Аристократи на фронті: втратили вплив, але зберегли авторитет попри таємний указ Гітлера

Джерело: "Конфлікти" на 24 каналі

В Лондоні у 1908 році було 19 основних монарших домів світу початку XX століття. Після війни їх стало набагато менше. Вплив і влада все більше відходили парламентам.

Цікаво Cилою роздягали, а одяг палили: чому стиляг у США били через любов до оверсайзу

Деякі монарші доми безповоротно зникали, як в Росії. Деякі тримались на плаву, але керували спільно з парламентами, як у Великій Британії чи в Іспанії. Реальним шансом для аристократів здобути славу – реальні бойові дії.

Указ принців Гітлера

Чи не єдиний, хто замахнувся на цю традицію був Адольф Гітлер. У 1940 році він підписав так званий Указ принців. І тут не йшлося про збереження блакитної крові. Гітлер – націонал-соціаліст, а похорони загиблих аристократів кидали тінь на доцільність його загарбницької політики.

Довідка. Указ принців (німецькою – Prinzenerlass) – таємний указ Адольфа Гітлера, виданий весною 1940 року, який забороняв службу у вермахті всім принцам з керівних домів Німецької імперії.

За положеннями Prinzenerlass, решта монаршої династії та члени колишніх німецьких королівських домів звільнялися від військових обов'язків. А 19 травня 1943 року королівських родичів, які все ще служили в резервах Вермахту, відправили у відставку.

Принц Вільгельм

Прусський принц Вільгельм з братом Людвігом Фердінандом – онуки кайзера Вільгельма II Гогенцоллерна. У 1926 він добровольцями записались до Рейхсверу – збройних сил Веймарської Республіки (ладу, який витіснив Гогенцоллернів, позбавивши їх трону). А поява принца на військових навчаннях спровокувала великий скандал.

Принц Вільгельм з братом Людвігом / Фото Museu davitoria

В 1933 році Вільгельм ще раз кинув виклик традиціям і звичаям, взявши шлюб із Доротеєю Сальвіатті – не рівня монарху. Тож Віллі просто зрікся права на престол.

У травні 1940 року Вільгельм Молодший брав участь у вторгненні німецьких військ у Францію. Під час боїв за Валансьєн, принц отримав поранення. І через кілька днів помер у польовому госпіталі. Попрощатися із принцом прийшли 50 тисяч людей. І такий рівень симпатії німецької громадськості до аристократії занепокоїв фюрера.

Читайте також Англієць, який командував арабами: чому Томас ​Лоуренс повстав проти Туреччини

Принц Карл Едуард Саксен-Кобург-Готський

Та як і належить всім правилам – у них є і винятки. Принц Карл Едуард Саксен-Кобург-Готський, хоч і був онуком британської королеви Вікторії, під час Другої Світової в його лояльності Рейху ніхто не сумнівався.

Карл Едуард Саксен-Кобург-Готський / Фото The Times

Під час Другої світової Карл Едуард Саксен-Кобург-Готський очолював Німецький Червоний Хрест, який допомагав Вермахту, але не займався, наприклад, євреями. Його полем битви була дипломатія.

Після війни Карлу Едуарду Саксену-Кобургу-Готському загрожувала страта. Нюрнберзький трибунал визнав його причетним до злочинів проти людства. Але похилий вік і те що його донька народила наступника шведського трону, врятувало в'язню життя.

Карл Густав Маннергейм

Найвідоміший фін XX століття Карл Густав Маннергейм. Під час нападу Радянського Союзу на Фінляндію наприкінці 1939 року він був мозком і центром прийняття рішень.

Карл Густав Маннергейм (справа) / Фото невідомого автора

Він походив з давнього роду фінських аристократів зі шведським корінням. Мав титул барона. Батьки віддали його вчитися спочатку в кадетську школу, згодом був Гельсінський університет і відрахування за дисципліну.

У 1905, коли Росія оголосила війну Японії, – Маннергейм зголосився на фронт. Зважаючи на дворянський титул, його не дуже хотіли відпускати, але наполегливість відкрила йому дорогу. Отримав у підпорядкування кавалерійський полк драгунів, з яким брав участь у низці боїв.

За словами сучасників – барон був в сідлі й часто в боях поводився так, ніби спокушав долю шукаючи зустрічі зі смертю. Після Мукденської битви захворів, але за якийсь час повернувся в стрій.

