Сили оборони чинять потужний спротив і, як розповів командир батальйону ударних БпАК "Ахіллес" 92 ОШБр Юрій Федоренко у розмові з 24 Каналом, лише в одній посадці завдовжки 200 метрів нарахували понад 120 тіл окупантів, і підрахунок продовжується. Більше деталей про ситуацію на Харківщині та бої – далі у матеріалі.

Важливо Війська КНДР уже на Курщині, росіяни оточують Курахове: як змінилася лінія фронту за тиждень

Якою є ситуація на вашому напрямку на Харківщині? Звісно, ті деталі, які безпечно розповідати.

На напрямку Глибокого все залишається без змін – ініціатива повністю на боці Сил оборони. Вдається своєчасно виявляти та нищити окупантів. Наші підрозділи мають можливості бити ворога на випередження і не давати їм реалізувати наміри та виконувати завдання, яке їм поставило командування. Йдеться про просування в глибину наших бойових порядків та наближення до адміністративних меж Харкова.

На поточний момент ситуація повністю контрольована. Дякую українцям за підтримку Сил оборони. Завдяки вам ми маємо мінімальну кількість техніки, яка необхідна для високоефективного виконання бойових завдань.

Інший відтинок – це Куп'янщина. Там складно, бо це на сьогодні один з пріоритетних напрямків для противника. Там активно застосовують авіацію з керованими авіабомбами. Завдають ударів як по правому берегу, так і по лівому, знищуючи під нуль житлову забудову.

Додатково противник мав завдання до 1 листопада вийти та закріпитися в Куп'янську-Вузловому. Завдяки опору та спільній роботі різних підрозділів Сил оборони України, які працюють як єдиний механізм, ворогу не вдалося це реалізувати. Сьогодні окупанти лише частково закріпилися в населеному пункті Кругляківка. Сили оборони працюють, аби вибити противника з тих позицій і укриттів, які вони зайняли.

Також противник намагається розширити плацдарм і рухатися в напрямку населеного пункту Колісниківка, але спротив Сил оборони дуже міцний. Лише в одній невеликій посадці завдовжки у 200 метрів ми нарахували більш ніж 120 тіл окупантів. Підрахунок ще триває. Тут не враховуємо окупантів, які загинули в укриттях, що присипані сміттям та гіллям.

Лише уявіть, яка інтенсивність штурмових дій від противника. Вони буквально йдуть по тілах своїх, але намагаються виконати завдання.

Де розташована Колісниківка: дивіться на карті

Чому противник так робить? Може скластися враження, що вони максимально вмотивовані, але ні – насправді система працює дещо по-іншому. Переважна більшість російських окупаційних військ була мобілізована через "соціальний договір" всередині Росії. Маю на увазі рекрутингові програми.

У провінційних містах та селах чоловіки йдуть на війну. Їх віддають за грошову компенсацію в разі загибелі. Сім'ї погоджуються на те, що їхній чоловік, брат, син загине на українській землі. Тому російське окупаційне керівництво має повний інструмент впливу на таких військових. Не виконав завдання? Розстріляли. Не виконав завдання? Показово принизили. Тому окупант боїться повертатися до своїх, не виконавши завдання.

Єдиний варіант, як вони можуть діяти, – рухатися лише вперед. Сили оборони знищують переважну більшість окупантів. Йдуть неспівмірні втрати противника до тих результатів, які їм вдалося здобути. Інформаційні кампанії всередині Росії також сильно налагоджені. Окупант міг би здатися в полон, але він цього не робить. Він пускає собі кулю в лоб, але не йде в полон чи не повертається до своїх. Тому ситуація складна.

Чому я про це розповідаю? Щоб українці розуміли – ворог буде тиснути та буде перти. Найближчі місяці об'єктивно будуть складними. Ворог пробуватиме отримати максимальний результат на полі бою до стабілізації політичної ситуації у наших стратегічних партнерів. Ми маємо бути готові до максимального спротиву. Для цього потрібно не піддаватися чварам всередині нашої держави. Росія також хоче на це вплинути.

Тому в міру можливостей потрібно обов'язково підтримувати Сили оборони. Маємо бути міцнішими, потрібно досягнути ще більшого рівня єдності. Навіть більшого за той, який був на початку повномасштабної війни. Тільки так зможемо вистояти й дати можливість нашим дипломатам домовитися про додаткові пакети підтримки для України, про санкції та окремі номенклатури озброєння, зокрема й про далекобійне для ударів по Росії.

