Мобілізація в Україні зміниться: інтерв'ю з Веніславським про нові рішення та скандальні справи

В Україні гостро стоїть питання мобілізації. Зокрема, часті конфлікти між військовослужбовцями ТЦК та військовозобов'язаними лиш розділяють суспільство, що грає на руку ворогу. Тож підхід до мобілізаційних процесів планують змінити та покращити, аби мінімізувати подібні випадки.

Народний депутат, член Парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу детальніше розповів, про які зміни мовиться та до чого готуватися українцям. Більше про це, а також про питання мобілізації жінок, електронні повістки та можливе закінчення війни, читайте далі в матеріалі. 

Дивіться також БЗВП по-новому: у Силах оборони повідомили про зміни в системі військової підготовки 

Які зміни будуть у процесі мобілізації?

Була інформація, що з 1 квітня зміниться підхід до мобілізації. Чи можете ви розповісти детальніше, про які зміни мовиться?

Не стояло питання про те, що з 1 квітня щось зміниться. Міністр оборони України пан Федоров анонсував на закритому засіданні, що напрацьовують певні законодавчі ініціативи, які потім презентують Комітету, а далі, у разі підтримки, їх передадуть на розгляд Верховної Ради України.

Це мало відбутися якраз протягом березня – квітня. Тому у квітні, думаю, ми очікуємо відповідні ініціативи, але наразі жодних змін у проведенні мобілізації немає. Жодних законодавчих ініціатив чи якоїсь моделі вдосконалення питань, пов'язаних із мобілізацією, від Міністерства оборони до Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки також не надходило. Тому натепер немає підстав говорити про якісь нововведення.

Ба більше, інформацію про потенційні напрямки вдосконалення мобілізаційних заходів повідомили членам комітету в закритому режимі, тому я її, відповідно до закону, не можу оприлюднювати.

Головне завдання майбутніх змін – мінімізувати будь-які конфлікти між представниками ТЦК і СП та громадянами України, яких можуть мобілізувати під час заходів оповіщення. Також мовиться про те, щоб усі ці мобілізаційні заходи не викликали в громадян відчуття несправедливості, коли хтось має якісь преференції, хтось має необґрунтовану бронь чи відстрочку, когось мобілізують, а когось – ні.

Питання справедливості та мінімізації конфліктів – це дві основні речі. Їх, до речі, озвучив і президент, сказавши, що це має бути зроблено найближчим часом. Ми очікуємо від Міністерства оборони відповідних ініціатив. І вже тоді зможемо більш детально про них поговорити, проаналізувати і трохи відгорнути цю завісу.

Повне інтерв'ю з Федором Веніславським: дивіться відео

Чи надсилатимуть повістки через Дію?

Цікаво, як саме може відбутися мінімізація конфліктів. Лунала ідея, хоч її потім спростували у Міноборони, про надсилання повісток через Дію. За такого механізму військові ТЦК менше взаємодіяли б із військовозобов'язаними. Як ви ставитесь до цієї ідеї?

Коли Комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки напрацьовував великі зміни до закону про мобілізацію та до закону про військову службу у 2024 році, розглядали й питання потенційного залучення якихось телекомунікаційних мереж для вручення повісток. Але тоді ухвалили рішення, яке на сьогодні залишається незмінним: жодних електронних повісток не надсилатимуть. Це стосується й Дії. Мінцифри та Міноборони з цього приводу теж озвучили свою позицію.

Тут є питання, як узагалі забезпечувати оповіщення громадян про потребу прибути до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Ми знаємо, що є система "Резерв+", є відповідні електронні кабінети призовника та військовозобов'язаного, у яких можна отримати інформацію. Але паперові варіанти повісток ніхто не скасовував. Їх і далі використовуватимуть відповідно до тих норм, які є в законі та підзаконних нормативно-правових актах.

Що стосується конфліктів, то, на превеликий жаль, повністю уникнути їх навряд чи вдасться. Коли є комунікація між двома людьми, завжди є ризик конфлікту. І дуже часто ті конфлікти, які ми бачимо в публічному просторі, є наслідком свідомого провокування або загострення з боку військовозобов'язаних.

Переважна більшість працівників ТЦК, до речі, є учасниками бойових дій. Їх перевели до ТЦК та СП безпосередньо з бойових бригад. Коли їх провокують, коли вони бачать, що вже виконали свій обов'язок із захисту України, а дехто намагається маніпулювати та не виконувати свій, у когось, напевно, просто не витримують нерви.

