Битва за Покровськ: бути чи не бути

Передовим підрозділам 2-ї загальновійськової армії противника вдалося нарешті не тільки повністю ліквідувати плацдарм ЗСУ на східному березі річки Вовча, а й прорватися відчутно західніше неї на напрямку Новоселівка Перша – Комишівка. Підрозділи 27-ї мотострілецької дивізії та 114-ї окремої мотострілецької бригади вийшли на рубіж Миколаївка – Птиче і готуються до прориву на північну околицю Соледара, а головне – спроби пробитися з півночі до дороги Карлівка – Селидове.

Читайте також Єдиний бізнес, який розвивається на окупованих територіях, – похоронний

Своєю чергою, на Покровському напрямку окупантам вдалося вийти на рубіж Гродівка – Новогродівка. Свої головні зусилля у цій смузі росіяни зосереджують на веденні практично безперервних атакувальних та штурмових дій на напрямках Журавка – Промінь, а також Миколаївка – Новогродівка, Миколаївка – Маринівка.

Навіщо противнику це локальне перегрупування та чим воно викликане? По суті, двома аспектами, або, краще сказати, двома шансами українського командування на стабілізацію ситуації на Покровському напрямку.

Шанс №1

Я б назвав його "невивчений урок" або "переніс". Справа ось в чому, на Покровському напрямку ЗСУ мають шанс пригальмувати, а потім і взагалі зупинити противника завдяки одному важливому фактору – природним умовам. Мовиться про очевидну наявність певних завад та перешкод для планомірного та поступового просування військ противника, які пов'язані зі своєрідним бар'єрним рубежем, який пролягає по річках Журавка та Казенний Торець й цілого каскаду невеликих ставків та водосховищ.

Для того, щоб таки дійсно зупинити ворога на підступах до Покровська, потрібно принаймні мати на умовному відтинку Єлизаветівка – Селидове підготовлені та розвинуті оборонні позиції у вигляді системи ротних опорних пунктів, облаштованих районів оборони, відсічних позицій, замаскованих та укритих вогневих позицій для артилерії, бронетехніки та інших засобів ураження.

Я дуже сумніваюсь, що все це там зараз є.

Облаштування повноцінних позицій головного рубежу оборони, не кажучи про його інші елементи, у ситуації безпосереднього зіткнення із противником, який до того ж має суттєву перевагу у критично-важливих типах засобів ураження й загалом у загальній кількості сил й засобів – малоймовірне. Тому, скоріш за все, зупинити росіян по цьому рубежу не вийде. Тим більше, що ворожі передові підрозділи вже ведуть бойові дії у Красному Яру та Гродівці.

Окрім цього, росіяни продовжують "тиснути" в районі хуторів Новоторецьке та Свиридонівка. Тобто вже безпосередньо на цьому гіпотетичному рубежі оборони.

Таким чином, можемо констатувати, що противник вже вийшов на цей гіпотетично-стабілізаційний рубіж, причому зразу у кількох місцях, й активно намагається прорватися вже за нього. Згаданий мною шанс, його утримати, наближається до нуля. Однак, якщо це все ж-таки станеться, це буде справжнім (черговим) дивом ЗСУ.

Шанс №2

Він пов'язаний із містом Селидове. Будь-який майбутній рух противника у бік Покровська буде пов'язаний із необхідністю для його командування здійснити цілий комплекс заходів, який у військовому мистецтві зазвичай називають "забезпечення флангів".

Зараз у смузі наступу 2-ї ЗВА противника і 90-ї танкової дивізії, скажімо так, складається дещо проблемна ситуація.

Цікаво Чого бракує для захисту бізнесу?

Річ у тому, що передові підрозділи 27-ї мотострілецької дивізії, 15-ї, 30-ї та 114-ї ОМСБр противника активно та інтенсивно атакують у достатньо широкій смузі – від Воздвиженки до Карлівки. Однак суттєве та відчутне просування мають не в усій цій смузі. Принаймні, одночасне.

Звісно, що українське командування в такій ситуації хоче проводити контратакувальні дії по флангах ударних тактичних груп противника. Але за дефіцитом сил і засобів не має такої можливості.

Однак я зовсім недаремно на початку огляду акцентував вашу увагу на факті ліквідації противником плацдармів ЗСУ на річці Вовчій і просуванні противника у район Новожеланне – Комишівка – Птиче – Завітне.

З формального погляду, це цілком можна вважати вдалим забезпеченням лівого (південного) флангу тих сил й засобів 2 ЗВА противника, які наступають на Покровськ. Тим більше, що росіяни зараз активно атакують і в бік Маринівки, намагаючись ще міцніше забезпечити фланг.

А сама "проблема" полягає в тому, що подальше просування окупантів у бік Покровська явно буде пов'язане із певною долею ризику. В першу чергу через те, що ЗСУ продовжують утримувати район міста Селидове, а також район Калинове – Карлівка – Галицинівка – Мемрик, розташований на схід від міста.

Іншими словами, будь-який рух противника у напрямку Новогродівки це – суттєвий ризик для нього отримати удар.

Покровськ і Селидове будуть тісно пов'язані

Усе це розуміє і російське командування. Тому існує висока доля вірогідності, що діючі на цьому напрямку підрозділи 90-ї ТД противника найближчим часом отримають підсилення.

Рекомендуємо Не суд над попами: як Україні ефективно позбутися Московського патріархату

Загалом з оперативно-тактичного погляду подальші широкоформатні дії противника у бік Покровська явно потребуватимуть від нього проведення найближчим часом цілого комплексу забезпечувальних дій.

Це стосується не тільки флангів діючої на цьому напрямку 2-ї ЗВА противника. Тому вороже командування буде вимушене провести протягом найближчого часу локальне перегрупування і, можливо, навіть підсилення.

Ба більше, російському командуванню доведеться виконати й досить значний обсяг робіт на суміжному фланзі УВ "Південь", також у смугах дії 55-ї та 132-ї ОМСБр своєї 41-ї ЗВА. В першу чергу, у сенсі узгодження дій сил й засобів із загальною концепцією наступу на Покровськ.

У "майбутній битві за Покровськ" (якщо вона, звісно, буде, у чому я вже сумніваюся) долі Покровська та міста Селидове будуть дуже тісно взаємопов'язані.