Як американські аналітики помилилися у своїх аналізах війни

Неправильне порівняння від аналітиків

З кінця березня і до середини квітня 2022 року із подачі аналітиків та американських ЗМІ обговорювалася така тема – чому контингенти 4 округів збройних сил Московії діяли окремо на своїх напрямках і без єдиного загального командувача всіх сил вторгнення на місці.

Читайте також Росія – мавпяча пастка для світових компаній: хто вже втрапив

Брак такого командувача розглядався як одна із причин чому оригінальні плани Московії пішли шкереберть. Як приклад для порівняння США наводили власний досвід, коли для управління операцією призначається 4-х зірковий генерал. У цьому порівнянні є 2 помилки.

Перша полягає в тому, що географічні масштаби операції, на які замахнулася Московія, були більші за все те, де були залучені сили США в останні 30 років. Американцям вистачало одного 4-зіркового генерала. Водночас замкнути на одну людину бойові дії на просторі від північно-західних околиць Києва і далі великим півколом аж до Миколаївщини це занадто. Це більше за потенціал однієї людини зі штабом. Є певні ліміти щодо того, скільки інформації може опрацьовувати відповідна кількість людей.

Окупанти хотіли діяти як Червона армія

Друга причина в тому, що в Московії був досвід Червоної армії у Другій світовій війні. Там після певних експериментів були фронти і відразу найвище військово-політичне керівництво в Москві. Не було ніякої проміжної ланки між фронтами й Москвою після експериментів 1941 року щодо керівництва стратегічних напрямків.

Цікаво Як справи України проти Росії відкривають нову сторінку для Європейського суду

Координацією роботи фронтів у межах масштабних операцій займалися так звані представники Ставки верховного головнокомандувача. Тобто не обов'язково щоб була проміжна ланка.

Як розумію, війська 4 округів ЗС Московії мали діяти як фронти Червоної армії – в кожного свій напрямок і завдання. Проблему координації між ними можна в принципі вирішувати й без аналога американського 4-зіркового генерала.

Підсумовуючи, можна сказати, що приклад дискусій щодо системи управління показує, як небезпечно переносити досвід однієї країни на іншу без врахування об'єктивних реалій і досвіду об'єкта аналізу.