Імператор Микола І усім серцем прагнув захистити православне населення Османської імперії. Водночас, метою Росії було посилення впливу на Балканах та контроль над Босфором та Дарданеллами.
Але Микола 1 прорахувався. Він навіть не припускав, що Росія залишиться без союзників, а Великобританія із Францією разом вступлять у бій. Крім того, російська армія абсолютно була не готовою до масштабних воєнних дій.
Російські війська почали окупацію васальних князівств Османської імперії і здобули декілька перемог на морі. Усі ультиматуми щодо виводу військ Микола І, звісно відкинув, що призвело до повної політичної ізоляції країни. До англо-французької коаліції приєдналося Сардинське королівство.
Найзапеклішою була боротьба за Крим. Микола І розумів, що, втративши півострів, може втратити все. Зрештою, імператор не дочекався завершення війни і помер нібито від пневмонії. За однією з версій, Микола І, усвідомивши неминучу поразку, покінчив життя самогубством. Його синові – Олександру ІІ не залишалося нічого, окрім капітуляції.