Під час Другої світової бої на морі були не менш запеклими, ніж на суші. А в руках моряків і капітанів опинялися тисячі людських життів на раз. Про це в новому випуску програми "Конфлікти" на 24 каналі.

До слова Повісили на м'ясні гачки: шокуюча спроба убивства Гітлера, яка закінчилась сотнями страт

Потоплення Athenia

Це була ера авіації і підводних човнів – грізної і безжальної зброї в арсеналі усіх армій по обидві сторони конфлікту. Їхня задача – пускати на дно якнайбільше ворожих кораблів. Усіх, хто допомагає ворогу вести війну, тому в приціл потрапляли не тільки військові крейсери чи есмінці, а й мобілізовані вантажні і пасажирські судна з цивільними на борту.

3 вересня 1939 року Великобританія оголосила війну Третьому рейху. І у цей самий день торгово-пасажирський пароплав Athenia вирушив з Британських островів у бік Канади.


Торгово-пасажирський пароплав Athenia / Фото Вікіпедії

Скільки людей було на борту

Британський торгово-пасажирський пароплав Athenia мав на борту майже 1,5 тисячі пасажирів. 118 з них загинуло внаслідок потоплення корабля 3 вересня 1939 року німецькою субмариною U-30.

Від звичайного рейсу – тепер дорога відрізнялася посиленими заходами безпеки. Корабель йшов зигзагами і з вимкнутими навігаційними вогнями, щоб часом не привернути до себе зайвої уваги німецької авіації чи підводних мисливців Крігсмаріне. На борту пароплава було трохи більше ніж тисяча пасажирів і ще 300 членів команди. Окрім британців та ірландців, 300 громадян Сполучених Штатів, 400 канадців та емігранти зі східної Європи, зокрема й німці.

Напад U-30 на Athenia

В той же день німецький підводний човен U-30 під командуванням капітана Фріца-Юліуса Лемпа патрулював найпівнічніших сектор Атлантики, на захід від Ірландії.

В морі його застав наказ атакувати ворожі кораблі без попереджень. За кілька годин ввечері в перископ Лемпа потрапив силует великого судна – це була Athenia. Впродовж 3 годин німці йшли за британським кораблем підбираючи зручний момент для торпедування. Те, що перед ним пасажирське судно, а не військовий корабель, Лемп не помітив.


Німецький підводний човен U-30 біля Athenia / Колаж 24 каналу

Лемп думав, що переслідує британський крейсер і в зручний момент послав по ньому 2 торпеди. Одна з них була бракованою, але це не врятувало Athenia.

Я побачив, як корабель піднявся на поверхню і відкрив вогонь. Ми покинули корабель, коли в нього влучила торпеда. А потім він випустив ще одну торпеду. Вона не влучила в Athenia. Підірвалася у воді
– пригадав один з врятованих.

Тільки підійшовши ближче і зауваживши паніку серед пасажирів німці зрозуміли, що потопили цивільне пасажирське судно. До нього на допомогу вже йшли кілька британських кораблів.

Кількість жертв

Щоб не перетворитись із мисливця на жертву німці залишили місце торпедування Athenia. Це був перший напад підводників Крігсмаріне у Другій світовій. Удар торпеди хоч і не був критичним, все ж судно поступово йшло під воду. Рятувальна операція пасажирів Athenia тривала цілу ніч. Погода на морі того дня була тихою і це додало шансів на виживання потопельникам. З 1,5 тисячі пасажирів британського пароплава більшість вдалося врятувати. В катастрофі загинуло 118 осіб.


Фріц-Юліус Лемп / Фото thomascsanger.com

Дії лейтенанта Лемпа прямо порушували статтю 22-го Лондонського морського договору 1930 року. Країни, які під ним підписалися, гарантували, що їх підводні човни "не мають права топити невійськові судна перед тим, як помістять пасажирів, екіпаж і корабельні документи у безпечне місце".

Звістка про потоплення британського пасажирського судна викликала у Берліні паніку. Гітлер переживав, що оскільки на борту Athenia були американці, це може спровокувати Штати до оголошення війни. Він пам'ятав історію із затопленим німцями лайнером "Луізітанія", разом із рештками якого на дно пішли і шанси кайзерівських військ на перемогу, бо Америка вступила у війну на стороні Антанти. Вже з наступного дня Гітлер заборонив своїм підводникам атакувати пасажирські кораблі навіть, якщо вони йдуть у складі військових конвоїв. Але ця заборона діяла не довго. 17 червня 1940 року Крігсмаріне атакували британський круїзний лайнер Ланкастрія.

