Таку думку висловив радник президента Володимир Горбулін у матеріалі, який вийшов у "Дзеркалі тижня".

Цей рік, рік виборів у ключових європейських країнах, розпочинається офіційним приходом до влади нового президента США, перемога якого досі справляє стресовий ефект на політичну систему Америки. І схоже, що це президентство не буде простим — американський істеблішмент виявився морально не готовим не тільки до перемоги "непрохідного" кандидата, а й до того, що проти самого істеблішменту було застосовано спрямовану акцію з боку Росії. Відсутність внутрішньої єдності й продовження логіки виборчої боротьби у поствиборний період може погано прислужитися США. Слід визнати, що й сам новий президент не полегшує завдання пошуку консенсусу,
– підкреслює автор.

За його словами, окрім внутрішньої політики США, є ще й зовнішня, яка на глобальному рівні впливає на позиції всіх учасників міжнародних відносин.

І не схоже, що Трамп має те, що політологи називають "гранд-стратегією", — якесь загальне розуміння: що, як і чому треба зробити для досягнення певних стратегічних цілей. Більше того, американські експерти всерйоз сумніваються, що нова адміністрація взагалі має чітке уявлення про ці самі цілі, яких потрібно досягати. Дедалі частіше йдеться про те, що Трамп розглядає світ не як цілісність, а як безліч двосторонніх відносин. І саме цей підхід диктуватиме новий імпровізаційний стиль зовнішньої політики США, його високий динамізм, хоча стратегічно це здається нерозумним,
– зауважив експерт.

Також радник президента підкреслює, що з моменту перемоги Трампа різні експерти й політики встигли окреслити цілу низку цілком апокаліптичних сценаріїв майбутнього, які з одного боку є породженням досить сильного розчарування самим фактом перемоги Трампа , а з іншого — нерозумінням того, якими будуть реальні пріоритети нової адміністрації.

Для України це ще посилюється часто невиправданим україноцентризмом низки експертів. Тим часом Україна, як питання міжнародної політики, має сьогодні досить специфічний фокус — насамперед як фактор дестабілізації відносин між геополітичними суб'єктами,
– додає фахівець.

Крім того, Горбулін прокоментува майбутнє санкцій проти Росії з боку нової адміністрації США.

Вплинути на це прямо ми навряд чи можемо. Це не означає, що наше зовнішньополітичне відомство не повинне нічого робити для їх підтримання, але маємо розуміти: збереження санкцій можливе за наявності чіткої політичної волі щодо цього рішення. Натомість Дональд Трамп неодноразово заявляв, що вважає їх малоефективними. З іншого боку: просто скасувати санкції без чітких і видимих поступок з боку Росії він теж не зможе, бо здаватися "слабким" президентом йому хочеться ще менше (особливо в умовах, коли демократи стежать за кожним його кроком). Звідси й це розпливчасте формулювання, що найближчим часом санкції зняті не будуть, а там — "побачимо",
– пояснив радник президента.

Шодо майбутніх стосунків Трампа та Путіна, то на його думку, американець ніколи не пробачить російському лідеру, якщо його обдурять, натомість Путін інакше просто не вміє: логіка розгортання російської гібридної агресії — це й логіка постійних зрад тих, хто йому довірився.

Для американо-російських відносин ситуація може виявитися навіть складнішою: вдалі російські кібератаки (які з технічного погляду не були чимось екстраординарним і призвели до серйозних політичних наслідків зовсім з іншої причини) та відсутність на них жорсткої реакції з боку США майже гарантовано спровокують Росію на нові операції з політичної дестабілізації США. Бо, як вчить нас уже український досвід, Путін зупиняється лише там, де дістає різку й жорстку відсіч. І це якраз те, що може зірвати будь-яке зближення між Трампом і Путіним,
– стверджує автор матеріалу.

Щоправда, ймовірною залишається й інша логіка розвитку цих відносин: не пом'якшення позиції США щодо Росії, а радикалізація через пропозицію "відкритої конкуренції".

До цього заохочує не тільки "напускний мачизм" лідерів Росії та США, а й проста арифметика: економічні потенціали США та Росії непорівнянні, а Росія, яка перебуває під санкціями, додатково зазнає стратегічних втрат. Можна уявити варіант, про який говорять деякі експерти, скажімо, у сфері ядерного озброєння: після 2021 року, коли мине термін дії договору СНО-3, Трамп і його адміністрація скористаються цим для глибинної модернізації ядерних озброєнь і нарощування системи ПРО по всьому світу. Росії ж буде запропоновано зробити те саме для забезпечення своєї безпеки. Однак для неабияк знекровленої російської економіки така нова гонка озброєнь може скінчитися драматично. Цікаво, що такий підхід може дуже активно (хоча й не формально) підтримати ЄС, який у результаті може розраховувати на посилення військової присутності США в регіоні, а отже — зменшити тривоги за власну безпеку. Обама ніколи не пішов би на таку ризиковану гру, а от Трамп — цілком може,
– припускає експерт.

Горбулін ще й наголосив і те, що зараз Україна не повинна повністю ігнорувати можливий новий зовнішньополітичний курс Трампа, але ставитися до нього має раціональніше й конструктивніше, акцентуючись лише на тому, що для Києва справді є важливо.

США залишається найбільшим міжнародним суб'єктом, і від їхніх рішень залежить дуже багато. Багато, та далеко не все. Можливо, це певний "момент істини". Не так для нас, як для наших європейських колег. Що слід уже більше розраховувати на себе. Втім, для нас питання нової політики США тісно пов'язане з іншою болісною темою — можливою новою "Великою угодою" між США та Росією, яка може стати не переділом "сфер впливу" між США і Росією, а формуванням певного нового статус-кво у відносинах між США і Китаєм, а також Росією і Китаєм,
– резюмує радник президента.

Читайте також: "Неясність", – у Путіна прокоментували майбутню зустріч з Трампом