Ще у вересні натякали, що ATACMS будуть: ексклюзивне інтерв'ю з Подоляком

Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк. Він пояснив, чому передача ракет відбулася "тихо" та прокоментував істерику Владіміра Путіна щодо цього.

Цікаво Могли уразити вертольоти росіян у Бердянську: що відомо про ракети ATACMS, які отримала Україна

За яких умов ATACMS кардинально змінять хід війни

Росіяни останнім часом говорять начебто: "А навіщо ATACMS, якщо війна і так програна?". Якщо війна вами вже програна, то ми просто пришвидшимо її кінець тим, що в нас будуть далекобійні ракети. Однак тепер маємо ATACMS, ще будуть F-16. Ми постійно чекаємо вундерваффе, забуваючи, що ми і ЗСУ і є тією вундерваффе, що змінить хід історії.

Це правильно, що суспільство чекає на якусь надзброю, яка дозволить пришвидшити фіналізацію війни. Все ж таки це велика війна. І це війна проти достатньо потужної країни. Не такої потужної, як вона себе сама малювала, але все одно потужної, яка має безліч форматів різної радянської зброї.

Безумовно люди хочуть пришвидшити справедливу фіналізацію. Тому очікують, що ще зараз будуть F-16, ATACMS, інші види зброї, і це дозволить (пришвидшити фінал війни – 24 Канал). Це дуже добре, тому що дозволяє країні триматися.

Хочу, щоб люди продовжували вірити в те, що ці формати зброї дійсно допомагають. Питання трошки в іншому – в кількості. Якщо буде відповідна кількість та своєчасне постачання, то це дійсно суттєво впливатиме на перебіг подій на передньому краї.

Це дуже важливо – про кількість говорити. Не про якісь нові види зброї, а саме про кількість. Навіть ці старі модифікації ATACMS довели те, що вони вкрай ефективні щодо знищення логістики російської окупаційної армії.

Якщо їх буде більше, якщо вони будуть більш далекобійними, наприклад, не 165 кілометрів, а 300 кілометрів, це дозволить суттєво зменшити боєспроможність російської армії.

Зокрема, це розуміють наші партнери. Але партнери ще для себе мають розв'язати два питання. По-перше, вони все ж таки мають зрозуміти, що всі ці негаразди, які проявляють себе на інших територіях, в інших регіонах, зокрема, на Близькому Сході, усе це є ланцюжками однієї великої проблеми під назвою Росія.

Тож потрібно для себе вирішити, що ми вважаємо: Росія має програти цю війну та піти на політичну трансформацію. Росія має суттєво змінитись, а це можливо лише виключно після того, як вона програє.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Маленький феномен. Якщо ми говоримо про Другу світову, наприклад, що нацистська пропаганда в Німеччині достатньо суттєво впливала на людей і вони дійсно були шоковані після війни, коли побачили ті злочини, які вчиняла нацистська "команда", то Росія суттєво відрізняється від цього.

Не всі безумовно підтримують Путіна та війну. Однак сьогодні у громадян Росії є можливість оцінити всі звірства, які вчиняє окупаційна армія в Україні, зробити висновки і взагалі не підтримувати те, що робить Путін. Але вони ж підтримують, правильно?

Це не питання пропаганди, як в Німеччині було в нацистські часи. Це питання свідомого вибору. Маємо просто розуміти, що це має трошки інший вигляд. Партнери мають зрозуміти, що Росія може змінитись виключно не тоді, коли там пропаганда почне щось інше говорити в самій Росії, ні. А лише коли Росія програє.

Тоді суспільство почне платити ціну за війну – репарації, судові вироки тощо. І лише після цього ми можемо отримати іншу архітектуру глобальних політичних процесів, ніж те, що ми сьогодні бачимо.

І безвідносно до Путіна пораджу згадати чудесне чаювання у "Божевільного Капелюшника". Це приклад того, що таке Путін, коли він ці свої промови говорить на пресконференції.

