73 роки тому радянська влада почала примусову депортацію кримських татар. Більшість із Криму вивезли до Узбекистану, серед них і родину харківської студентки Рушени. Дівчина росла під сумні оповіді старших про те, як вони втратили рідний дім і жили з надією повернутися додому.
Рушені Абкерімовій було 12 років, коли вона вперше почула розповіді бабусі про депортацію родини до Узбекистану. Її спогади дівчина обіцяє передати вже своїм дітям.
популярні відео
"Людей везли в товарних вагонах. Дуже багато людей загинуло саме там, в вагонах, як люди їхали. На дорозі зупинялися і трупи скидали з самих поїздів. Коли приїхали в Узбекистан, в основному, треба дякувати людям, які жили там. Хтось дав притулок у себе, когось заселяли в бараки," – розповіла Рушена.
Депортація кримських татар у 1944 році
У селищ, де "вивантажували" людей, навіть назв не було. Сім'я Рушени опинилася в населеному пункті "сьоме відділення". На нове місце родина із шістьма дітьми приїхала із невеличким клунком, який дозволили взяти НКВСники.
Читайте також: Світ вшановує жертв геноциду кримськотатарського народу
Дивом цій родині вдалося зберегти всіх близьких. У 90-ті вони почали повертатися назад на батьківщину – у Крим . З тих пір громадою вшановували День депортації.
Молитву читали обов'язково. Потім ми збиралися районом. Усі з прапорами. А зараз такого немає, бо забороняють такі масові мітинги
У Криму досі живе уся родина Рушени. Сама вона у Харкові, куди поїхала навчатися ще за рік до окупації. Сьогодні дівчина обов'язково запалить свічку пам'яті про ту страшну історію.
Читайте також: Геноцид кримських татар: історія зсередини товарного вагону
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter