Останні декілька днів мене питають здебільшого про дві речі – безстрокове перемир’я та результати парламентських виборів. Вони, насправді, пов’язані. Тому давайте поговоримо про них.
Важливо: Скільки місць у Раді отримають партії-переможці
На момент запису цієї програми ЦВК іще веде підрахунок голосів, але стає очевидним, що ми усі прокинулися у новій політичній реальності. Коли партія маловідомих нам політиків уперше в історії України зможе самостійно сформувати парламентську більшість.
В Україні відбувся політичний бліцкриг. Парламент розпустив президент, який на інерції успіху своєї кампанії, користуючись неготовністю опонентів, оголосив дострокові вибори. Розпуск парламенту 8 скликання не був чимось новим. До цього ми уже бачили 3 розпуски.
Попередні розпуски парламенту
► Перший в історії України розпуск парламенту відбувся в 1993 році. В той період відбувались масові страйки гірників, ситуація була доволі нестабільною. Першим у відставку пішов прем’єр-міністр Леонід Кучма, далі – президент Леонід Кравчук та нардепи. Було ухвалено закон щодо дострокових виборів президента та нардепів. Позачергові вибори Верховної Ради та президента відбулись влітку 1994 року.
Страйки шахтарів призвели до Розпуску парламенту
► Наступні перевибори стали наслідком тривалої політичної кризи. В 2005 році розкололась помаранчева коаліція, а на виборах 2006 року до Верховної Ради партія регіонів отримала 186 місць в парламенті. Коаліцію сформували БЮТ, "Наша Україна" та "Соціалістична партія".
Але через місяць соціалісти передумали і створили нову – з регіоналами і комуністами. Потім Ющенко хотів розпустити парламент, але той тривалий час не розпускався. Це протистояння закінчилось тим, що 66 нардепів із "Нашої України" та 103 БЮТівці склали мандати і були призначені позачергові вибори.
► Перевибори 2014 року були логічним та необхідним кроком після Революції Гідності. Більшість депутатів 7 скликання голосували за диктаторські закони 16 січня. Коаліція розпалася, нова не була сформована.
І в серпні Петро Порошенко достроково припинив повноваження Верховної ради. Перевибори відбулись в жовтні 2014 року. Вони мали стати певним механізмом очищення влади, але на практиці до парламенту 8 скликання потрапило 187 осіб, які раніше вже працювали в парламенті.
Читайте також: Декомунізація під питанням: чим це загрожує Україні
Також новим не стала і поява нових політсил – у попередньому парламенті топ-4 з них були новоствореними. Але вони частково складалися зі старих політиків. І тодішній парламент оновився всього на 56%.
"Слуга народу" отримує монобільшість в Раді
Цей же парламент оновиться значно сильніше. І вперше ми побачимо так звану монобільшість, до якої можуть приєднуватися інші партії – а можуть і ні. Це буде уже не так важливо. Найближче до подібного ми були в 2012 році, коли після виборів коаліцію утворили комуністи з регіоналами. Але це були принаймні 2 різні партії. Хоча спільного у них було, можливо, навіть більше, ніж у деяких майбутніх депутатів від "Слуги народу".
Скільки мандатів отримають партії
Партія "Слуга народу" не мала електорального ядра. Зеленський і його оточення сіяли різними меседжами для різних аудиторій. Виборці цього політичного проекту на західній Україні і на Донбасі хочуть від "Слуги народу" взаємовиключних речей.
Одним з небагатьох слабких місць нової влади буде те, що пасіонарна частина киян, м’яко кажучи, не завжди на її боці. І якщо на дільницях тут перемогли представники "Слуги народу" – то на вулицях вони можуть програти.
Я взагалі думаю, що вулиця дуже скоро почне балансувати рішення парламенту, якщо нардепів поверне не у той бік. Тому нам варто потроху прокидатися і визначатися з тим, що для кожного з нас є червоними прапорцями, за які не можна запливати.
Чого не варто робити партії "Слуга народу"? Для мене це:
- амністія для бойовиків;
- відміна декомунізації;
- відмова від Криму та Донбасу;
- спроби "дружити" з Росією;
- надання так званим "Л/ДНР" можливості у майбутньому блокувати зовнішньополітичний вектор країни;
- приховане послаблення армії;
- скорочення бюджету сектору безпеки та оборони;
- заперечення російської агресії;
- скасування мовних квот, тощо.
Якщо нова влада не запливатиме за ці червоні прапорці – я готовий її підтримувати. Тут також важливо розуміти, що президент Зеленський заявляв, що не готовий вдаватися до військових інструментів. Я сподіваюсь, що він встигне передумати. І не тому, що я хочу продовження війни.
