Окупанти постійно підсилюються, а успіху не досягають

1. Ворог атакував двома штурмовими групами, ймовірно, зі складу 9-го мотострілецького полку 18-ї мотострілецької дивізії 11-го армійського корпусу передові позиції ЗСУ на напрямку Куземівка – ліс Попів, Куземівка – Стельмахівка.

Читайте також Як Кінбурнська коса стала кинджалом під ребром окупантів

Також росіяни силами штурмових груп зі складу зведених підрозділів типу "Шторм" 752-го МСП 3-ї МСД 20-ї ЗВА при підтримці бронетехніки здійснили не менше двох спроб атакувати передові позиції ЗСУ на напрямку на захід від Площанки – південно-східніше Макіївки.

2. На напрямку Шипилівка – Білогорівка противник ввів у бій підрозділи 206-го стрілкового полку МР 2-го АК. Разом з підрозділами 1-го МСБ цієї бригади 2 роти цього полку спробували атакувати на вказаному напрямку передові позиції ЗСУ. Безрезультатно.

Командування противника, судячи з цих впертих та перманентних намагань ліквідувати тактичний Білогорівський виступ ЗСУ, цілком розуміє його значення як для подальшого утримання району Кремінної, так і забезпечення сталості своєї системи оборони в напрямку на Лисичанськ.

Однак, вже протягом місяця досягнути чогось путнього на цій ділянці воно так і не спромоглося. Навіть попри те, що підрозділи 2-го АК, які оперують на цьому напрямку, майже регулярно підсилюються та доукомплектовуються додатковими силами та засобами.

Росіяни ускладнили постачання ЗСУ, але оточити їх – не можуть

3. У районі Соледару противник намагається повністю охопити район оборони ЗСУ в місті шляхом просування в напрямку на Краснополівку (з півночі) та Красну Гору – Парасковіївку (з півдня). Противнику вдалося взяти під вогневий контроль своїми засобами ураження дорогу Т-0513 (Бахмут – Сіверськ) в окремих точках:

  • селища Благодатне,
  • Сакко і Ванцетті.

Цим росіяни суттєво ускладнили постачання предметів МТЗ для потреб тактичної групи ЗСУ, яка веде жорсткі оборонні бої в Соледарі. (ЗСУ продовжують утримувати центральну та північно-західну і західну частини міста). Але оточення цієї групи противнику ні позавчора, ні вчора, ні сьогодні досягнути не вдалося.

Щобільше, загальна ситуація в районі Соледару виглядає для противника не так сприятливо, як йому здається. Річ у тому, що за Соледаром вздовж вказаної дороги існує достатньо підготовлена та потужна лінія оборони ЗСУ. Водночас південно-східна частина міста, куди зайшли штурмові загони "Вагнера", достатньо ефективно прострілюється засобами ураження ЗСУ.

Цікаво Історію пишуть переможці: яким був би світ, якби плани Путіна здійснилися

Одночасно, на північний захід рівень місцевості поступово підвищується. Тому нові передові позиції ЗСУ, як у самому Соледарі, так й північніше та південніше нього, по суті займають панівне положення щодо місцевості, на якій противник намагається організувати штурмові дії.

Навіть, якщо допустити, що українське командування схвалить рішення про повний відхід з району Соледару, це жодним чином не наблизить російські війська до омріяної мети – повного блокування з півночі Бахмута. Це очевидно.

Навіть якщо росіяни візьмуть Соледар, без артилерії вони приречені

До того, варто враховувати що безпосередньо на Сіверському напрямку противнику так і не вдалося досягнути чогось вагомого (а без цього навіть тактичне значення зайняття району Соледара для росіян, м'яко кажучи, виглядає дуже сумнівним). Зате вагнерівців та луганських "мобіків" там буде покладено чимало.

Ворог посилюється на Півдні

4. Починаючи з 4 січня противник почав активне перегрупування своїх підрозділів зі складу резерву 58-ї ЗВА в район Михайлівки Запорізької області та у напрямку Токмака. Зокрема, відзначається переміщення принаймні одного ПДБ 11-ї ОДШБР на напрямку Радивонівка – Веселе.

А також фіксується поява в районі Михайлівки і Токмаку додаткових підрозділів 37-ї МСБР та 5-ї ТБР, які явно висунулись з району перед Кримськими перешийками.

Рекомендуємо Як французи майстерно обійшли німців у дипломатії та стали героями

У зв'язку з цим, постає цілком закономірне питання – для чого?

Завдання мінімум та максимум для росіян

Після достатньо жвавої дискусії між нашими координаторами, ми дійшли до загального висновку – найімовірнішим варіантом є чергова спроба командування противника "взяти" Оріхів. Хоча, звісно, цілком можливо допустити, що так ворог просто прагне посилити оборону на напрямку Василівки та Токмаку.

Але, знаючи звички та приблизний образ мислення російських командирів та начальників, все ж-таки найбільш вірогідним нам видається вибір ними саме "активного способу вирішення проблеми".

До цього їх підштовхує 2 важливих фактори:

  • необхідність відсунути вогневі позиції далекобійних українських засобів ураження, які здатні "пробивати" сухопутний коридор між Донбасом та Кримом (особливо на ділянці Бердянськ – Мелітополь). Це – завдання-максимум;
  • прагнення "снять угрозу прорыва националистических банд в Мелитополь", принаймні на найближчий час. Це – завдання-мінімум.