Путін готовий благати про перемовини

Владімір Путін на пресконференції у Китаї заявив, що Україна нібито готова, хоче переговорів і назвав "правильною трансформацією". Про яку "трансформацію" він говорить? І хто це заговорив про "переговори, навіть не досягаючи якихось стратегічних перемог на фронті"?

Мені здається, що йому взагалі якраз ці театральні постановки й роблять. Тобто приносять якусь інформацію, яка не відповідає дійсності, проводять засідання, де говорять, що "ми знищили 18 – 19 тисяч бронетехніки, 1900... Ми вже там маємо абсолютно круті "Буревісники" тощо, нас всі бояться і ми вже десь "захоплюємо".

Це нонсенс серйозно сприймати, що говорить людина, яка є нереалістичною та абсолютно відсутня в об'єктивній інформації. Вона її не отримує, свідомо живе у своєму ірраціональному світі, щось вигадує та сама з собою воює.

Путін на пресконференції / Getty Images

Він же провів "демілітаризацію". У чому особливість Путіна? Коли він щось говорить, то не уточнює, що саме він має на думці. Він говорить про демілітаризацію Росії. Просто ми думали, що це якісь інші демілітаризації. Говорить про нацифікацію Росії, не "денацифікацію" якихось інших країн. Адже єдина країна, яка сьогодні і фізично, і ідеологічно є близькою до нацистської ідеології один в один – це Росія.

А ще й до цього є донатором глобальної мережі неонацистів. Це просто треба трошки інакше сприймати. І коли він говорить про переговори, він говорить не про те, що в Україні хтось хоче переговори, у нас немає можливості. Це Путін просто вимолює вже.

Він практично готовий був на коліна стати в Пекіні, щоби сказати: "Хочу переговори, дайте мені ці переговори. Усі кричімо: "Хочемо переговори". Але є нюанс, якби він був розумний, то розумів би, що переговори починаються, щойно ти залишив територію України.

Хочеш переговори? Не питання. Вийшов з території України, а там вже шукатимемо умови, будуть посередники, майданчики, тому що тоді говоритимемо про компенсації в цій війні, наступні відносини тощо. Але в тебе перший крок – вийди з території України. Ні, Путін же не про це говорить. Він говорить не про переговори, а виключно про капітуляцію України.

Для нього сьогодні вкрай важливо залишитись на окупованих територіях. Добудувати там ешелони оборони. Знизити інтенсивність вогню, щоби в цей час перебудувати свою мілітарну економіку. Тобто додати туди інвестиції, наробити снарядів чи там забрати в Північної Кореї тощо.

Доінвестувати ці ультрапротестні настрої і через міграційні кризи, і через те, що відбувається на Близькому Сході. Тобто таку масштабну "ерозію" політичного простору в Європі зробити. Ще можна терактів якихось застосувати декілька десятків тощо.

До речі Перемога України, ядерні удари чи холодна війна: в ЄС назвали 4 можливі сценарії майбутнього

І в цей час розхитати все, що можна, щодо підтримки України. Після цього інвестувати багато грошей чи паралельно з тим в те, щоб ми тут внутрішньо один одного почали бити. І в цей час вони спокійно почнуть наступні етапи експансії.

Якщо Україна не виграє цю війну, то тоді все, що ми бачимо і на Близькому Сході, і в інших регіонах, дійсно поступово трансформуватиметься в один великий процес під назвою "глобальна війна". Вона може бути другою холодною війною або третьою гарячою війною, багатоетапною в різних сегментах.

Для Путіна важливо зберегтися з політичного боку у внутрішньому просторі Росії. Тож для цього Путіну головне не програти в Україні. Він постійно говорить про капітуляцію, яку пропонує Україні, але це дивно виглядає. "Ви лише ATACMS заберіть, будь ласка, адже для нас це має трошки інший вигляд щодо логістики цієї війни".

