На початку повномасштабного вторгнення публічні інтелектуали намагалися відшукати паралелі між новою російсько-українською війною та іншими воєнними конфліктами. Наприклад, Зимовою війною між СРСР та Фінляндією, російсько-японською війною, війною Алжиру проти Франції за незалежність.

Російське вторгнення 2022 року навіть порівнювали з подіями 2,5-тисячолітньої давнини, а саме греко-перськими війнами в сенсі зіткнення двох цивілізацій – вільних громадян грецьких полісів і підкорених перськими деспотами народів.

У четверті роковини повномасштабної агресії 24 Канал згадує про інші історичні паралелі та сподівається, що вони допоможуть зрозуміти та осягнути цю війну. В цьому нам допомагає відомий історик і публічний інтелектуал Сергій Громенко – фахівець з мілітарної історії, співробітник Українського інституту національної пам'яті (2014 – 2016 роки), а нині – молодший сержант Сил оборони України.

Читайте також Три роки повномасштабної війни․ Світ змінюється, а Україна воює попри зраду найближчого союзника

На думку історика, на сучасну війну впливає геополітика: оскільки Україна є фронтиром і прикордонням європейської цивілізації, тому тисячоліттями з різним успіхом мусить стримувати навали різноманітних варварів. Водночас Громенко застерігає від фронтальних порівнянь і закликає дотримуватися принципу пошуку спільних причин і ознак конфліктів.

За словами Громенка, у разі російської агресії важко утриматися від порівнянь з антиколоніальним контекстом і війною нації за свою незалежність від метрополії. Водночас Громенко звертає увагу на важливий аспект: це були так звані відкладені війни, адже метрополія намагалася повернути колонію через деякий час після того, як її втратила.

Власне, те саме відбувалося й з Україною. У 1991 році Росія, яка тоді мала "агрегатний стан" у формі СРСР, впала, а її численні колонії отримали шанс на незалежність. Росія намагалася їх повернути, але не мала для цього сил і ресурсів. Коли ж вони були відновлені, вдалася до агресивних спроб.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Ця війна не має жодної стопроцентної паралелі. Але можна знайти кілька війн, які в загальних рисах можуть бути співвіднесені з нею. З тих війн, що відбувалися давніше, наприклад, американо-британська війна 1812 – 1814 років.

Ми всі знаємо, цей культ у нас іде зі Сполучених Штатів: мовиться про війну за незалежність, яку американці виграли в 1776 році. Точніше, виграли вони пізніше – в 1783-му, а оголосили свою незалежність тоді. В уяві більшості після перемоги Сполучені Штати живуть і розвиваються мирно і щасливо, але правда така, що Британія з поразкою та втратою американських колоній не змирилася, дочекалася слушного моменту й у 1812 році спровокувала Сполучені Штати на напад на Канаду.

Американцями рухала "священна ідея" визволення континенту від британського опонування, і це все призвело до війни. У підсумку британці (разом із канадським ополченням – 24 Канал) захопили і спалили Вашингтон, і перший Білий дім. І тільки боротьба проти Наполеона (у Європі – 24 Канал), яка вимагала значно більше зусиль, не дозволила британцям повернути хоча б частину США під свій контроль.


24 серпня 1814 англійські та канадські війська захопили Вашингтон, спаливши Білий дім і Капітолій. Репродукція картини сучасного художника Тома Фрімена / фото Білого дому

Також історик наводить більш свіжий приклад – війну в'єтнамців за незалежність від французької колоніальної імперії, яка завершилась приголомшливою поразкою європейців.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Інший приклад, набагато релевантніший, хоча теж маловідомий. Це історія першої в'єтнамської війни середини ХХ століття. У 1940 році Франція програє Німеччині та капітулює, а її колонії залишаються фактично покинутими напризволяще. Десь утверджується режим Віші, а конкретно В'єтнам переходить під контроль Японії. Так одного колонізатора змінює інший.

