Джерело: "Конфлікти" на 24 каналі

В Лондоні у 1908 році було 19 основних монарших домів світу початку XX століття. Після війни їх стало набагато менше. Вплив і влада все більше відходили парламентам.

Цікаво Cилою роздягали, а одяг палили: чому стиляг у США били через любов до оверсайзу

Деякі монарші доми безповоротно зникали, як в Росії. Деякі тримались на плаву, але керували спільно з парламентами, як у Великій Британії чи в Іспанії. Реальним шансом для аристократів здобути славу – реальні бойові дії.

Чи не єдиний, хто замахнувся на цю традицію був Адольф Гітлер. У 1940 році він підписав так званий Указ принців. І тут не йшлося про збереження блакитної крові. Гітлер – націонал-соціаліст, а похорони загиблих аристократів кидали тінь на доцільність його загарбницької політики.

За положеннями Prinzenerlass, решта монаршої династії та члени колишніх німецьких королівських домів звільнялися від військових обов'язків. А 19 травня 1943 року королівських родичів, які все ще служили в резервах Вермахту, відправили у відставку.

Прусський принц Вільгельм з братом Людвігом Фердінандом – онуки кайзера Вільгельма II Гогенцоллерна. У 1926 він добровольцями записались до Рейхсверу – збройних сил Веймарської Республіки (ладу, який витіснив Гогенцоллернів, позбавивши їх трону). А поява принца на військових навчаннях спровокувала великий скандал.


Принц Вільгельм з братом Людвігом / Фото Museu davitoria

В 1933 році Вільгельм ще раз кинув виклик традиціям і звичаям, взявши шлюб із Доротеєю Сальвіатті – не рівня монарху. Тож Віллі просто зрікся права на престол.

У травні 1940 року Вільгельм Молодший брав участь у вторгненні німецьких військ у Францію. Під час боїв за Валансьєн, принц отримав поранення. І через кілька днів помер у польовому госпіталі. Попрощатися із принцом прийшли 50 тисяч людей. І такий рівень симпатії німецької громадськості до аристократії занепокоїв фюрера.

Читайте також Англієць, який командував арабами: чому Томас ​Лоуренс повстав проти Туреччини

Та як і належить всім правилам – у них є і винятки. Принц Карл Едуард Саксен-Кобург-Готський, хоч і був онуком британської королеви Вікторії, під час Другої Світової в його лояльності Рейху ніхто не сумнівався.


Карл Едуард Саксен-Кобург-Готський / Фото The Times

Під час Другої світової Карл Едуард Саксен-Кобург-Готський очолював Німецький Червоний Хрест, який допомагав Вермахту, але не займався, наприклад, євреями. Його полем битви була дипломатія.

Після війни Карлу Едуарду Саксену-Кобургу-Готському загрожувала страта. Нюрнберзький трибунал визнав його причетним до злочинів проти людства. Але похилий вік і те що його донька народила наступника шведського трону, врятувало в'язню життя.

Найвідоміший фін XX століття Карл Густав Маннергейм. Під час нападу Радянського Союзу на Фінляндію наприкінці 1939 року він був мозком і центром прийняття рішень.


Карл Густав Маннергейм (справа) / Фото невідомого автора

Він походив з давнього роду фінських аристократів зі шведським корінням. Мав титул барона. Батьки віддали його вчитися спочатку в кадетську школу, згодом був Гельсінський університет і відрахування за дисципліну.

У 1905, коли Росія оголосила війну Японії, – Маннергейм зголосився на фронт. Зважаючи на дворянський титул, його не дуже хотіли відпускати, але наполегливість відкрила йому дорогу. Отримав у підпорядкування кавалерійський полк драгунів, з яким брав участь у низці боїв.

Що відомо про війну Росії та Японії?

Російська армія на Далекому Сході нараховувала лише 80 тисяч солдатів. Застаріле озброєння, не готове до війни командування і проблеми з логістикою – пришвидшили поразку у війні з Японією.

Токіо виставив на цій ділянці фронту 100-тисячну армію. Конфлікт закінчився поразкою Росії й втратою Петербургом частини підконтрольних територій на Далекому Сході

За словами сучасників – барон був в сідлі й часто в боях поводився так, ніби спокушав долю шукаючи зустрічі зі смертю. Після Мукденської битви захворів, але за якийсь час повернувся в стрій.