Лайнер "Ланкастрія" будували для подорожей і відпочинку на лініях до Америки і по Середземному морю. Це був один із найбільших кораблів міжвоєнного двадцятиліття. Семипалубник міг брати на борт 1300 пасажирів. Обслуговувала корабель команда з 300 матросів. З початком війни уряд Великобританії мобілізував "Ланкастрію" для військових потреб.

Зверніть увагу Найбільша поразка Великобританії: до неволі потрапили майже 130 тисяч англійців

Спочатку на лайнері перекидали британський експедиційний корпус у Францію. Зовсім скоро у 1940 році він знову взяв курс на Францію, але цього разу зовсім з іншою метою. Через 2 тижні після евакуації з Дюнкерка у червні корабель прибув порту Сен Назер.

Впродовж кількох днів на борт лайнера почали підійматися військові, а також цивільні (сім'ї військових, персонал посольства і працівники кількох англійських компаній). Опівдні 17 червня 1940 року "Ланкастрія" підняв якорі і взяв курс на Ліверпуль. Після обіду корабель у морі помітили пілоти Люфтваффе, які патрулювали небо над Францією.

"Для них це було спортивне змагання, винагорода за яке – успіх і визнання у тому, хто більше убив. Бойовий дух підіймали нагородами. Коли один із пілотів отримав залізний хрест німецької армії, вони всі захотіли взяти участь у змаганні", – сказав історик, Університет Потсдама Зенке Найтцель.

Напад німецького Junkersa Ju-88 на "Ланкастрію"

Німці атакували пасажирський корабель, як військову ціль, хоч він і не становив на морі нікому небезпеки. Майже 200-метрова палуба "Ланкастрії" була легкою ціллю для німецького Junkersa Ju-88. Всі 4 скинуті ним бомби потрапили в ціль, 3 розірвались на палубі, 4 влетіла через трубу лайнера і рознесла машинне відділення.

Від вибухів "Ланкастрія" почав перевертатися догори кільцем. Це визначило долю тих людей, які були на нижніх палубах чи в трюмах. Із 17 евакуаційних шлюпок частина була пошкоджена під час бомбардування, одна обірвалася і кілька десятків людей просто випали з неї. На воді спливали тіла пасажирів, які невдало приземлилися.

Я реально мав пробиватися через тіла, щоб пропливти прямо. Це жахливо. Уявіть, мені тоді було тільки 20. Жах. У воді були сотні тіл. Більшість була у рятувальних жилетах. Коли ви одягаєте його і збираєтеся стрибати у воду, треба правильно зігнути руки і лікті ось так. А вони від паніки просто стрибали в низ не дотримуючись правил. Шия ламалася миттєво,
– пригадав виживший перебуваючи на борту RMS Lancastria Рейдж Браун.

Навколо тонучого корабля утворилася велика олійна пляма з мазуту, який витікав зі зруйнованого машинного відділення. Від трасуючих куль німецького бамбардувальника мазут загорівся. І ті, хто намагався врятуватися вистрибуючи за борт, опинялися в пастці води і вогню.


Тонучий корабель "Ланкастрія" / Фото stri.ms

"Справжній жах почався на воді через густу нафту. Бо "Ланкастер" ніс на собі 1400 тонн пального. І коли корабель почав тонути, все розлилося довкола. Люди за бортом захлиналися тим пальним, одразу ж починали блювати. Паливо замилювало очі, закладало вуха. Це було дуже страшно", – сказав засновник товариства Lancastria Association of Scotland Марк Херст.

Кількість жертв

За приблизними підрахунками на борту "Ланкастрії" тоді було до 7 тисяч пасажирів. Врятувати з тонучого корабля вдалося менше ніж 2 500 людей. Є підстави припускати, що "Ланкастрія" був перевантажений, тому й кількість загиблих, за приблизними підрахунками, становить від 4 до 6 тисяч осіб. Це в 3 рази перевищує кількість жертв катастроф "Титаніка" і "Лузітанії".


Затоплений 17 червня 1940 року RMS Lancastria / Колаж 24 каналу

Звістка про загибель кількох тисяч британців була настільки шокуючою, що прем'єр-міністр Уїнстон Черчілль наказав засекретити цю інформацію і не пускати її в пресу. Пізніше в своїх мемуарах Черчілль напише, що хотів випустити новину трохи пізніше, щоб згладити шоковий удар по суспільству. Але через вир несприятливих подій у Франції він про це забув.

Затоплення Lancastria стало найбільшою загибеллю людей на морі в історії Великобританії.

Про затоплення кораблів Junyo Maru, Awa Maru, Cap Arcona – дивіться у програмі.