У 1945-му вже Японія програє війну і забирається з усіх окупованих територій, що дає В'єтнаму шанс на незалежність. Але французи не можуть змиритися з крахом своєї колоніальної імперії, повертаються і до 1954 року ведуть війну за нове колоніальне своє панування над В'єтнамом.

Ту війну вони, зрештою, програли, і в 1954 році В'єтнам від французів остаточно визволився. І таких прикладів деколонізаційних по світу можна знайти, коли війна за незалежність відбувається не одразу після оголошення самої незалежності і коли колишні метрополії згодом намагаються повернутися. Я думаю, що трактувати російсько-українську війну як війну з одного боку за незалежність, а з іншого – як колоніальне завоювання дає більше розуміння, ніж очевидно пафосне порівняння українців зі спартанцями, а росіян – із персами.

До теми Прорахували все до деталей, але програли: причина поразки французів у битві при Дьєнб'єнфу

Відкладеною війною за незалежність є також і війна між СРСР і Фінляндією.


Розбиті логістичні колони росіян – приклад не лише з XXI століття / архівне фото

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Порівняння з радянсько-фінською війною настільки очевидне, що тут навіть і говорити нема про що. Це просто взагалі топ, абсолютно номер один в цих порівняннях, тому що Фінляндія колись була частиною Російської імперії, визволилася з-під влади Російської імперії силою, і новітня Російська імперія, тобто Совітська (Радянська – 24 Канал), спробувала повернути Фінляндію під свій контроль та почала вторгнення за допомогою провокації. Фіни відбилися, втративши частину території. Це кейс для порівнянь номер один.

Єдине, що трохи зменшує привабливість цього варіанта, – це те, що Фінляндія офіційно пішла на співпрацю з агресором і визнання територіальних втрат. І оскільки наша теперішня війна все ще триває, порівняння з радянсько-фінською війною викликає роздратування саме в цьому. З точки зору логіки вторгнення – це спроба метрополії повернути колонію, але з точки зору наслідків українці не дуже люблять "фінляндизацію". Тим більше що після Другої світової війни Фінляндія все-таки була не сателітом, але все одно в сфері впливу СРСР.

Детально Фінляндизація 2.0: до якої пастки Росія хоче затягнути Україну

Інший популярний конфлікт для історичного порівняння – війна між царською Росією та Японією 1904 – 1905 років.

Символ ганьби Росії: Чому Цусімську битву порівнюють з історичною атакою України на аеродроми

На думку Сергія Громенка, цей приклад не надто вдалий, але й він має доволі цікаві паралелі.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Що стосується російсько-японської війни, тут ситуація засадничо інша. Тут не до порівняння наша ситуація. Ми ніколи так не завершимо цю війну, як її завершила Японія. Але є дуже цікаве, майже незнане в Україні порівняння, така особливість: чим закінчилася ця війна для громадянського суспільства в Японії?

Так от, незважаючи на те що Японія виграла цю війну однозначно, японське суспільство було переконане, що втрати абсолютно неадекватні здобуткам. Після цього в Японії в буквальному сенсі стався "майдан". Невдоволені японці виходили на акції протесту, були сутички з поліцією, тисячі затриманих, сотні поранених, були десятки вбитих, спалені урядові будинки по всій Японії. І потім Японія доволі довго виходила з цього. Тому я і стверджую, що будь-яке закінчення війни, навіть перемогою, в Україні все одно може спровокувати Майдан.

Ще однією цікавою можливою паралеллю між війною між Україною та Росією в XXI століття та між Росією та Японією на початку XX є те, що за її завершення американський президент, а ним тоді був Теодор Рузвельт, отримав Нобелівську медаль миру. До речі, це був дуже войовничий президент.

Хто це сказав Я завершив вісім воєн і не отримав Нобелівську премію миру, це досить дивно

І це те саме, чого дуже прагне нинішній президент США Дональд Трамп, але все ніяк не спроможеться це зробити.


