Чому ЗСУ залишаються в Бахмуті
Тут все ще продовжують вести бойові дії значна кількість наших військ. Є і люди, і техніка.
Актуально Бахмут – не Сталінград: чи варто й далі обороняти місто
Ворог захопив східну частину міста до річки Бахмутка. Основний удар росіян йде не у місті, а з півночі в обхід Бахмута. Боротьба йде за шлях постачання, який залишається. Цей шлях розташований під обстрілами противника.
Ворог спонукає наші війська до виходу з Бахмута, оскільки створена реальна загроза оточення. Але ворог наступає повільно, і тому українське командування впевнене, що ще є можливості деякий час втримувати шляхи відходу, збиваючи темп просування та завдаючи ще більше втрат росіянам.
Утримання міста для нас в умовах обмеженого сполучення не є вигідним зараз з точки зору тактики. Це питання стратегії – українське командування буде втримувати місто до останньої можливості, як і завжди. На відміну від Херсона, Балаклії, Ізюма, Лимана, Куп'янська, з яких росіяни втекли, українці міста без тривалого опору не залишають.
Противник змушений дорого платити, і повільно йде від посадки до посадки, від будинку до будинку.
У чому перевага українських воїнів під Бахмутом
Кожен, хто б'ється у місті у невигідних умовах, сподівається, що час цього героїчного спротиву використовується для створення надійних, добре обладнаних та замаскованих рубежів оборони для прикриття Сіверська, Часова Яру, Костянтинівки, Дружківки, Слов'янська, Краматорська, що на ці рубежі будуть вчасно виведені боєздатні війська, які надійно закріпляться і зможуть розгромити ворога.
Читайте також "Брянський капкан": ФСБ пішла проти Путіна?
Українські воїни демонструють високу боєздатність. Там, де є ефективне управління, розвідка, організація, забезпечення, мінімальна кількість боєприпасів для артилерії та мінометів, росіян вдається розбити. Ми маємо перевагу завдяки якіснішим, вмотивованішим та витривалішим людям. Але війна – це зіткнення двох систем, і не тільки від солдатів все залежить.