Для того щоб мінімізувати ці конфліктні ситуації, ми ще у 2024 році це передбачили та постійно тримаємо на контролі, щоб усі представники ТЦК і СП мали нагрудні бодікамери. Це потрібно для того, щоб уся процедура вручення повісток була зафіксована та щоб у будь-яких спірних ситуаціях військове командування, а також комітети, які здійснюють контрольну функцію, могли перевірити та з'ясувати реальні обставини справи.

Загалом тут є цілий комплекс можливих заходів, які, я переконаний, будуть доведені до суспільства, щоб питання справедливості та конфліктів узагалі не стояли. Думаю, що після того як Міністерство оборони напрацює відповідні пропозиції, ми зможемо поділитися цим детальніше.

На сьогодні бодікамери та притягнення до відповідальності тих військовослужбовців ТЦК і СП, які порушують свої службові обов'язки та допускають порушення прав людини, є найдієвішими заходами. 

Так само важлива роз'яснювальна робота, яку веде і по вертикалі Командування Сухопутних військ, якому підпорядковуються ТЦК і СП, і в публічному просторі. Я думаю, що все це в комплексі має призвести до різкого зниження кількості конфліктів. Але загалом очікуємо напрацювань Міністерства оборони.

Тобто від паперових повісток все ж не відмовляться?

Безперечно, паперові варіанти повісток точно не зникнуть. Щобільше, на цей момент чинна система мобілізації забезпечує поповнення наших Збройних Сил більш ніж на 90%.

На превеликий жаль, усі рекрутингові механізми, які ми запроваджували, не дозволяють сьогодні повністю замінити собою діяльність ТЦК і СП. В умовах війни, коли Росія нарощує свої окупаційні війська на території України, ми не можемо зараз говорити про якісь радикальні підходи до реформування ТЦК і СП або до перенаправлення наших військовослужбовців у бойові бригади.

Тому будь-які реформи ТЦК і СП не можуть призвести до послаблення нашої обороноздатності. Відповідно, ті процедури, які є зараз, продовжуватимуть діяти, і ми дуже обережно намагатимемось викорінити ті проблеми, про які говоримо.

Чи розслідують справи, де військові ТЦК порушують права громадян?

Є чимало випадків, коли права порушують уже самі працівники ТЦК. За минулий рік надійшло близько 5 тисяч звернень щодо порушень прав громадян з боку військовослужбовців ТЦК, і ця кількість зростає. Що з цим робити?

Комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки всі резонансні питання завжди розглядає на своїх засіданнях. Ми запрошуємо відповідних посадових осіб, які відповідають за діяльність ТЦК і СП, з Командування Сухопутних військ, з Міністерства оборони – усіх, хто долучений до цих процесів.

Ви правильно сказали, що кількість звернень зростає. У 2025 році справді було 5 тисяч таких звернень. Водночас сама по собі ця цифра не є повністю релевантною без розуміння загальної кількості громадян України, які були мобілізовані.

Загальна кількість легко рахується. У середньому 30 тисяч громадян України мобілізують щомісяця. Ця інформація є відкритою: її вже озвучував і президент, і представники Міністерства оборони, і командування Збройних сил України.

Тому, якщо ми говоримо про 5 тисяч звернень, коли приблизно 400 тисяч громадян мобілізували за рік, це дуже невеликий відсоток від загальної кількості. Це трохи більше ніж 1% конфліктних ситуацій.

Усі ситуації, які пов'язані з порушенням прав людини, розслідують. Щодо кожного такого випадку проводиться службова перевірка. Якщо є факти, які свідчать про наявність ознак складу злочину, реєструються кримінальні провадження, їх розслідує Державне бюро розслідувань, а винних притягають до відповідальності.

Цей процес йде, і він є стримувальним чинником, щоб мінімізувати кількість порушень прав людини під час оповіщення та вручення повісток. Ми над цим працюємо. 

Але сказати, що є якийсь універсальний рецепт, який одразу на п'ятий рік війни зніме всі проблеми в комунікації між ТЦК і військовозобов'язаними, на превеликий жаль, не можна.

Удосконалення законодавства, з одного боку, має забезпечити поповнення наших Збройних Сил і сектору безпеки та оборони громадянами, які повинні виконувати свій конституційний обов'язок. А з іншого боку, воно не повинно порушувати права людини. Тут має діяти принцип невідворотності покарання. Якщо є порушення прав людини, винні обов'язково мають зазнати того покарання, яке передбачене чинним законом.

Саме діяльність у цьому напрямку, думаю, буде найбільш показовою й ефективною. Хоча і громадяни, які не виконують свої конституційні обов'язки, але є військовозобов'язаними, теж мають зазнавати певних негативних наслідків. Про це ми періодично нагадуємо з 2024 року.

Як просувається скандальна справа Романа Сопіна?

