Прокурори хіба заповнили анкети доброчесності – і їм повірили на слово. Генеральному Юрію Луценку цього цілком вистачило. До того ж НАЗК запустило й обов'язкове електронне декларування, яке мало б виявити надмірні чиновницькі статки.
Та за рік роботи замість прогнозованих сотень справ про незаконне збагачення не маємо жодної. Стосується це і законників. Кричущої корупції не помічають і дотепер. Звільнень жодних, вже не кажучи про кримінальну відповідальність. А те, що ми справді помітили – так це хаотичну "перетасовування" мундирів мережею прокурорських відомств.
Читайте також: Як спритні підприємці заробляють на переробці небезпечних відходів
НАЗК свою функцію не виконує. За майже рік після оприлюднення декларацій ми не чули про реальні справи щодо незаконного збагачення проти реальних держслужбовців. Тож функцію публічного контролера взяли на себе. Ми розпочнемо з найнижчої ланки. З бідних та знедолених. З тих, хто мешкає ледь не на дворі.
Уявіть, у 21 столітті таке можливо. Наразі, лише в Столиці серед працівників прокуратури – аж 15 безхатченків. Після Революції Гідності чиновників зобов'язали декларувати свої статки. І не лише свої.
Декларуванню підлягає майно, яке належить декларанту та члену його родини. Або яким вони користуються. Тобто має бути обов'язково зазначене будь-яке нерухоме майно, яке є у власності або користуванні.
Це дуже важливий момент, адже в паперових деклараціях чиновники дуже любили ставити прочерки у той час як на дітях, дружинах, тещах та інших родичах майна було записано на мільйони. Перша хвиля декларантів намагалася обійти цю норму нового закону, не заповнюючи рядки про майно найближчих родичів. Ті, кому вказували на невідповідність, – виправдовувались, мовляв зробили помилки через незнання. Але ж дехто і дотепер сподівається, що невідповідностей ніхто не помітить.
Більше про прокурорів, які спеціально не декларують свого майна, – дивіться у першому випуску розслідування циклу "ЦРУ: Прокурори".