Скоріше навпаки – я гарно розумію, що єдиний шлях отримання миру – це бути до війни готовим. І дати про це знати твоєму ворогу. Бо оголошене безстрокове перемир’я поки тримається лише на тому, що Росія бачить шанс для отримання миру на своїх умовах і що її інтереси максимально враховані.
З часом вона буде ці умови змінювати, бо апетит прийде до неї під час їжі. І якщо ми не будемо готуватись до війни – гарантовано її отримаємо. Це було вже доведено одного разу у 2014 році.
На момент запису цієї програми безстрокове перемир’я діяло і на фронті стріляли рідко. Але я б не спішив з висновками щодо того, що воно не повторить долі попередніх перемир'їв. А саме:
– Десятиденного перемир’я, оголошеного 20 червня 2014 року.
До теми: Путін не піде на компроміс щодо Донбасу, – Клімкін назвав причину
– Перемир’я, про яке домовились в Мінську 5 вересня 2014 року, після Іловайську.
– Перемир’я, яке було регламентоване Другими мінськими перемовинами від 15 лютого 2015 року.
Джакузі у недобудованому маєтку у Пісках / Фото журналістки 24 каналу Єлизавети Герасимюк
Про перемир’я домовлялись майже систематично. Ось лише частина з них:
• Перемир’я від 1 жовтня 2015 року
• Великоднє перемир'я 30 квітня 2016 року,
• Шкільне перемир'я 1 вересня 2016 року
• Новорічне перемир'я 24 грудня 2016 року
• Хлібне перемир'я 24 червня 2017 року
• Шкільне перемир'я 25 серпня 2017 року
За 5 років війни бойовики вщент розтрощили селище Піски/ Фото журналістки 24 каналу Єлизавети Герасимюк
• Новорічне перемир'я 23 грудня 2017 року
• Перемир’я 5 березня 2018 року
• Великоднє перемир'я 30 березня 2018 року
• Хлібне перемир'я 1 липня 2018 року
• Шкільне перемир'я 29 серпня 2018 року
• безстроковий режим "тиша" з 29 грудня 2018 року, за яким було оголошено Весняне перемир’я 8 березня 2019 року
Перемир’я Росія дотримує лише тоді, коли їй вигідно. І абсолютно комфортно стріляє у спину, коли – ні. Це доведено Іловайськом, Донецьким аеропортом та сотнями дрібних припинень вогню, які погоджувались на різних ділянках фронту в різний час.
Але запорукою перемоги у гібридній війні є адаптивність. Наскільки швидко ми здатні пристосовуватися до все нових і нових викликів, і чи здатні наступати там, де ворог слабкий. Росія адаптувалася і змінила стратегію. Вона стала захоплювати навколополітичний медіапростір, з’їдаючи інформаційні канали один за одним.
Медіа-імперія Медведчука
На даний момент ЗМІ говорять про те, що медіа-імперія Віктора Медведчука вже поповнилась каналами "112", NewsOne та ZIK. І ходять чутки, що найближчим часом вона може продовжити своє розширення.
Окупація медійного простору, де антиукраїнські канали мають щедре фінансування і не націлені на отримання прибутку, а проукраїнські мають незрівнянно менші бюджети, гірші можливості і як результат – не такий яскравий контент та рейтинг – призводить до зміни риторики та електоральних уподобань.
Це, до речі, одна з причин чому ви не побачите мене на каналах "112", NewsOne та ZIK, навіть у якості експерта щодо зміни їх власника.
Ми всі дивуємось результатам партії Медведчука. Але давайте додамо до них результати, на мій погляд, дуже подібних до них "Партій Шарія" та Опоблоку і у нас вийде понад 18%. Більше того, я думаю, що за деякий час до них перетече і частина тих, хто підтримував партію Зеленського. Тому на наступних виборах ми цілком можемо очікувати на 30% бенефіс антиукраїнських сил. Якщо ця Рада не зробить щось з медіапростором.
Віктор Медведчук
З хороших новин, хочу сказати вам одне: не забувайте, по чию сторону знаходяться пасіонарії. Майдан підтримувала більшість українців. Але не дали йому захлинутися тисячі, які вірили у свою перемогу і зневажали політичні стяги навколо себе, яких ставало менше як тільки починали стріляти.
За останні 5 років їхні ряди поповнилися сотнями тисяч ветеранів, волонтерів, переселенців та інших людей, які жертвували свої гроші, час, сили і втрачали близьких на цій війні. Вони усі тут. І у разі потреби готові заговорити.
Читайте також: Піски через 5 років після звільнення: як бойовики знищили елітне селище на околиці Донецька
Нова влада про це знає. Це і є демократія в дії. І система стримувачів та противаг, яких немає в Росії. Головне тут не пересваритись з одне одним на радість умовному Медведчуку. І тримати у цей непростий час голову холодною, порох сухим і продовжувати допомагати своїй армії. Я ж казав вам що буде весело, але не мав на увазі "смішно".