Безпілотники, які були направлені по військових об'єктах в бік Москви, сильно впливають на емоційний стан тих, хто приймає рішення в Кремлі. Москва донедавна перебувала в зоні безпеки. Тепер все зовсім по-іншому. Це впливає на тих, хто ухвалював рішення про початок війни. Отже, нарощуємо спроможності й тримаємо стрій. Я вірю, що нам вдасться вистояти, зберегти українську державність, зберегти національну ідентичність та єдність.

Ви кажете, що впродовж останнього часу ворог активізувався на Куп'янському напрямку. Чого добиваються окупанти? Вони пробують зробити собі ширший плацдарм?

Додатково до тих ділянок, де зараз дуже гаряче, ворог намагається інтенсивно діяти ще й в Харківській області. Які у них цілі та завдання? До 1 листопада вони мали вийти на Куп'янськ-Вузловий та повністю зайняти плацдарм на лівобережжі річки Оскіл. Якби вони змогли це зробити, то почали б форсувати Оскіл, щоб вийти на правий берег. Без цього плацдарму форсувати річку наразі практично неможливо.

У 2022 році, коли ми форсували її у межах Харківського контрнаступу, це було дуже складне випробування. Тоді не були настільки розвинені безпілотні системи, зокрема FPV-дрони, нічні бомбери та багато чого іншого, що дає можливість високоточно нищити ворога.

Для ворога, в межах завдання окупувати Україну, Харківська область також є важливою. Зокрема й ті місця, які межують з Луганською областю. Вони хочуть мати максимально велику "буферну зону". Тому противник рухається у визначеному напрямку. Для них принциповим завданням було заволодіти лівобережною Куп'янщиною. Це дає передумови для виходу на правий берег та подальшої окупації.

Зауважте Російська армія просунулася в Торецьку, Кураховому і Курській області: огляд фронту і карти ISW

Однак противнику вже не вдалося виконати це завдання. Терміни зміщені. Вони намагатимуться зробити це до Нового року. Чи вийде у них? За моїм переконанням, якщо буде стабільне забезпечення Сил оборони та надійна підтримка від української нації, то шанси у противника малоймовірні. Тож тримаємо стрій і активно продовжуємо бої, які точаться і зараз.

Поки ЗСУ на фронті використовують дрони, аби нищити окупантів та їхню техніку, самі росіяни влаштовують полювання FPV-дронів за цивільним населенням. Наскільки часто такі ситуації трапляються на вашому напрямку і як можна протидіяти такій тактиці ворога?

Цілі та завдання, які ставить перед собою Москва – це не лише окупація території, корисних копалин, загальний вплив на Україну. Росія чітко визначила завдання – знищити українську державність, щоб держава Україна не існувала. Знищити всіх, хто вважає себе українцями.

Чи є ми для них у звичайному розумінні людьми? Ні. Вони не вважають українців людьми. Це позиція російської імперії, яка панує протягом століть. Це потрібно усвідомити нарешті. Певний час ми жили спільно в одній державі – в Радянському Союзі. І все одно росіяни не вважали нас повноцінними. Це їхня політика.

Вони гатять по цивільній інфраструктурі – пологових будинках, дитячих будинках, дитячих лікарнях, житловій забудові. Вони тренують своїх артилеристів та дронників проти українців на цивільній інфраструктурі. Це для них абсолютно нормальне явище. Нас для них не існує. Кожен має усвідомити, що з цим брудом і нечистю неможливо говорити про жодні правила ведення війни.

Інше питання – що є для України перемогою на поточний момент? Це збереження української державності, збереження української нації та в перспективі звільнення наших територій від окупантів. Що ми можемо зробити сьогодні для того, щоб противник не тренував навички своїх пілотів по цивільних українцях? Ми можемо його бити й давити на полі бою.

Як це відбувається на практиці? Хочу це донести та пояснити, тому що в інформаційному полі ми лише чуємо: "Крадуть, недостатньо, там дрони ніби випустили, а вони не приїхали…".

На конкретному прикладі. Кабмін каже, що збільшує кількість дронових програм. Водночас пересічний громадянин України телефонує своєму другу, брату, знайому на фронт, питає, що йому треба й той відповідає – безпілотники. Дисонанс виходить, правда? Одні кажуть, що буде багато, інші кажуть, що постійно не вистачає.

Тут треба пояснити, що в умовах поточного ведення бойових дій, ресурсу такого як ударні та розвідувальні безпілотники ніколи не буде вдосталь – чим більше розвідуваних засобів БпЛА, тим краще бачимо ворога; чим більше ударних, тим більшу категорію цілей можемо знищити й не дати можливості їхнім піхотинцям пройти до наших позицій. Тож безпілотники потрібні будуть завжди.

