Бійчиня 505-го батальйону морської піхоти, бельгійка з українським корінням Анна Зубко розповіла 24 Каналу, що займається логістикою, забезпеченням підрозділу технікою та зв'язками з медіа, а ще вивчила мову та планує залишитися в Україні назавжди.

Дивіться також: Не можу допомогти, – депутатка-доброволиця зі Швеції розповіла про найважчі моменти в ЗСУ

Як волонтерка з протезом ноги стала оператором дронів в Україні?

Я подала заявку на посаду оператора дронів у 505-й батальйон. Спочатку запитала, чи можуть іноземці вступити до ЗСУ – командування відповіло, що так. За три дні уточнила: чи можуть іноземці з протезом ноги? Відповідь була так само ствердною,
– пояснила Зубко.

Контракт Анна підписала символічно 7 жовтня – у день народження Путіна, і розпочала підготовку до службових обов'язків. Через протез її не могли розмістити близько до позицій, тому вона зайнялась логістикою.

Зараз бійчиня налагоджує контакти з медіа, збирає кошти та забезпечує підрозділ автівками, генераторами, Starlink та іншою технікою.

"Мені довелося багато вчитися, і я досі кажу, я не морська піхотинка – я щодня намагаюся нею бути", – наголосила Зубко.

Що спонукало бельгійку відчути Україну своїм домом?

Окрім неї в бригаді є ще декілька британців.

"Іноземцям дуже складно вступити до української армії. До речі, вони кажуть, що у мене українська кров", – розповіла Анна.

Бельгійка вже кілька років вивчає українську мову, зокрема навчалася 6 місяців в університеті у Львові. Вона каже, що перебування в Україні – не просто поїздка, а місце, яке вона відчуває своїм домом.

Я не знала, що маю українську кров від дідуся. Коли відкрила його листи, то подорожувала вже понад 20 країнами, але вперше відчула сильне бажання приїхати в Україну. Зрозуміла ментальність і вирішила – мушу залишитися тут і щодня робити все можливе разом із побратимами,
– наголосила Зубко.

Спершу їй було важко говорити українською, хоча вона багато розуміла, бо в підрозділі від командування вимагали спілкування українською. На початку вона користувалася перекладачем, а також постійно слухала й практикувалась.

"Тепер я можу розмовляти українською, спілкуватися з побратимами телефоном. Іноді вони надсилають мені 4-хвилинні голосові повідомлення українською на різні теми. Я дуже щаслива, що розумію їх. Іноді я не розумію деякі слова, але я вчусь", – наголосила Анна.

Що ще відомо про військову допомогу Бельгії?