Остання місія фінського барона випала вже наприкінці війни з японцями. На чолі трьох сотень китайських найманців Маннергейму доручили провести глибинний рейд по території Монголії, щоб розвідати якими силами там оперують японці.


Російсько-японська війна / Скриншот з відео

Після повернення зі Сходу Маннергейм очолив елітний Лейбгвардійський полк уланів. Службу російським монархам Карл Густав Маннергейм закінчив саме цим полком. І після 20 років в сідлі, вже у чині генерала, барон повернувся до Суомі.

Коли у Фінляндії більшовики підняли повстання – саме Маннергейму доручили командування військами, а його самого призначили регентом Фінського королівства.

Полковник барон Нісі Такеїті командував танковою частиною у битві при Іодзімі. Хоч запам'ятався не лише цим. Його батьком був представник самурайського роду Сацума. Був дипломатом.


Нісі Такеїті / Фото з "Вікіпедії"

Служив консулом в Росії й брав участь в переговорах щодо умов капітуляції Росії у війні з Японією. Входив до кола найближчих радників імператора. Такеїті Нісі був позашлюбним сином Нісі Токудзіро.

Впродовж кількох років проведених як військовий аташе в Америці, японський барон дружив і з американськими японцями, й з американською богемою. Був знайомий з Чарлі Чапліном, Мері Пікфорд та Дугласом Фербенксом.

У 1936 на олімпіаді в Берліні, Такеїті теж був на порозі головного п'єдесталу, але під час змагань з конкуру раптово впав із коня. Згодом навіть з'явилася легенда, що японець ніби то умисно впав, так підігруючи господарям, що мало стати знаком дружби між Токіо і Берліном.


Битва за Іодзіму / Скриншот з відео

Такеїті Нісі загинув у бою. Єдиної версії як все сталося досі немає. За одними даними барон загинув під кулеметним вогнем у відчайдушній банзай-атаці, за іншими – вчинив ритуальне самогубство. Його тіла ідентифікувати не вдалося.

Визначну і яскраву історію військової служби має британська аристократія. Значна частина потомків дворянських родів служила у Збройних Силах під час Другої світової війни.

Чоловік королеви Великої Британії Єлизавети II Філіп, Герцог Единбурзький – був у Королівському флоті. Сама ж королева служила в допоміжній транспортній службі, куди зголосилася добровольцем.


Титул лордів / Скриншот з відео

  • З карабіном в руках кидався на німецькі позиції Саймон Фрейзер, 15-й лорд Ловат. В 1941 році його загін провів успішний наліт на німецьку базу на Лофонтенських островах.
  • У серпні 1842 року лорд Фрейзер командував загоном спецпризначенців у складі об'єднаних британсько-канадських сил у рейді на Дьєпп. Його командос атакував і знищив батарею з шести 150-міліметрових гармат.

Попри провал Дьєппської операції, лорду Фрейзеру вдалося, виконавши поставлені задачі, зберегти більшість своїх людей. В 44-му вже у чині підполковника, Саймон Фрейзер очолив 1 бригаду британських командос.

Серед британців, загиблих у боях з німецькими військами біля Дюнкерка, був і Крістофер Фернес – Віконт, старший син графа Ференса. Під шквальним вогнем пішов в атаку, яка закінчилася рукопашним боєм. Крістофер загинув. Віконта посмертно нагородили найвищою бойовою нагородою Великобританії – хрестом Вікторії.


Крістофер Фернес / Фото

Іноді війна забирала життя братів – так, як це сталося у сімї барона Брейброна. Один із його синів Річард Невілл загинув у бою під час контрнаступу британців у Північній Африці в 1943 році в Тунісі. На той час минуло 2 роки після загибелі його молодшого брата – Джорджа Невіла убили в 1941 році під час служби в Королівському флоті.

На початку XXI століття походження і титули хоча й частково втратили вплив, авторитет зуміли зберегти. І там, де залишається місце королівській короні, разом із нею присутня традиція військової формації аристократів.

Зверніть увагу Тренувальна гітлерівська окупація у Вінніпегу: як жителів налякали ледь не до смерті

У кожному із 11-и монарших домів Європи, які досі, хоч і обмежено, але таки функціонують, легко знайти пілота, моряка, танкіста чи піхотинця.