Цікаво "Ніщо не віщувало біди": окупанти смішно розповіли, як їхній "Алігатор" збили дроном ЗСУ

Правда полягає в тому, що державні програми масштабувалися, дронів дійсно стає більше, якість їхня також покращується. Однак цивільному населенню треба допомагати Силам оборони стільки, скільки триватиме ця страшна війна. Про це потрібно пам'ятати й тут нема ніяких спекуляцій. Чи є у нас проблемні питання всередині держави? Більш ніж достатньо. Ми молода держава і дійсно у нас є дуже багато проблемних місць.

Але чи є якась перспектива? Давайте конкретно поговоримо. Є затримки з далекобійною зброєю, з дозволом на застосування високоточної зброї. Наші дипломати борються за те, щоб переконати партнерів, що це необхідно робити сьогодні на позавчора. Але це не просто відбувається на словах.

Ми як держава змогли розробити, виготовити й ефективно застосовувати ударні безпілотники дальнього радіуса дії. Тобто ми не сидимо і не чекаємо, коли нам дадуть відповідні дозволи. Ми працюємо сьогодні вже над тим, щоб бити ворога в нього на території. Бо чим більше "висушимо" їх там, тим менше прийде свіжої сили на територію України для продовження бойових дій. Ми це вже робимо активно та показуємо всьому світу.

Український військовий
Український військовий / Getty Images

Ми вкотре показуємо світу, що лише сила проти Росії – як економічних санкцій, інша санкційна політика, так і безпосередньо пряме ураження на полі бою, призводить до того, що ворог відповзає. На тому чи іншому напрямку, в тому чи іншому аспекті. Тому, коли виникає думка в когось, що є якісь "великі дядьки", які все вирішують, а від нас на місцях нічого не залежить, – це абсолютно хибна думка.

У 2022 році ніхто ставку на Україну не робив. Вважали, що за три дні нас дійсно не буде. Конкретно кожен, хто переглядає цей ефір; кожен українець завдяки своїй роботі, на своєму робочому місці; той, хто взяв до рук зброю; той, хто взявся волонтерити, допомагати, – довели найкращим експертам, аналітикам, політикам, що вони помилялися. Ми можемо впливати на хід історії тут і сьогодні.

Для цього потрібно зберігати національну єдність. Не сваритися між собою і працювати максимально наполегливо. Для того, щоб нашим дипломатам, неважливо провладні вони чи опозиційні, дати можливості домовлятися про додаткове фінансування, підтримку.

Коли ми даємо аргументи в руки нашим дипломатам про наші досягнення, тоді, звісно, їм набагато простіше розбивати цю залізобетонну стіну й досягати необхідних результатів для України. Тому, товариство, саме від нас залежить те, де ми будемо сьогодні та де ми будемо завтра. Тримаємо стрій і безмежно дякую українській нації за те, що системно підтримуєте нас.

А ми дякуємо вам, пане Юрію. Не можу не спитати про вашу роботу над подоланням ворога. У вашого батальйону зараз є відкритий збір на магнітні датчики. Чи могли б ви нам коротко розповісти про цей збір і загалом пояснити, що це за обладнання.

Я розумію складну економічну ситуацію, але за останній період ми закрили збори на 5 мільйонів гривень на "ударні крила" і "крила-камікадзе", якими ми ефективно нищимо ворога. Це найдорожчі об'єкти, зокрема протиповітряної оборони.

Потім, ми за декілька днів закрили збори на плати ініціації. Це боєприпас, встановлений на FPV-дрони, який призводить до вибуху під час зіштовхування з ціллю. Сьогодні ми оголосили збір на плати, які допомагають нам ставити, зокрема мінні загородження для легкоброньованої та броньованої техніки противника, а також маневровної техніки такої, як багі та двоколісні мотоцикли.

Ці плани не дають можливості противнику наближатися до наших передових позицій. Це суттєво посилює Сили оборони. Відповідно, ці плати вартують грошей. Один боєприпас – це близько 1200 гривень.

Залежно від завдань, які стоять перед нами на полі бою, залежно від смуги відповідальності, інтенсивності бойових дій та характеру дій ворога, за місяць ми можемо використати таких до тисячі одиниць. Без цієї плати ефективного опору не виходить. І, на жаль, вони поки що повною мірою не постачаються коштом державного фінансування, це тільки починає масштабуватися.

Тому щиро просимо підтримати цей збір і, повірте, ми ніколи не робимо запит на те, що дійсно не потрібне для ефективної оборони нашої держави. Просимо підтримати та забезпечити, як завжди, наш з вами спільний результат на полі бою.