Одним із резонансних прикладів стала історія Романа Сопіна. У жовтні 2025 року його доставили у приміщення Подільського ТЦК, де він нібито впав, проломив череп і після цього помер у лікарні. Поліція досі веде розслідування, міністр Клименко пообіцяв взяти справу під свій контроль, але вона не просувається. Чи ви на комітеті розглядали цей випадок? Адже в ДБР чомусь за цю справу не взялося. 

Звичайно, Комітет розглядає такі випадки, зокрема той, про який ви згадали. Але якщо в конкретному випадку вже триває досудове розслідування, то ми не можемо втручатися в діяльність органів досудового розслідування.

Є різні версії того, що відбулося. У Збройних силах України була провели службова перевірка. Треба дочекатись саме кримінального провадження. Чому це зараз так затягується? Напевно, це краще переадресувати керівництву МВС, Національної поліції чи інших структур, у межах яких здійснюється досудове розслідування. 

Повторюсь, через таємницю досудового розслідування Комітет не може втручатися, вимагати матеріали чи давати якісь вказівки. У нас немає таких повноважень. Це прерогатива процесуального керівника, прокурора, який безпосередньо керує процесом розслідування.

Суд вже зобов'язав змінити слідчого, а поліція на це не реагує. У такому разі хочеться розуміти: куди звертатися батькам чи адвокатам? 

Я думаю, що якщо в близьких і рідних є скарги на затягування чи на нефаховість проведення досудового розслідування, то є відповідні правові механізми, які адвокати чудово знають і можуть залучити: скарги, різні заяви про бездіяльність тощо.

Чому жінок раптом почали ставити на військовий облік?

Останніми тижнями випадково чи ні деяких жінок поставили на військовий облік. Вони навіть опинялися в розшуку, їм приходили штрафи. Це була якась помилка? 

Ця проблема нам зрозуміла. Тут справді були певні прогалини в правовому регулюванні.

Коли ми у 2024 році готували законопроєкт, то прямо передбачили в цілій низці нормативно-правових актів, що жінки в Україні, навіть якщо вони є військовозобов'язаними, можуть бути мобілізовані винятково за їхньою добровільною згодою. Тобто сьогодні жінки підлягають призову лише в тому разі, якщо самі власноруч напишуть згоду бути мобілізованими.

Примусової мобілізації жінок, навіть якщо вони мають військово-облікову спеціальність і є військовозобов'язаними, в Україні не відбувається.

Що стосується саме тієї проблеми, про яку ви питаєте, то до повномасштабного вторгнення діяла норма, за якою всі жінки, які були військовозобов'язаними, перебували на військовому обліку.

Після того, як ми внесли зміни й Міністерство оборони також змінило підходи до військового обліку жінок, було визначено вужчий перелік військово-облікових спеціальностей, пов'язаних з медициною і фармацією, щодо яких постановка на облік є обов'язковою. Але ті жінки, які раніше вже стояли на обліку та були внесені до відповідних реєстрів, автоматично вилучені не були.

Тому і виникла ця проблема. Ті, хто раніше були внесені до реєстрів як військовозобов'язані, формально залишилися на військовому обліку, навіть якщо за нинішнім законом вони вже мали право на нього не ставати. Бо право не ставати на облік і право бути автоматично знятою з обліку – це різні речі.

Зараз наші колеги в парламенті вже зареєстрували низку законодавчих актів, які мають виправити цю законодавчу прогалину. Ще раз підкреслю: жінки можуть бути мобілізовані винятково за їхньою добровільною згодою. Це пряма імперативна норма закону, і тут жодних винятків бути не може.

Питання щодо невиконання обов'язку з оновлення військово-облікових документів і персональних даних справді може виникати. Але, думаю, найближчим часом і це питання врегулюють.

Які зміни відбулися в Законі про основи національного спротиву та на що вони вплинуть?

Раніше ви казали, що, навіть якщо між Росією та Україною буде укладений мир, Росія все одно зберігатиме мету знищити Україну. Тому всі громадяни мають бути готові до національного спротиву. Чи є вже натепер інформація, які зміни готують у Законі про основи національного спротиву?

На позаминулому пленарному тижні ми ухвалили відповідний закон, який передбачає внесення змін до деяких законодавчих актів України, пов'язаних із національним спротивом і рухом опору.

Треба сказати, що ще у 2021 році, завдяки тому що ми своєчасно ухвалили Закон про основи національного спротиву, сформували бригади територіальної оборони, добровольчі формування територіальних громад і озброїли їх, це суттєво допомогло стримати агресію ворога.