Павло Скоропадський та Маннергейм

Остання місія фінського барона випала вже наприкінці війни з японцями. На чолі трьох сотень китайських найманців Маннергейму доручили провести глибинний рейд по території Монголії, щоб розвідати якими силами там оперують японці.

Російсько-японська війна / Скриншот з відео

Після повернення зі Сходу Маннергейм очолив елітний Лейбгвардійський полк уланів. Службу російським монархам Карл Густав Маннергейм закінчив саме цим полком. І після 20 років в сідлі, вже у чині генерала, барон повернувся до Суомі.

Коли у Фінляндії більшовики підняли повстання – саме Маннергейму доручили командування військами, а його самого призначили регентом Фінського королівства.

Барон Нісі Такеїті

Полковник барон Нісі Такеїті командував танковою частиною у битві при Іодзімі. Хоч запам'ятався не лише цим. Його батьком був представник самурайського роду Сацума. Був дипломатом.

Нісі Такеїті / Фото з "Вікіпедії"

Служив консулом в Росії й брав участь в переговорах щодо умов капітуляції Росії у війні з Японією. Входив до кола найближчих радників імператора. Такеїті Нісі був позашлюбним сином Нісі Токудзіро.

Впродовж кількох років проведених як військовий аташе в Америці, японський барон дружив і з американськими японцями, й з американською богемою. Був знайомий з Чарлі Чапліном, Мері Пікфорд та Дугласом Фербенксом.

У 1936 на олімпіаді в Берліні, Такеїті теж був на порозі головного п'єдесталу, але під час змагань з конкуру раптово впав із коня. Згодом навіть з'явилася легенда, що японець ніби то умисно впав, так підігруючи господарям, що мало стати знаком дружби між Токіо і Берліном.

Битва за Іодзіму / Скриншот з відео

Такеїті Нісі загинув у бою. Єдиної версії як все сталося досі немає. За одними даними барон загинув під кулеметним вогнем у відчайдушній банзай-атаці, за іншими – вчинив ритуальне самогубство. Його тіла ідентифікувати не вдалося.

Британська аристократія

Визначну і яскраву історію військової служби має британська аристократія. Значна частина потомків дворянських родів служила у Збройних Силах під час Другої світової війни.

Чоловік королеви Великої Британії Єлизавети II Філіп, Герцог Единбурзький – був у Королівському флоті. Сама ж королева служила в допоміжній транспортній службі, куди зголосилася добровольцем.

Титул лордів / Скриншот з відео

• З карабіном в руках кидався на німецькі позиції Саймон Фрейзер, 15-й лорд Ловат. В 1941 році його загін провів успішний наліт на німецьку базу на Лофонтенських островах.
• У серпні 1842 року лорд Фрейзер командував загоном спецпризначенців у складі об'єднаних британсько-канадських сил у рейді на Дьєпп. Його командос атакував і знищив батарею з шести 150-міліметрових гармат.

Попри провал Дьєппської операції, лорду Фрейзеру вдалося, виконавши поставлені задачі, зберегти більшість своїх людей. В 44-му вже у чині підполковника, Саймон Фрейзер очолив 1 бригаду британських командос.

Серед британців, загиблих у боях з німецькими військами біля Дюнкерка, був і Крістофер Фернес – Віконт, старший син графа Ференса. Під шквальним вогнем пішов в атаку, яка закінчилася рукопашним боєм. Крістофер загинув. Віконта посмертно нагородили найвищою бойовою нагородою Великобританії – хрестом Вікторії.

Крістофер Фернес / Фото

Іноді війна забирала життя братів – так, як це сталося у сімї барона Брейброна. Один із його синів Річард Невілл загинув у бою під час контрнаступу британців у Північній Африці в 1943 році в Тунісі. На той час минуло 2 роки після загибелі його молодшого брата – Джорджа Невіла убили в 1941 році під час служби в Королівському флоті.

Цікаво, що Джордж Невіл не ховався за титулом і пішов на флот служити рядовим матросом. Адже, як правило, аристократи у війську виконували обов'язки офіцерів.

На початку XXI століття походження і титули хоча й частково втратили вплив, авторитет зуміли зберегти. І там, де залишається місце королівській короні, разом із нею присутня традиція військової формації аристократів.

Зверніть увагу Тренувальна гітлерівська окупація у Вінніпегу: як жителів налякали ледь не до смерті

У кожному із 11-и монарших домів Європи, які досі, хоч і обмежено, але таки функціонують, легко знайти пілота, моряка, танкіста чи піхотинця.