2012 на Паралімпійських іграх у Лондоні вона здобула бронзу в парній греблі.
Повернувшись додому, дівчина почала готуватися до зимової Олімпіади в Сочі. І тут знову на неї чекали медалі: срібло в лижній гонці на 12 км і бронза в гонці на 5 км. Оксана у свої 24 стала однією з небагатьох, хто піднявся на п’єдестал і літніх, і зимових ігор. Утім волю до перемог загартували не тренери, а саме життя.
У 7 років Оксану всиновила американка Гей Мастерс, яка не мала власної сім’ї. Аби більше часу приділяти доньці, вона навіть змінила роботу й переїхала в інше місто. В наступні роки маленькій українці довелось ампутувати ноги. Доки ще залишалась одна, Оксана з допомогою протеза займалася фігурним катанням. Коли обох ніг не стало, спробувала волейбол, кінний спорт і нарешті греблю.
Тут їй не було рівних. Тут можна було вивільнити накопичені образи і злість за несправедливу долю. Втім, як тільки дівчина знайшла своє покликання, ця злість зникла.
Зараз 25-річна Оксана усміхнена та життєрадісна. Вона вже готується до наступних змагань. А попри все пережите в Україні, на її сторінці у твітері майорять 2 стяги.