14-річного підлітка з Чернігівщини, якого окупанти вивезли у Білорусь, вдалося повернути додому

Історія Сергія Сорокопуда

Сім'я Сергія пережила російську окупацію та повною мірою відчула її жахи. На долю хлопця та його рідних випало чимало важких випробувань. 

Дивіться також Дівчинку, яка постраждала від ракетного удару по базі відпочинку на Одещині, прооперували

У будинок сім'ї прилетів снаряд

Як розповіла сестра Сергія Аліна, перші кілька днів від початку повномасштабної війни люди у селі жили немов "за інерцією". Однак, тривога наростала. Гуркіт вибухів ставали ближчими, а згодом почали долітати й звуки автоматних черг. 

На початку березня у ріг будинку сім'ї Сорокопудів прилетів ворожий снаряд. Він влучив у їхню спальню. 

Ми усі вціліли дивом, бо ховалися від обстрілу у найміцнішій ділянці квартири – у коридорі. На ранок перейшли у підвал, а вже увечері село зайняли росіяни,
– пригадує дівчина. 

Життя в окупації

Коли окупанти увійшли у Ягідне, всім наказали зібрати речі та завантажити їх в авто, мовляв, "везтимуть в евакуацію". Однак, відвезли недалеко – у підвал сільської школи, що за 300 метрів від дому. 

Росіяни поводилися у селі як господарі. Жили у приватних будинках та підвалах багатоквартирних багатоповерхівок. Свою військову техніку вони розставляли впритул до будинків та на городах, і звідти обстрілювали позиції ЗСУ. 

Родина Сергія пережила російську окупацію на Чернігівщині / Фото Національної поліції України

Тим часом у тісному шкільному підвалі намагалися вижити понад 350 людей. Переважно там були місцеві мешканці. Наймолодшому з них на той момент було півтора місяця, найстаршій – більше ніж 90 років. 

Іноді окупанти дозволяли селянам виходити з підвалу. Це траплялося "під настрій", коли не стріляли. Коли минули кілька днів життя у школі, люди змогли домовитися з росіянами про те, щоб розвести на подвір'ї вогонь та приготувати їсти. Однак, це принесло Сорокопудам лише ще більше горя – Сергія було поранено. 

Поранення Сергія та "евакуація" в Білорусь

Аліна розповіла, що тоді був теплий день, пригріло сонце. Люди вийшли на вулицю, готували їсти та грілися біля вогнища. Там був і її молодший брат. 

"Раптом ми почули свист снаряду, і відразу – вибух. Брат упав, я підбігла до нього – з рота вже кров пішла, паморочиться у голові, нічого не розуміє, але рухатись може", – розказала дівчина. 

Сусідка допомогла відвести хлопчика до медпункту, який росіяни також облаштували у школі. Уже там вони побачили, що Сергія серйозно постраждав – йому поранило спину, а осколок увійшов у легеню. Окупанти надали юнакові першу допомогу як змогли. Вкололи укол, поставили крапельницю, а після знову відправили ночувати у підвал. 

14-річного Сергійка вивезли у Білорусь пораненим / Фото Національної поліції України

Уранці росіяни мене відвезли автівкою в інше село. Казали, відвезуть в Росію. Потім виявилося, що в Гомель. Але я не знав, де це,
– пригадав Сергійко. 

Коли хлопчика привезли, його поклали до лікарні разом з іншими людьми. Там йому лише робили перев'язки. Але приблизно через 3 тижні його перевели до дитячої лікарні та зробили 2 операції. За словами юнака, у нього були переломи 2 ребер та зачепило легеню. 

Важливо 652 дитини вже постраждали від війни Росії в Україні

Спершу хлопчик не мав жодного зв'язку з рідними. Однак, небайдужі медики з Білорусі написали про Сергія у фейсбуці – зазначали, що він шукає свою сім'ю. Українські військові разом з волонтерами розшукали його батьків вже тоді, коли війська окупантів відступили з Чернігівщини. 

Коли у рідних Сергія з'явився новий телефон (старі відібрали та знищили росіяни), вони подзвонили за білоруським номером, вказаним у дописі. Відповіла медсестра, яка доглядала за юнаком. З того часу вони підтримували зв'язок, однак головне питання залишалося відкритим – як повернути Сергійка додому?

Повернення в Україну

Про цю історію завдяки моніторингу соцмереж дізналися ювенальні поліцейські. Це поширена практика, адже напряму до поліції люди звертаються не завжди. Натомість важлива інформація часто набуває розголосу в інтернеті, і вже так доходить до правоохоронців. 

Схема повернення Сергія додому була непростою. Її складність насамперед полягала в тому, що офіційна білоруська медицина наполягала на тому, щоб передати хлопчика батькам, натомість зробити це могла лише сестра. Річ у тім, що мама юнака хворіє і не можу поїхати з дому навіть на день, а тато не має права на перетин кордону. 

Та спільно з ювенальними поліцейськими Сорокопудам вдалося покроково вибудувати шлях, який і привів Сергійка додому. Найпершу проблему вдалося владнати, тож Аліна – через Польщу до Мінська, а звідти у Гомель – вирушила за братом. 

Старша сестра Аліна забрала Сергія з Білорусі / Фото Національної поліції України

Начальниця ювенальної поліції Чернігівщини Оксана Огненко особисто спілкувалася з Аліною телефоном, скеровуючи її дії. Прикордонники повідомили, де саме можна безпечно перетнути кордон, а співробітники ювенальної превенції Волині "підхопили" брата з сестрою одразу після того, як вони потрапили до України. Там їх нагодували, дали можливість добре відпочити, та посадили на потяг до Києва. 

Врешті, у столиці Аліну та Сергія зустріли рідні. Усі разом Сорокопуди повернулися додому – у Ягідне. 

Схоже Місяць жила з уламком російського снаряда в голові: 13-річна Софійка нарешті зустрілась з братом

Поліцейські відвідали родину

Днями Оксана Огненко та її колеги завітали до Ягідного, аби особисто познайомитися з Сергієм та його родиною. Вони привезли дітям солодкі гостинці, а також пообіцяли організувати надання необхідної допомоги. 

Ювенальні поліцейські відвідали родину Сорокопудів / Фото Національної поліції України

Зокрема, правоохоронці хочуть потурбуватися про те, щоб Сергій зміг займатися своїм хобі – боксом. За словами керівниці ювенальної поліції, хлопець відновився після поранення і прагне повернутися до тренувань та перемог на ринзі. Огненко запевнила, що щойно запрацюють спортивні секції, вона поспілкується з тренерами, які допоможуть юнакові повернутися у спорт. 

Зверніть увагу – Росія використовує дітей для виправдання своїх злочинів: дивіться відео