3 головних аргументи проти вихідного 8 березня

Я переконаний, що 8 березня – всього лиш радянська бутафорія, а у вільній Україні має бути власне свято гідних українських жінок. І точно не 8 березня. Наведу 3 ключових (контр)аргументи.

Читайте також У чому полягає фірмовий почерк російської армії

Аргумент №1: Міжнародний жіночий день не дорівнює вихідний

Здебільшого палкі прихильники святкування та вихідного з нагоди 8 березня апелюють до світового досвіду, буцімто це саме Міжнародний жіночий день, а не атавізм, що в нас залишився від СРСР. Спершу звучить переконливо.

Але тільки, якщо не розуміти контексту: головним сподвижником 8 березня як свята та вихідного був саме Радянський Союз. Це було політичне рішення, що бере початок іще від Леніна: у СРСР за його ініціативою для "захисту інтересів жіночого робочого руху" і пропаганди робочого руху був створений журнал "Работніца", перший номер якого вийшов 8 березня за новим стилем. Особливо дивно це виглядає на тлі тотальної гендерної нерівності в тюрмі народів. Більше нагадує фестиваль сексизму, аніж день рівності між чоловіком та жінкою.

Повертаючись до міжнародного досвіду: у США, де свято було засновано, поступово відмовилися від нього, оскільки є День матері та День святого Валентина. Теж стосується і провідних країн Європи. А 8 березня як вихідний досі залишається в країн соціалістичного або постсоціалістичного простору: Росії, Білорусі, Азербайджані, Вірменії, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Латвії, Молдові, Узбекистані, Таджикистані та Туркменістані.

Це все ще Міжнародний жіночий день. Але чи хочеться святкувати його в унісон з тими, з ким ми воюємо?

Аргумент №2: боротися за свої права варто саме в робочий день

Мушу засвідчити: ми все ще живемо в суспільстві, що не досягло повної гендерної рівності. Це легко простежити навіть за державним апаратом: серед 22 членів уряду (прем'єр-міністр та міністри) лишень 5 жінок – 23%.

Статистично у Верховній Раді ситуація ще гірша: з 405 народних обранців 84 – жінки. Це 20%.

Щодо зарплат ситуація також не на користь жінок. World Economic Forum щороку випускає дослідження гендерного розриву Global Gender Gap Report. За 2022 рік в Україні цей розрив становить 29%. Це означає, що на кожні 100 гривень, які заробляє чоловік, за аналогічну роботу жінка такого самого рівня компетенцій та освіти отримує лише 71 гривню. В індексі гендерного розриву ми перебуваємо на 81-му місці зі 147 досліджуваних країн.

Цікаво Захід може здобути нового потужного союзника

Тобто, бажання жінок виступати за свої право та проводити марші абсолютно логічні. І робити це треба в робочий день, а не вихідний саме заради ефективності таких виступів. Адже саме робота, гендерні квоти та оплата праці і стають індикаторами нерівності в суспільстві. А отже, і виступати за рівність варто в професійному середовищі.

8 березня як нагода заявити про свої права в робочий день – чому б ні?

Аргумент №3: у нас є більш доречна дата

8 березня — просто не найкраща дата для вихідного та дня гідних українських жінок. Бодай тому, що є 25 лютого.

Я став одним з ініціаторів того, аби на законодавчому рівні замінити 8 березня на 25 лютого. Щонайменше тому, що цей день став знаковим для українського спротиву ще за радянських часів. Адже починаючи з 50-х років минулого століття, українці, що перебували в діаспорі, відзначали свято Українських Героїнь. Що вочевидь було неможливим у СРСР, адже це культурний спротив проти тюрми народів.

Важливо Росіяни спонукають ЗСУ до відходу з Бахмуту: чому їм це не вдається

Найбільш очевидний аргумент за 25 лютого – день народження Лесі Українки. Однієї з найбільш видатних наших землячок, чий дух та слово живуть навіть крізь століття. Чому би не віддати належне найвідомішій українській поетесі та в такий спосіб абстрагуватися від тяглості традицій СРСР?

Скажу відверто: не можу передбачити долю зареєстрованого законопроєкту, проте буду точно радий, якщо цей інфопривід стане тригером для українців та українок детальніше познайомитися з діяльністю Лесі Українки.

Крім історичного контексту святкування українцями 25 лютого, є й інші важливі дати минулого. Пов'язані саме з лютим місяцем. Наприклад, у лютому народилися:

• Гандзя Дмитерко – військова жіночої чоти Січового Стрілецтва;
• Дарія Гусяк – діячка ОУН – УПА, особиста зв'язкова Романа Шухевича.

Залишили цей світ у лютому й інші наші вольові краянки:

• Олена Антонів – патріотка й правозахисниця, лікарка й членкиня Клубу творчої молоді;
• Марія Лаврів – членкиня ОУН, активна учасниця національно-визвольного руху;
• замордована Ольга Басараб – громадська діячка Галичини початку XX століття;
• розстріляна в Бабиному Яру поетеса Олена Теліга.

Зауважте Чи можливий китайський ленд-ліз для Росії

Лютий – найкращий час, аби віддати належне українським героїням, що й зараз гідно продовжують роль предків. Українська жінка нині – це волонтерка, захисниця, активістка, громадська діячка. Найбільш незламна жінка планети. Вона варта власного свята, окремого від СРСР та його послідовників.

Наостанок акцентую: ніхто не має права заборонити святкувати Міжнародний жіночий день. Проте чи варто робити з нього вихідний? Чи все ж варто надати перевагу 25 лютого як Дню української жінки – сильної, вольової, незламної, неповторної? Відповідь на ці питання кожен для себе знайде сам.