Президент США Рузвельт зумів домовитися з японцями про те, щоб росіяни зберегли обличчя, і отримав те, чого не отримає Трамп / архівне фото

Сергій Громенко звертає увагу на ще один важливий аспект: як Рузвельт понад 100 років тому, так і Трамп тепер грають на боці Росії.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Тоді американський президент зумів зупинити війну, підіграючи росіянам. З одного боку, Америка була стратегічним союзником Японії. А з іншого боку, не могли американці просто так змиритися з посиленням Японії. Вони майже всю свою історію симпатизували Росії, окрім періоду Холодної війни. І не могли б американці просто так змиритися з тим, що японці розібрали російську армію і флот. Тому були й медаль Нобелівська, і підігравання росіянам.

Цікаво, що Росії старання американського президента не сильно допомогли: після поразки у війні з Японією її накрила революція, яка ледь не поховала імперію на чолі з німецькою династією Романових. Тоді царат встояв, але вже наступна спроба призвела до кривавого місива, відомого з творів письменника Пушкіна як "русскій бунт".

Війну на Сході України через фактичний стратегічний тупик, переважно глуху оборону й рідкісні успішні наступальні операції, часто порівнюють з Першою світовою. Схожості додають "місячні пейзажі" від обстрілів та руїни колишніх міст, рознесені росіянами буквально на щебінь.

Ще однією схожістю є утворення так званої killzone – сірої зони нічийної землі, де неможливо закріпитися, але навіть поодинока людина стає мішенню для всіх. Громенко з таким твердженням погоджується.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Порівняння з Першою світовою війною прийшло в 2023 році, коли сторони почали впиратися в щільні укріплення з обох боків. Або їх не вдавалося взяти, або там цілі армії стікали кров'ю. Тут насправді нема що обговорювати, це очевидно й лежить на поверхні.

Щодо іншого відомого конфлікту, який часто порівнюють з російсько-українською війною, а саме війни Ірану з Іраком 1980 – 1988 років, то історик пропонує не акцентувати увагу на відомій "війні міст", а звернути увагу на "м'ясні штурми".

До теми Фрайкори, дивізія СС і "м'ясні атаки": де в історії шукати реальний прототип ПВК "Вагнера"

На думку Громенка, саме цю практику, а не банзай-атаки часів Другої світової у виконанні японців та Червоної армії старанно відтворює Росія.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Що стосується ірано-іракської війни, то тут "війна міст" насправді вторинна. І там, і там були ракети, які виносили цивільні міста. Тут найголовніші та найважливіші паралелі, які нас цікавлять, – це шахіди. Не шахеди, а шахіди.

Людей гнали буквально в м'ясні штурми (та оголошували мучениками за віру, тобто шахідами – 24 Канал), тому що Іран на початку війни компенсував свою нестачу зброї просто хвилями шахідів, смертників, які пішими порядками наступали на краще озброєних, на укріплення іракців, і ті їх викошували просто масово.

Через це Іран зазнав значно більших втрат у цій війні. Хоча російські окупанти аж ніяк не шахіди, мало з них йдуть вмирати за ідеєю, більше – за білі лади. Тим не менше ми маємо реальні "м'ясні штурми". Ось це та сама іранська тактика, яка сьогодні відродилася на Сході України з боку Росії.

Російське вторгнення, яке росіяни називають "СВО", тобто "спеціальна воєнна операція", триває вже довше за радянсько-німецьку війну (частина Другої світової, яку росіяни називають "великою вітчизняною"). Та війна є основою сучасного російського міфу, а чинний "верховний спецоператор" Володимир Путін усіма сила намагається вдавати з себе Сталіна.

Але Сталін за цей час зумів перемогти Гітлера, натомість Путін досі веде масштабні бої, мовою анекдотів часів Першої світової, за хатинку лісника.

