Чи буде в Україні третій Майдан

Три вимоги політичних змін об'єднали десятки партій та громадських організацій. Ідеться про скасування депутатської недоторканості, новий закон про вибори та створення Антикорупційного суду. Чи не вперше за багато років протести починаються, як рух "за", а не "проти".

Причина, яка знову змушує говорити про третій Майдан – це відверте нехтування Президентом Порошенком своїх обіцянок. Працюючи на Банковій, він заразився тією ж хворобою, що і попередник – корупція, тиск на опозицію, цензура, використання силовиків для особистих цілей. Це все підпорядковане бажанню якнайдовше перебувати при владі.

Відверто кажучи, Порошенко намагається пошити в дурні всю країну, вигадуючи щоразу нові причини невиконання вимог людей, що покликані почати очищення політики. А це невідворотно призведе до того, що грошові потоки будуть наповнювати не кишені президента з його “любими друзями”, а справедливо розподілятися в інтересах суспільства.

Читайте також: Чому НАБУ атакує чиновників Міністерства оборони

Отже, перша вимога – це скасування депутатської недоторканності. Здається, ця вимога скоро буде конкурувати з Леніним у мавзолеї. Скільки виборів не проходять – політики завжди це обіцяють. Досі можна натрапити на старі рекламні плакати 2007 року, де такий рішучий Юрій Луценко, лідер Народної самоборони, вимагає скасувати недоторканність. Минуло десять років, Луценко встиг побувати міністром внутрішніх справ, лідером найбільшої провладної фракції та генпрокурором, але питання навіть не зрушило з місця. Бо саме друзям Луценка, цим різноманітним Третьковим і Загоріям, недоторканність потрібна не менше, ніж Кононенку з Грановським.

Обіцянки скасувати недоторканність старі політики вважають лише розмінною монетою та спробою видурити голоси на виборах. За три роки нового парламенту, станом на початок акцій протесту, Рада ні на міліметр не просунулася у виконанні своєї обіцянки.

Друга вимога – це закон про вибори без мажоритарки, бо саме через округи до парламенту потрапляють найбільш одіозні представники продажної політики. Розенблат, який прославивися на весь світ задокументованими НАБУ хабарями – мажоритарник з Житомирщини. Онищенко, який був смотрящим Порошенка за отарою продажних депутатських голосів – мажоритарник з Київщини. Довгий, який брав участь у дерибані київської землі в часи космічного мера Черновецького – мажоритарник з Кіровоградщини. Навіть Мартиненко, який перебуває під слідством у чотирьох країнах Європи – Швейцарії, Австрії, Чехії та Україні – також починав політичну кар'єру, як мажоритарник з Волині.

Читайте також: Чому Порошенко всіляко блокує реформу, яка дозволила би бізнесу дихати вільно

Для будь-якого президента саме мажоритарники є найбільш зручним каналом впливу на політику. Їх можна підкуповувати грошима – субвенціями з
бюджету в округи, які будуть засвоювати їхні ж фірми. Їх можна ставити на великі корупційні потоки та отримувати з них половину корупційного зиску, як це сталося з Онищенком чи Мартиненком. І, зрештою, мажоритарника легко тримати на гачку правоохоронців, бо вони, як бізнесмени, часто порушували закон. Оскільки всі три способи впливу на мажоритарників диригуються з кабінету президента, саме вони йому служать вірою та правдою.

Порошенко ніколи добровільно не відмовиться від мажоритарки, бо сам прийшов у політику 19 років тому через округ на Вінничині, де він отримав явно сфальсифіковану перемогу – його результат становив лише на 58 голосів більше, ніж в конкурента, при тому, що за Порошенка голосували виправні колонії в цьому окрузі. І не дарма його соратник Кононенко нещодавно визнав, що вже домовляються про розподіл мажоритарних округів з "Народним фронтом" на наступних виборах.

Лише спільними зусиллями ми можемо примусити владу відмовитися від мажоритарки.

Читайте також: Які справжні наміри Порошенка щодо Антикорупційного суду

Нагадаю, що за чинною коаліційною угодою нинішня Рада повинна ухвалити закон про пропорційні вибори за відкритими списками. Така ж обіцянка є в програмі Порошенка “Жити по-новому”. Тому протестами ми намагаємося отримати від президента те, під чим він особисто підписався.

І остання вимога – це закон про антикорупційний суд, який віднедавна дістав підтримку президента, хоча нещодавно він був категорично проти. Це також вимога МВФ для подальшого фінансування. Ідея Порошенка – зробити так, щоб цей суд не став незалежним, а він зберіг на нього вплив. Адже антикорупційний суд буде саджати до в'язниці його оточення, що пов'язане з корупцією.

Тому три вимоги – це позитивний порядок денний протесту, який може почати змінуювати країну на краще. Звісно, це не всі вимоги протестувальників. Так само є потреба в законі про процедуру імпічменту, адже президент не може бути безкарним уже 20 років з моменту прописування цього в Конституції. Є вимоги податкової реформи чи закону, що позбавить СБУ функцій рекету бізнесу. Але починати треба з цих трьох.