За даними CDC, за останні 20 років, кількість дітей з розладами аутистичного спектру (РАС) збільшилася втричі. І ми маємо говорити саме про спектр розладів, оскільки той доволі помітний аутизм, який ми собі уявляємо коли про нього говоримо, це лише частина таких розладів. Існує ще багато варіантів того, як проявляється аутизм – від ледь помітного до доволі критичного.

​Читайте також Коронавірус у дітей: що треба знати про перебіг хвороби та ризики ускладнень

Аутизм – не хвороба

Інколи люди тривалий час живуть з проблемами адаптації і комунікації, перш ніж зрозуміють, що у них розлади аутистичного спектру.

На жаль, в Україні відсутня державна політика діагностики і підтримки як дітей з аутизмом, так і батьків таких дітей. Коли в родині у дитини діагностують РАС батьки лишаються на одинці з цією проблемою, не розуміючи, що їм робити далі. І це у випадку, коли таку дитину помітили і порадили звернутися до спеціаліста.

Саме для батьків наявність такої дитини в сім'ї є найбільшим тягарем. За даними Autism Speaks, родина протягом життя такої дитини витрачає до 2,5 млн доларів на її підтримку. І найбільший біль батьків в таких випадках, що буде з їх дитиною, коли не стане батьків. Не адаптованість, відсутність соціалізації дитини з РАС призводить до того, що такі люди лишаються залежними від оточуючих протягом всього життя.

За даними Офісу статистики Великобританії 78% таких дітей лишаються не працевлаштованими.

В Києві, наприклад, є лише одне місце, де працюють люди з РАС – це пекарня Good bread from good people. І проблема адаптації стає все гострішою, хоча насправді 45 % людей з РАС мають вищі інтелектуальні здібності, ніж типові люди ще 25 % мають абсолютно нормальні показники інтелекту і близько 31 % інтелектуально менш розвинуті.

Люди з РАС не гірші за іншим, проте найчастіше потрібно вміти комунікувати з такими людьми і зміна ставлення роботодавців до працівників з цим діагнозом один з важливих напрямків стратегії країни і громадськості, оскільки допомога в їх соціалізації значно зменшить економічний тягар як родини, так і країни.

За якими індикаторами батьки можуть запідозрити ризик наявності у дитини розладів аутистичного спектру:

Вік 6 місяців

  • Відсутність або не часті посмішки, позитивні радісні емоції.
  • Обмеженість або відсутність зорового контакту

Вік 9 місяців

  • Мало або взагалі відсутні звуки як намагання повторити звуки або відреагувати на контакт батьків, також відсутні посмішки чи інша міміка.

Вік 12 місяців

  • Обмежено чи відсутнє базікання;
  • Мало або взагалі немає таких жестів, як вказівки на щось, намагання дотягнутися до предметів або помахати дорослим;
  • Відсутність або слабка відповідь на звернення на ім'я.

Вік 16 місяців

  • Дуже мало або взагалі відсутні слова

Вік 24 місяці

  • Дуже мало змістовних фраз або короткі фрази, як складаються лише з двох слів

У будь-якому віці

  • Втрата раніше набутих мовних чи соціальних навичок
  • Уникання зорового контакту;
  • Постійна тяга до самотності
  • Труднощі з розумінням почуттів інших людей;
  • Затримка розвитку мови;
  • Постійне повторення слів або фраз (ехолалія);
  • Проблеми при навіть незначних змінах у звичному режимі чи оточенні;
  • Обмежені інтереси;
  • Повторювана поведінка (махання, хитання, обертання тощо);
  • Незвичайні та гіперінтенсивні реакції на звуки, запахи, смаки, текстури, світло та / або кольори.

Аутизм – це не захворювання. Це розлад з яким людині доведеться жити все життя, проте рання діагностика допомагає максимально адаптувати таких людей і часто ми можемо навіть не знати, що людина з якою ми спілкуємося має розлади аутистичного спектру.

До кого звертатися, якщо у дитини запідозрили аутизм?

Діагноз "розлади аутистичного спектру" ставить психіатр. Надалі з дитиною має працювати команда спеціалістів, яка як правило, окрім психіатра складається з психолога, невролога, поведінкового терапевта.

Надалі основною інтервенцією має бути поведінкова терапія і адаптація дитини до перебування в колективі. Варто зрозуміти, що немає шаблонного підходу у веденні аутизму. Немає двох однакових дітей з діагнозом "Розлади аутистичного спектру". І результат корекції залежить більше від оточення дитини, ніж від неї самої. Найчастіше корекції потрібно піддавати не стільки саму дитину, скільки оточення. Поки не зміниться поведінка тих хто поруч, не зміниться в поведінці самої дитини. Для її корекції доведеться піти тим шляхом, яким хоче йти дитина, а не намагатися змусити її йти нашим шляхом.