Для декого стає проблемою - знайти роботу. На державу вояки не надто сподіваються, тому об'єдналися самі, аби відстоювати свої права.
Ярослав Заречнєв, двадцяти три-річний боєць повернувся із війни. Він провів у гарячих точках Донбасу цілий рік. Був і під Маріуполем, і в Донецькому аеропорту. Під Волновахою - отримав поранення. Про пережите говорить не охоче.
Та ейфорія від повернення тривала не довго. З'ясувалося, що керівництво рідної 72-ої бригади демобілізувало його без необхідних документів. І тепер він не може оформити статус учасника бойових дій.
Через паперову тяганину юнаку поки не до заробітків. Хоча невеликі гроші, які виплатили під час демобілізації, закінчуються. Тож, планує повернутись на попередню роботу продавцем. Аби часу на болючі спогади зовсім не було.
Те, що Ярославу є куди повертатися – успіх. Каже голова "Товариства ветеранів АТО" та колишній айдарівець Кирило Сергеєв. Щодня до його маленького офісу телефонують сотні бійців, які не знають, що робити у мирному житті.
У тих, хто не воював – проблема роботу знайти. Для хлопців, що були на війні, це проблема в квадраті. Тому що за цей рік багато втратили навики професійні. Тобто їм знайти роботу важче,
— пояснює чоловік.
До того ж, каже ветеран, у волонтерів немає ресурсів для соціальної опіки над демобілізованими.
Аби не залишатися із проблемами сам на сам, демобілізовані взялися створювати громадські організації. Ці бойові товариші зібрались у приміщенні однієї з райадміністрацій Києва. Поки їх небагато – чекають на повернення побратимів.
Адже демобілізовані вже стикаються з бюрократичними перепонами. Приміром, при оформленні статусу учасника бойових дій.