Проєкт "Український Свідок" у новому випуску записав розмову з командиром 2 штурмового батальйону 3 ОШБр Дмитром Кухарчуком. Він один з тих, хто керував операцією зі звільнення селища. Боєць розповів, як все відбувалося.

Дивіться також Росіяни знайшли ще одне місце для наступу: як за тиждень змінилась карта фронту

Було важко зайти в Андріївку та оточити її. Саме мій батальйон оточував село. Ми здійснили маневр, що спантеличив росіян, вони не знали куди має стріляти їхня артилерія. Чи було важко? Звісно. Наступальні операції завжди інтенсивніші за оборонні, вони вимагають ретельнішого планування,
– розповів Дмитро.


Дмитро Кухарчук розповів про труднощі під час звільнення Андріївки / Фото "Українського свідка"

Військовий розповів, що згідно із класичною військовою теорією, для вдалого наступу сторона, яка атакує, для успіху повинна втричі переважати оборонців у живій силі. А якщо йдеться про штурм населеного пункту, співвідношення має бути п’ять до одного. Водночас українським бійцям вдалося взяти Андріївку, перебуваючи у меншості.

"Ми не діяли лінійно. Ми не залучали до штурму втричі або вп’ятеро більше людей, в цьому не було потреби. Ми маємо мислити гнучко. Так ми зможемо залучати менше ресурсів та меншу кількість бійців. Ми маємо берегти особовий склад, це наш генофонд", – додав Сліп.


Водночас Андріївка – не була ціллю ЗСУ, ціль – просування / Фото "Українського свідка"

За його словами, військові не ставили чіткої мети взяти населений пункт Андріївка. Натомість мета воїнів – просування якомога далі.

"Вихід на кордони 1991 року, а потім вже як вийде", – додав військовий.

ЗСУ ліквідували три ворожих комбати в Андріївці: повне відео

Звільнення Андріївки: головне

  • У середині вересня третя штурмова бригада підняла прапор України в Андріївці. 15 вересня населений пункт повністю перейшов під контроль ЗСУ.
  • Зауважимо, що Андріївка є важливим населеним пунктом, ключовим вузлом сполучення між Курдюмівкою і Кліщіївкою. Цей напрямок має вузол, який є як і логістичним, так і одними із небагаточисленних переходів безпосередньо через висоти і через залізницю, яка пролягає до міста Бахмута.