Через місяць буде розвилка

Війна сигналів щодо України

Це буде ідеальний час для дій, коли не можна, але якщо дуже треба і хочеться, – то можна.

Читайте також Замість перемоги тепер говорять про перемовини: як ми обрали стратегію страусів

1. Сьогодні – річниця нападу ХАМАС на Ізраїль. Про ХАМАС вже якось нічого не чути. Сектор Гази відсунули на задній план. Крапка там не поставлена, але акценти радикально зміщені. Якщо чутки про американських заправників літаків підтвердяться, то це заявка на підвищення градуса дискусії.

2. Щодо України розгортається "війна сигналів". Сигнали сигналів. Хто когось пересигналить. Якщо записати ці сигнали в стовпчик, складається враження, що якісь шизофреніки освоїли морзянку, захопили пристрої для передавання і наповнюють ефір.

Загальне послання: Україна має змиритися з "підморозкою" по лінії фронту в обмін на щось.

По-перше, незрозуміло – в обмін на що? З різних бойових листків підморгують, що в обмін на щось щодо НАТО. І заявлять про це на "Рамштайні".

Може, щось і заявлять. Та для заяв щодо НАТО є набагато більш слушне місце – штаб-квартира НАТО у Брюсселі, де проводились "Рамштайни". Бо в Німеччині будуть не лише члени НАТО. Якщо витримувати логіку, то на найближчому "Рамштайні" щось мають політично заявити, а на наступній зустрічі в Брюсселі (у листопаді) це "щось" мають закріпити.

Проблема в тому, що у листопаді контекст може бути таким, що буде не до закріплень чогось у Брюсселі. Тому опонентам України в НАТО немає сенсу лізти на рожен за тиждень на "Рамштайні", вони й потім зможуть петляти. І все може пройти дуже добре для них. Віктор Орбан з Реджепом Ердоганом вийдуть попити кави, Олаф Шольц і Еммануель Макрон вдадуть, що без перекладу не зрозуміли. Але вся ця конструкція зависне у повітрі з невідомою перспективою.

Цікаво Урок відносин з США

По-друге, поки що не позначені аргументи, а з чого б Москві щось "підморожувати", без висування ультиматумів?

Аргументи – це якісь реальні гарантії Україні: гроші, обсяг зброї, посилення режиму санкцій (зокрема проти посібників Росії), спрямування на потреби нашої оборони російських активів тощо.

Якщо цього не буде, то ситуація видається такою: все, захоплене Владіміром Путіним, де-факто визнається за ним, виноситься за дужки, а потім ще щось обговорюється. Це, власне, і є російським ультиматмом.

Це повна калька з того, що було у листопаді 2021 – лютому 2022 років. До найдрібніших деталей.

Зараз слід фокусуватися на матеріальному

За місяць пролунає ще мільярд слів. Щоб не втратити сенс, варто фіксувати матеріальні речі: зброю, гроші, прямі зобов'язання (які не можна скасувати в один клік), завдання прямої шкоди противнику. Тоді буде видно, до чого нас підводять.

У матеріальному світі картина така: українська армія насилу і великою ціною, повільно відступаючи, завдає російській армії колосальних втрат. За всіх поганих новин, за всіх очевидних жахів війни жодних підстав вимагати капітуляції України за збереження навіть поточних обсягів західної допомоги – немає. Якщо допомога буде заморожена/зменшена – тоді ситуація стане різко гіршою. Але це створить проблеми вже не лише нам.

Зауважте Фото тижня – матусин пиріжок на купі бабла

Безумовно, найкращим сценарієм для нас є припинення бойових дій прямо зараз, але на траєкторії, яка передбачає подальші поступки з боку Росії за столом переговорів під тиском спільних аргументів України та партнерів.

Усе, що зараз відбувається, – це боротьба за траєкторію перед моментом, коли відкриється вікно можливостей для прийняття рішень щодо війни:

• або ми будемо змушені змиритися з втратами й потім від чогось відмовлятися (не обов'язково від територій – від вимог, планів) в обмін на припинення вогню (поступова капітуляція);
• або захоплене повисне гирями на Росії, і Росія чогось почне відмовлятися.

Зараз фокус на підтримку армії та збереження розуму в тилу, щоб не підійти до роздоріжжя в розібраному вигляді.