Наші предки вірили, що ці геометричні фігури відтворюють будову Всесвіту, а сам павук концентрує позитивну енергетику. Якщо хтось сердився або ж відчував, що аж переповнений негативом, то ставав на декілька хвилин під павука. Таку ж просту процедуру рекомендували немічним людям або жінкам, які довго не могли завагітніти.
До приходу більшовиків на наші землі такі павуки висіли чи не в кожній хаті Західної та Центральної України.
Соломою для нового павука запасалися ще з літа, під час жнив. Відбирали найдовші стебельця та ховали в погребі до зимових свят. Для найпростішого різдвяного павука треба взяти 12 однакових соломинок. Техніка проста. За допомогою голки та білої нитки їх з’єднували в різноманітні фігури – квадрати, ромби, піраміди. Чим більше їх, тим краще.
Такий оберіг повинен був висіти цілий рік, доки господині не змайструють нового. Старий спалювали, а з ним і всі негаразди, хвороби та суперечки, що накопичились за цей час. В інших регіонах павука вважали виключно різдвяним оберегом, тому спалювати на Водохреща - останнє свято різдвяного циклу.