Але Росія справді не відмовляється від повного захоплення України, від знищення українців як нації і від знищення української ідентичності. Відповідно, ми вдосконалили Закон про основи національного спротиву. Зокрема, базову військову підготовку, яку мали проходити всі чоловіки України, що навчаються у ВНЗ, ми замінили курсом підготовки до національного спротиву.

Це має на меті досягнути дві цілі: 

1. Сформувати потужні осередки майбутнього національного спротиву на випадок будь-яких непередбачуваних агресивних дій із боку будь-якого ворога. Звісно, за теперішніх умов таким ворогом може бути винятково Росія.
2. Зняти бар'єр, який заважав випуску з ВНЗ. Адже обов'язковим елементом здобуття вищої освіти було проходження базової військової підготовки під час навчання, але в умовах війни не було фізичної можливості забезпечити базову військову підготовку для всіх студентів.

Отже, ми ухвалили рішення замінити її на курс основ національного спротиву. Для цього внесли цілу низку змін до повноважень обласних військових адміністрацій, районних органів і органів місцевого самоврядування, щоб вони створили систему підготовки громадян України до національного спротиву. На цей момент цю систему вже створюють.

Частково її розробили раніше, зараз її модифікують. Думаю, що з наступного навчального року – з вересня 2026 року – вона вже буде повністю готова. Тоді всі молоді люди, які навчаються у вищих навчальних закладах, матимуть можливість пройти цей курс основ національного спротиву. 

Паралельно ми передбачили в цьому законі, що до цього можуть бути залучені багато громадян України, бо ми справді маємо бути готові до будь-яких агресивних дій.

Чи запроваджуватимуть це ще зі школи?

Так, у школі також буде базова програма – і для дівчат, і для хлопців. У вищих навчальних закладах це буде передусім для чоловіків. Але жінки також зможуть добровільно пройти курси та здобути відповідну підготовку.

Зараз Міністерство оборони разом із Міністерством освіти і науки опрацьовують відповідні програми. Я думаю, що вже з наступного навчального року це точно буде запроваджено в середній школі.

Зрозуміло, що це не буде з перших класів. Але в старших класах така підготовка буде. Тільки тепер вона існуватиме вже як майбутня підготовка до національного спротиву і як елемент виховання патріотичної свідомості в наших молодих людей. Тому що в майбутньому ми як країна, як суспільство і як народ маємо бути готові до будь-яких викликів.

Чи є шанс на закінчення війни найближчим часом?

Чи погоджуєтесь ви з тим, що переговори про мир зайшли в глухий кут і треба готуватися до довгої війни?

Я не можу сказати, що є підстави говорити про якийсь глухий кут. Переговори постійно тривають. Ми знаємо, що нещодавно повернулася наша делегація з Маямі. Не завжди ці переговори відбуваються у тристоронньому форматі.

Війна, яка зараз іде проти Ірану в Перській затоці, внесла певні корективи, бо не завжди вдається узгодити місце проведення тристоронніх переговорів, яке влаштовувало б усі сторони – і американську, і російську, і українську.

Але ще раз підкреслюю: перемовини продовжуються. Вони відбуваються як у дистанційному форматі, так і очно, під час особистих візитів делегацій.

Я думаю, що результатом цих перемовин щонайменше стане черговий обмін полоненими, який, мабуть, відбудеться, перед Великоднем. Це теж дуже важливий складник усього переговорного процесу.

Перспективи швидкого завершення війни, на превеликий жаль, сьогодні можна оцінити як не дуже оптимістичні. Але, попри це, я думаю, певний результат роботи переговорних команд усе одно може бути.

Ми також очікуємо чергових сигналів від наших партнерів, від Сполучених Штатів. Як ви знаєте, раніше була комунікація президента України, керівництва ОП та нашої переговорної команди з американською стороною і з представниками НАТО. 

Тому це абсолютно нормальний переговорний процес. Водночас ми маємо розуміти, що Росія будь-які приводи використовує для того, щоб цей процес гальмувати.

Попри це, я думаю, і ми, і наші американські та європейські партнери зацікавлені в тому, щоб війну завершити. Але без рішень, які суперечать Конституції України. Я маю на увазі здачу якихось територій чи визнання територій, які закріплені в Конституції, російськими.

Для нас це неприпустимо. Це червоні лінії. Ці території відповідно до міжнародного права є тимчасово окупованими, і інших варіантів бути не може.

Усе інше, я думаю, може бути предметом дискусії, окрім, безперечно, виходу українських військ із Донбасу. Це також для нас неприйнятно, про що неодноразово заявляв президент.

Усе решта – предмет переговорів, які постійно тривають і, думаю, триватимуть далі. Тим паче що ми бачимо сигнали з Росії, що вона готова до продовження переговорів. Тому тут інтереси всіх сторін певною мірою збігаються.