Він відправив "Кинджали" патрулювати акваторію Чорного моря. Це він погрожує, говорить, що й надалі вбиватиме цивільне населення України. На це треба реагувати.

Чому ATACMS передали "тихо"

Коли прилетіло по військових об'єктах на окупованих територіях – аеродромах Бердянська і Луганська, прочитала це в ефірі й на тому завершила. А за кілька годин вийшов президент і сказав, що це були ATACMS і вони дісталися до своєї цілі. Як вдалося або шляхом чого вдався цей перелам? Що зіграло ту ключову роль і чому ось так тихо?

Тихо, тому що треба, щоби були сюрпризи. Це ж війна. Я розумію, що вся війна в прямому етері в нас іде. Але між тим треба, щоби Росія не була готова до певних дій, які застосовуватиме Генеральний штаб України. І це дуже добре.

Відповідно, коли ми обговорювали візит Президента України у Сполучені Штати, ми ж говорили, що там є відповідні вкрай позитивні результати, тому "дочекаймося". У нас є така особливість, вона мені подобається.

Зверніть увагу! У вересні 2023 року Володимир Зеленський відвідав Сполучені Штати. Під час візиту він домовився з Джо Байденом про передачу Україні ракет ATACMS.

Ми, суспільство, не маючи доступу до інформації, починаємо одразу шукати, що "десь щось не так, все погано, нічого немає" тощо. Ні, результати є, але їх треба помножувати далі на 2, 3, 4. Тобто ATACMS має бути більше.

Не лише ATACMS, а будь-яких далекобійних ракет. Дальність має бути більшою і використовувати їх треба буде частіше. Тоді це суттєво повпливає на перебіг подій по передньому краю. Ми неодноразово говорили, що в цій війні дуже важливо знищити логістичні спроможності ворога.

Супутникові знімки ворожого аеродрому у Бердянську / Фото "Схеми"

Адже тоді це суттєво змінить його ресурсні баланси. У нього не буде достатньо снарядів, систем РСЗВ, можливості проводити ротації тощо. І так можна буде його значно ефективніше знищувати.

А паралельно з цим, якщо ми говоримо про аеродроми, це ж про тактичну авіацію. Це єдиний на сьогодні домінантний аргумент, який Росія все ще використовує. Це гвинтокрили, тактична авіація по передньому краю. Вони постійно атакують наших хлопців, які йдуть вперед і, безумовно, так мають певні можливості це все гальмувати.

Зрозуміло, чим довше тягнеться війна, тим більше нестабільності у світі. Один конфлікт там, Африканський континент, Близький Схід тощо. І будуть інші, якщо війна тягнутиметься, тому що перше джерело всього нестабільного сьогодні у світі – це Росія.

ATACMS – це дуже чудово. Ми ж маємо підтвердити, що є певні домовленості. І ми їх підтверджуємо, що використовуємо західну зброю виключно по військових об'єктах Росії на окупованих територіях. Ми це дійсно робимо.

Не вважаємо за потрібне нищити щось російське на російській території, тому що буде кому нищити. Мається на увазі – російським громадянам. Ключове питання сьогодні – це лише кількість.

Чому ворог вчепився в Авдіївку

Окупанти не полишають спроб оточити Авдіївку. Я так розумію, що хочуть зробити те саме, що і з Бахмутом. Цей "здобуток" нібито їм потрібен для того, щоб підняти рейтинг Владіміра Путіна перед так званими "виборами". Дєніс Пушилін вже почав розповідати, що окупанти нібито "стискають кільце навколо Авдіївки".

По-перше, суб'єкт Пушилін хай навчиться "стискати м'язи" відповідні у себе, а тоді щось говорить. Він дочекається юридичних чи фізичних претензій. У мене немає жодного сумніву щодо цього. Немає сенсу звертати увагу на те, що він говорить.

