Так званий закон Савченко - закон "Про вдосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" був прийнятий 26 листопада 2015 року і з того моменту дав привід для багатьох резонансних новин. Згідно з цим документом суди зобов'язані враховувати засудженим кожен день, проведений у СІЗО, за два дні позбавлення волі. Закон при цьому не містить обмежень стосовно його застосування, тобто його дія поширюється абсолютно на всіх засуджених.

Саме завдяки цьому документу на волі опинилися і засуджений за вбивство екс-нардеп Віктор Лозінський, і ґвалтівник неповнолітніх Микола Шекерлі, і суддя-колядник Ігор Зварич, і сумновідомий "Доктор Пі" Андрій Слюсарчук. Зовсім скоро, як наполягають у пенітенціарній службі, на свободі опиняться ще 50 тисяч злочинців. Закон вже неодноразово критикували і навіть пропонували змінити. Однак одна з його авторів – льотчиця Надія Савченко – впевнена: змінювати його не можна.

За її словами, вона задумувала цей закон "як метод прискорення для чесної і ефективної роботи слідства, щоб люди не сиділи по 8 років в СІЗО без суду і слідства, поки хтось там довго думає, як краще сфабрикувати справу проти невинної людини і засадити її для того, щоб показати високі показники розкриття злочинів і видимість ефективної роботи слідства".

Так, цей закон не міг не відкрити "скриньку Пандори" і для справжніх злочинців, але це означає, що треба було краще працювати, а тепер це стане наукою нам всім,
— переконана Савченко.

Журналісти сайту "24" вирішили з’ясувати, що саме ховається за цим законом і попросили експертів прокоментувати наслідки його прийняття.

Володимир Лебедєв, адвокат:

Насправді так званий "закон Савченко" є відверто популістським законом, який не тягне за собою інших наслідків, окрім фактичного скорочення терміну відбуття покарання для зацікавлених осіб. Задекларована авторами закону гуманізація покарання не може відбуватись у визначений спосіб, тобто шляхом поновлення прав осіб, які утримувались у слідчих ізоляторах, через зарахування терміну попереднього ув’язнення у новий термін відбуття призначеного судом покарання. Гуманізація покарання і утримання може відбуватись лише через створення гідних умов утримання осіб під час їх попереднього ув’язнення і належних умов перевиховання засудженого під час відбуття ним покарання. Поновлення прав у наведений у законі спосіб є необґрунтованим і, відповідно, неприпустимим.

Задеклароване авторами перспективне скорочення терміну попереднього ув’язнення, як наслідок прийняття закону, є малоймовірним, оскільки кожний обвинувачений, який утримується у слідчому ізоляторі, буде всіляко затягувати розгляд його справи, оскільки буде знати, що після набуття вироком суду законної сили він буде фактично відбувати зменшене покарання. Соціальні наслідки прийняття такого закону є також негативними, оскільки завдяки закону з місць позбавлення волі звільняться особи, які належать до категорії злочинців, схильних до вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що, власне, і відбувається на даний час.

Сергій Старенький, колишній голова Державної пенітенціарної служби:

З моєї точки зору, закон повинен орієнтуватися на ті дії, які він проголошує. Метою цього закону проголошено зменшення часу перебування у слідчих ізоляторах людей, які перебувають під слідством. Ця мета не досягнута. Із колоній звільнилося шість тисяч осіб, які вже відбувають покарання, а зі слідчих ізоляторів звільнилися не більше 250 людей. Якщо треба було зменшити кількість людей, які перебувають у СІЗО, то потрібно було обмежувати строки судового слідства, вносити зміни до Кримінально-процесуального кодексу і вказувати їх там. Це дійсно мало би якийсь ефект. Тому я оцінюю цей закон негативно.

Окрім того, думаю, що найближчим часом варто очікувати на спалах не дуже великої, але неприємної злочинності – пограбувань на вулицях, крадіжок з автомобілів і квартир тощо. Тому що люди, які звільняються – непідготовлені до виходу на свободу. Вони не працевлаштовані, не завжди мають де жити, не мають за що жити. Вони часто задовольняють свої потреби злочинним шляхом, бо іншого не бачать.

Борис Захаров, керівник Адвокатського центру Української Гельсінської спілки:

За оцінками експертів, відповідно до цього закону на волю вийде близько 15 тисяч осіб. Виходити на свободу будуть у першу чергу ті, проти кого довго велося слідство, хто довго перебував у СІЗО. Це якраз фігуранти скандальних справ, члени організованих злочинних угруповань. Дійсно, серед тих, хто звільниться — багато людей, які скоїли тяжкі злочини. Але серед них буде і чимало тих, проти кого сфабрикували справи, кого катували у СІЗО. Тому цей закон має як позитивні, так і негативні наслідки.

Не забувайте також, що він дозволить реформувати пенітенціарну систему. Він зменшить на 15 тисяч кількість в’язнів в установах виконання покарань, завдяки чому можна буде легше провести реформу. Дійсно, через це зросте злочинність. Дійсно, у закону є негативні наслідки. Суспільство зараз вимагає справедливості, а ми проявляємо милосердя до широкої кількості людей, які на нього заслуговують, і до якоїсь кількості людей, які на нього не заслуговують. Але я, в цілому, підтримую цей закон і вважаю його позитивним.

Вольга Шейко, юрист юридичної фірми "Астерс":

Так званий закон Савченко – це не амністія. Говорити про те, що криміногенна ситуація різко зміниться — дещо передчасно. На волю щодня виходить досить велика кількість людей. Окрім того, є купа людей, які під дію цього закону не потрапляють. Найгучніше про недоліки цього закону кричать представники пенітенціарних служб і тої адміністративної машини, яка управляє у СІЗО. Але статистиці, яку наводить пенітенціарна служба, можна з таким самим успіхом протиставити статистику смертності та захворювань у СІЗО. У самих колоніях інший рівень утримання і медичного обслуговування. Там є правила, за якими живуть люди. А у СІЗО потрапляють різні категорії злочинців, і деяким людям утримання у СІЗО взагалі може поламати життя. Не можна сказати, що утримання там якимось чином виправляє, там люди опиняються у статусі підозрюваних. Це задача колонії — виправляти.

Цей закон є своєчасним у поєднанні із законом "Про пробацію". Орган пробації має супроводжувати людей, які вийшли з колонії, займатися їхньою соціальною адаптацією і незадовго до звільнення, і вже з тими, які вийшли на волю. Соціальна адаптація людей, які виходять на волю – це величезні програми, які тільки зараз мають починати працювати. Тому закон Савченко – він піде на користь.