магазинах, складах продуктів, по соціальній інфраструктурі, яка забезпечує життя мешканців. Вони переслідують громадський і особистий транспорт містян,
– розповіла Вірлич.
Останніми днями у Херсоні та деяких громадах області особливо складна ситуація зі зв'язком, електрикою та водою. У частині міста світла немає по кілька тижнів, причому йдеться не лише про райони поблизу Дніпра, які вважаються найбільш небезпечними.
Відновлювати електрику і воду дуже важко, тому що росіяни постійно полюють з FPV-дронів,
– зазначила журналістка.
Через постійну загрозу ремонтні роботи затягуються, а люди змушені пристосовуватися до тривалих перебоїв із базовими послугами. Навіть у таких умовах значна частина мешканців не поспішає залишати місто, намагаючись підготуватися до холодного періоду вдома.
У деяких селах евакуювали останніх мешканців
Ситуація на правобережній Херсонщині суттєво відрізняється залежно від відстані до Дніпра. У Білозерці та Станіславі, які розташовані відносно недалеко від Херсона, обстріли залишаються дуже інтенсивними. Людей там небагато, однак частина мешканців не виїжджає, бо не хоче залишати власні будинки та часто доглядає ще й за оселями сусідів.
Чим довше людина залишається, тим важче їй виїхати. Вона прикипіла до свого дому. Останнім часом люди стали більше виїжджати, але ближче до зими це може бути сезонним явищем: люди намагаються перезимувати в іншому місці, а потім повертаються,
– пояснила Вірлич.
У громадах, розташованих далі від Херсона і ближче до Кривого Рогу, ситуація дещо краща: там є можливість працювати, відновлювати пошкоджені будинки та підтримувати більш звичне життя. Натомість у Бериславі та частині Бериславського району біля Дніпра людей доводиться евакуйовувати практично щодня.
Є села, де евакуювали останніх мешканців. Водночас у тому самому Бериславському районі, але трохи далі від Дніпра, ситуація вже краща,
– розповіла журналістка.
Навіть після виїзду багато жителів Херсонщини не розривають зв'язок із домом. Ті, хто перебрався до Миколаєва, на Миколаївщину чи Одещину, намагаються приїжджати назад раз на тиждень або хоча б раз на місяць, щоб перевірити житло. Частина людей планує залишити область лише на холодний період, а після зими знову повернутися додому.
Після евакуації постає питання, як жити далі
Для жителів небезпечних громад працюють гарячі лінії, через які можна організувати евакуацію. Людей можуть вивезти та забезпечити тимчасовим місцем для проживання приблизно на три – шість місяців, зокрема у модульних містечках чи інших підготовлених локаціях.
Проблема в тому, що людям кудись треба діватися далі. Треба працювати, а не всі можуть працювати віддалено, щоб виїхати й продовжувати заробляти. Період адаптації людини після виїзду теж довгий,
– пояснила Вірлич.
Після завершення періоду тимчасового проживання люди знову опиняються перед вибором: орендувати житло в іншому місті або повертатися додому. Для багатьох херсонців перший варіант фінансово недоступний, особливо якщо після переїзду не вдалося знайти стабільну роботу.
Збережень у херсонців переважно зараз немає. У місті залишилися ті люди, які не мають великих заощаджень, щоб забезпечити собі якийсь час для спокійної адаптації. Реалії такі,
– сказала журналістка.
Оренда житла в обласних центрах, а подекуди й у менших містах, для багатьох переселенців залишається занадто дорогою. Через це частина людей продовжує жити у Херсоні навіть під обстрілами, оскільки саме там у них залишаються власне житло та робота.
Вірлич описала життя під обстрілами у Херсоні: дивіться відео