Як і обговорювати, що є якась політична залежність від подій на лінії фронту до політичних подій в Росії. Там немає конкурентної політики, виборів, нічого немає. Немає сенсу думати, що вони хочуть якось повпливати на свої спільноти чи суспільство. Це суспільство живе в таборі. Воно не тільки залякане, але й щиро вірить в те, що треба вбивати українців.

І тут ключова концепція. Вони, як і на Бахмуті, так і на Авдіївці, на Куп'янську йдуть вперед не для того, щоб зробити щось до якоїсь дати, а для того, щоб просто вбивати українців. Вони робитимуть це, поки ми їх не знищимо. Тут не треба шукати якогось політичного підґрунтя. Вони просто хочуть вбивати.

Щодо Бахмута. Там Україна довела, що в Росії немає спроможності до ефективних масштабних наступальних дій. Це важливо усвідомлювати. Бо, коли Генштаб ухвалює оборонні або наступальні рішення, то вони мають певне логічне внутрішнє пояснення.

Бахмут показав міжнародним партнерам, що в Росії немає спроможності проводити успішні масштабні наступальні дії. У Бахмуті була знищена дуже велика кількість російських військовослужбовців. Але яких? Найбільш боєздатного підрозділу на той момент, якого вже не існує – ПВК "Вагнера".

Це була найбільш боєздатна та мобільна частина Росії. Вони найшвидше ухвалювали рішення, суттєво впливали на перебіг подій. Але що сталося в результаті Бахмута? ПВК "Вагнера" і юридично, і фізично знищена.

Читайте також Втратили майже 2 батальйони за тиждень: чому росіяни пруть на Лимансько-Куп'янському напрямку

ПВК "Вагнера" активно провела певний захід під назвою "марш незадоволених" на Москву. Це суттєво зламало величезну частину репутації Путіна. Показало, що в Росії немає ніяких запобіжників проти силових переворотів. Після цього ще й були знищені "харизматичні, пасіонарні" Євгєній Пригожин та Дмітрій Уткін. Це є наслідками Бахмута з точки зору ефективного планування.

Щодо Авдіївки. Сьогодні оці залишки наступальних спроможностей Росія відправила на Авдіївку. Просування там немає. Але зате є величезна кількість знищеної техніки. Також Росія, коли будувала план атаки на Авдіївку, то вважала, що таким чином зможе відтягнути наші резерви від інших напрямків, де йдуть наступальні українські операції.

Ні, це не вдалося. Єдиний мотив, який вони хочуть продати певним політичним елітам в інших країнах: "дивіться, ми ж Донецьку область повністю забрали. Давайте, ми готові все інше віддати чи готові про щось говорити, але Донецьк залишимо за нами".

Це як "торговельний майданчик", який вони пробують побудувати. Воно так не працюватиме, але якісь резони для зовнішнього ринку вони хочуть собі намацати.

Я розумію, що 603 дні війни – це дуже тяжко. Ми можемо казати, що сьогодні багато проблем; у нас є певна стагнація тощо. Але просто маємо кожен раз, коли говоритимемо про проблеми, а вони в нас дійсно є. – і внутрішні, і зовнішні, – бути свідомі того, що якщо ми хочемо мати Україну – немає жодного шансу розмовляти з Росією.

Якщо не хочемо мати – тоді маємо думати про компроміси; говорити, що неправильно було щось в Бахмуті чи Авдіївці.

У нас абсолютно ефективне і професійне військове керівництво. У принципі, ми приймаємо відповідні політичні рішення. Особливо на зовнішніх політичних ринках. Ми маємо достатньо ефективну допомогу від наших партнерів.

Ми маємо всі необхідні ресурси. Їх треба збільшувати: і своє виробництво; і переговорні процеси, щоб отримувати більше техніки. Ті ж ATACMS. Все це треба робити, робити і робити.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте незабаром на сайті 24 Каналу.