До теми Різні війни за одним сценарієм: як Росія створила собі образ "миротворця" і чому в це повірили

Попри те що Путін багато разів заявляв про "можемо повторити", а також про те, що впорався навіть без України, реальність тикає його носом у власні заяви й переконливо доводить, що перемогти у великій війні без українців та західної допомоги (ленд-лізу) Росія не здатна.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Для росіян це був болючий удар по їхньому самолюбству, що, з одного боку, Берлін взяли, а тут, "понімаєш" (відсилка до улюбленого слова попередника Путіна Бориса Єльцина – 24 Канал), навіть до Харкова не дійшли, що там казати про Київ. Це не може не вплинути на настрої всередині російського суспільства. Ми цього не бачимо, але цей черв'як їх гризе.

Дійсно, під керівництвом Путіна Росія застрягла в глухому куті. Її економіка вже переживає стагнацію, й навіть скасування санкцій не врятує від фіаско. Тому, якщо проводити історичні паралелі, не слід відкидати, що для Росії нарешті почнеться її новий "1917 рік", тобто народні бунти, революція та розвал фронтів.

Під час розмови з експертом пролунав ідеальний варіант щодо дій союзників, а саме – Кримська війна 1853 – 1856 років.

Тодішня "коаліція охочих" в особі Великої Британії, Франції та Сардинії (майбутнього італійського королівства) прийшли на допомогу Туреччині та розгромили Росію на її власній території – в Криму, який тоді вже понад 50 років належав московитам.


Геройства "коаліції охочих" у Криму в бою проти росіян, репродукція картини Роберта Гібба The Thin Red Line / Public Domain

Тепер такий варіант виглядає фантастично хоча б через наявність у нинішніх росіян ядерної зброї, але, на думку Сергія Громенка, остаточно ставити хрест на союзниках не варто.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

Я все ж пропоную орієнтуватися на те, який відбувся зсув в останні, скажімо, 100 років. Коаліції, незважаючи на те, що Британія і Франція не воюють за Україну зараз, як вони, скажімо, не воювали за Чехословаччину в 1938 році. Та, зрештою, вони підтримують Україну грошима і зброєю, а не домовляються за рахунок України з Росією шляхом розподілу України. Тому все-таки, хоча в нас не так, як під час Кримської війни (ідеальний варіант, коли союзники прийшли й розгромили Росію – 24 Канал), то, зрештою, у нас не все так погано. У порівнянні з тим, як було на початку Другої світової. Тут прогрес очевидний.

Інші паралелі – це франко-алжирська війна, американо-в'єтнамська війна та дві афганські війни, сучасна та радянсько-афганська, коли великими втратами, але ж все-таки відбилися від того окупанта. Вона ж стала останнім цвяхом у кришку гроба СРСР. Того, що Путін помилково називає "найбільшою геополітичною катастрофою XX століття".

Сергій Громенко ці думки поділяє й зазначає, що подекуди для перемоги над імперією навіть не потрібна повна воєнна перемога та тріумф на головній площі ворога, інколи достатньо просто вистояти. І тоді це запустить процес доміно.

Сергій Громенко,

кандидат історичних наук, молодший сержант Сил оборони України

В'єтнамці не увійшли в Вашингтон, таліби не увійшли в Москву, але факт залишається фактом: великі імперії можуть пограти маленьким державами. Але також згадаємо, скільки мільйонів втрат в'єтнамці і афганці понесли заради перемоги. Тому ми, попри наші значні втрати, все ж у кращому становищі, ніж вони.

Після останнього великого льодовикового періоду, коли склалася конфігурація цієї території, вона вже не змінювалася. І до тих пір, поки ми будемо перебувати на межі ойкумени (у цьому сенсі цивілізованого світу – 24 Канал), доки Україна буде фронтирною територією з усіма плюсами і мінусами цієї ситуації. Сподіваюсь, що колись ми зможемо посунути фронтир далі на Схід і на Південь. Тоді вже Кубань і Південне Поволжя будуть в нашій ситуації. Але це ще не завтра станеться. Будемо сподіватися, що колись станеться.