Насамперед зміни спрямовані на реалізацію реформи з децентралізації влади, а саме – розширення повноважень органів місцевого самоврядування. Це в свою чергу, на думку законодавців, має оптимізувати надання адміністративних послуг, відзначив в коментарі сайту "24" юрисконсульт ТОВ "ХЕСТОРІЯ Україна-Плюс" Михайло Баран.

Що нового?

Таким чином, функції з реєстрації місця проживання, які раніше здійснювала Державна міграційна служба, були делеговані органам місцевого самоврядування. Отже, наголошує експерт, органами реєстрації сьогодні виступають виконавчі органи сільських, селищних або міських рад. А якщо такі органи не створені, функції з реєстрації громадян виконує сільський голова.

Процедуру реєстрації місця проживання українців було змінено відповідно до Постанови Кабміну №207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".

А відомості про місце проживання осіб, зауважує в коментарі сайту "24" юрист адвокатської фірми "Горо Лігал" Євген Власов, відтепер мають заноситися до єдиної бази – Єдиного державного демографічного реєстру, доступ до якої мають органи міграційної служби та виконкоми місцевих рад.

Встигнути за 30 днів

Незначних змін також зазнала і сама процедура реєстрації місця проживання, пояснює Михайло Баран. Зокрема, особі, яка знялася з реєстрації в одному місці, дається 30 календарних днів на те, щоб зареєструватися в іншому. Раніше цей термін становив 10 днів. З урахуванням того, що з початку 2016 року в Україні почали видавати сучасні паспорти у вигляді ID-карт, додає юрисконсульт, постановою врегульовано порядок занесення інформації про місце проживання на електронний чіп, вмонтований в такий паспорт.

Які документи потрібні для реєстрації?

Суттєвих змін тут немає. Для реєстрації місця проживання особа або її представник повинен подати: заяву за встановленою формою; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання – паспорт, посвідка на тимчасове чи постійне проживання тощо; квитанцію про сплату адміністративного збору; документ, що підтверджує право на проживання в житлі – ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду тощо.

Якщо заява подається представником особи, тоді, крім зазначених документів, додатково потрібно надати документ, що засвідчує особу представника та його повноваження.

У разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну адміністративну послугу та зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання.

Штраф, але спершу – попередження

Якщо під час подачі документів буде встановлено, що особа прострочила терміни для реєстрації нового місця проживання, працівник органу реєстрації складає на неї адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, уточнює Михайло Баран. Відповідно до нового порядку, особі, яка порушила термін реєстрації вперше, загрожує тільки попередження.

Якщо ж таке правопорушення повториться при наступній зміні місця проживання протягом року – тоді вже накладається штраф. Розмір штрафу встановлено від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – від 17 до 51 гривні. Раніше в такому випадку, одразу без попередження, накладався штраф у такому ж розмірі.

Однак, коментує Євген Власов, чинне законодавство розрізняє два поняття: "місце проживання" та "місце перебування". Під останнім розуміється проживання в конкретному помешканні менше 6 місяців.

Виходить, що адміністративній відповідальності особа може бути піддана лише за нереєстрацію місця проживання, а не за нереєстрацію місця перебування, – наголошує Власов.

Крім того, за його словами, якщо ж не проводити зняття з реєстрації свого місця проживання, то виходить, що і обов'язку здійснити реєстрацію в межах 30 днів не виникає, а отже і не виникає підстав для притягнення до відповідальності.

До того ж, протоколи про адміністративні правопорушення повинні складати уповноважені органи місцевого самоврядування, а безпосередньо притягати до адміністративної відповідальності мають виконкоми місцевих рад, уточнює Власов.

Якщо людина орендує житло – як бути з пропискою?

Постанова визначає, що документом, який підтверджує право на проживання в житлі, зокрема, може бути і договір найму (піднайму, оренди), зазначає юрисконсульт ТОВ "ХЕСТОРІЯ Україна-плюс" Михайло Баран. В цьому випадку законодавство не вимагає особистої присутності власника житла при реєстрації місця проживання. Крім того, коментує експерт, постанова не містить якихось особливих вимог щодо вигляду, в якому повинні подаватись такі договори.

Таким чином, особа, яка винаймає житло за договором, може особисто звернутися до органів реєстрації та зареєструвати своє місце фактичного проживання,
– пояснює Баран.

Однак, додає він, враховуючи значний податок на прибуток із здачі в оренду житла, більшість власників договори оренди взагалі не укладають, а якщо й укладають, то в одному екземплярі, який залишають собі на випадок завдання наймачем збитків у вигляді пошкодження приміщення.

Що стосується зняття з реєстрації осіб, які все-таки дійшли згоди з власником житла, уклали договір та здійснили реєстрацію свого місця фактичного проживання, то підставою в цьому випадку буде закінчення строку дії договору. У такому разі зняття з реєстрації можна провести як за заявою наймача, так і власника, відзначає Михайло Баран.

Загалом, збільшення терміну до 30 днів та відсутність при першому порушенні штрафу, на думку експерта, позитивно вплине на порядок надання послуги. Проте, незважаючи на те, що штраф незначний, бюджет органів місцевої влади не отримає коштів, адже порушники тепер першого разу лише будуть попереджені.

Однак, скоріше за все, масовості в притягненні до відповідальності очікувати не слід, зазначає Власов, зважаючи на те, що штраф застосовуватиметься лише за друге порушення.

Читайте також: Запобігти рейдерству: що та для кого змінилося при реєстрації права власності