Чому Путіна навряд чи судитимуть в Гаазі: у The Economist назвали перешкоди

Спочатку ордери на арешт були таємними, але суд заявив, що оприлюднює їх, щоб підвищити обізнаність про злочини, що тривають. Росія примусово перемістила тисячі українських дітей з окупованих регіонів на свою територію, розмістивши багатьох з них у російських сім'ях і намагаючись стерти їхню українську ідентичність.

Дивіться також Гірше за санкції: що означає ордер на арешт Путіна та як він сковує Росію

Путін не скоро опиниться на лаві підсудних

Володимир Зеленський зробив переслідування російських лідерів одним з десяти пунктів, які потрібно виконати для встановлення миру. Також притягнення Путіна та інших воєнних злочинців підтримують на Заході.

Та, як пише The Economist, Путін не скоро опиниться на лаві підсудних Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Обмежене міжнародне кримінальне судочинство в сучасному вигляді просто не стосується лідерів ядерних держав. Втім, все ще є певні можливості для переслідування певних російських злочинів,
– йдеться у повідомленні.

Автори статті зазначають, що фактичний імунітет Путіна – це наслідок слабкості міжнародної судової системи. Якщо судочинство в країнах має чіткий статус і чіткі трибунали, міжнародний закон, за визначенням вчених-юристів, – це підписані угоди і встановлені норми.

"Країни можуть приєднуватися і виходити з нього на власний розсуд. Зрештою, не існує глобальної поліцейської сили, яка б добилася його виконання", – пише видання.

Росія не учасник МКС

Перша перешкода для тих, хто хотів би побачити Путіна за ґратами, – це те, що Росія не учасник Міжнародного кримінального суду. Деякі експерти стверджують, що це не проблема.

ООН може створити спеціальний трибунал, як це було у випадку Руанди і Югославії у 1990-х після масових вбивств там. Президент Югославії Слободан Мілошевич провів останні свої роки у суді і помер в нідерландському центрі для затриманих. Це може підійти й Путіну.

Прецеденти дуже важливі для міжнародного закону. І зараз не існує такого, який би міг відправити Путіна до в'язниці. Є дві широкі категорії звинувачень, з якими винуваті у російській війні проти України можуть зіштовхнутися.

Одна з них стосується воєнних злочинів і злочинів проти людства. Йдеться про випадки, коли під час конфлікту страждають цивільні, наприклад, коли їх грабують чи гвалтують військові. Солдати, які скоїли такі звірства, можуть постати перед судом (що вже сталося з деякими росіянами в Україні).

Теоретично їхні командири і політичні керівники теж можуть бути притягнуті до відповідальності. На ділі ж буде важко навіть довести, що вони наказали так поводитися.

Історичні прецеденти не вселяють оптимізму

Саме тому Україна і її союзники говорять про другу категорію звинувачень – злочин агресії. Акт вторгнення в сусідню країну – це той вчинок, відповідальність за який можна повністю покласти на політиків. Але переслідування такого злочину – це незвідана територія з юридичної точки зору.

Поки що було тільки два подібні випадки: Нюрнберзький і Токійський процеси після Другої світової війни. І країни, яких стосувалися судове переслідування, самі попросили про нього (варто пам'ятати, що тоді уряди Німеччини і Японії були під контролем США і союзників). Без вторгнення в Росію і повалення Путіна важко уявити, щоб щось таке сталося.

Спеціальні трибунали для Руанди і колишньої Югославії теж не дають причин для надії. Обидва процеси були запущені Радою безпеки ООН, яка схвалила подібні трибунали й в інших місцях, таких як Сьєрра-Леоне. Зважаючи на російські зловживання правом вето в цій організації, повторення такого досвіду для Росії неможливе.

Деякі юридичні експерти думають, що Генеральна асамблея ООН, де кожна країна має один голос і жодного права вето, може створити такий суд. Але такий обхідний шлях виведе міжнародний закон далеко за поточні межі. І не гарантовано, що ініціатива отримає потрібні голоси: багато країн включно зі США не хочуть давати міжнародним судам більше влади.

Які варіанти залишаються, щоб покарати Росію 

Втім, лишаються два варіанти і жоден з них не задовільний. Перший – переслідувати росіян через українську судову систему, можливо, в процесах за участі міжнародних суддів. Символічна цінність трибуналу в Гаазі буде втрачена.

До того ж на лаву підсудних сядуть лише росіяни з низьким статусом, що створить враження ніби йдеться про "каральне судочинство". Другий варіант – це дозволити Міжнародному кримінальному суду переслідувати за російські воєнні злочини і злочини проти людства, але не злочин агресії, оскільки це виходить за межі поточної компетенції суду у випадку Росії.

Для цього достатньо того, що України визнає повноваження Гаазького суду, який вже почав розслідувати російські дії. Але мало хто вірить, що за таким сценарієм вдасться збудувати справу проти Путіна. В будь-якому випадку, Міжнародний кримінальний суд не розглядає справи проти підозрюваних заочно.

Бажаний для України план полягає у створенні спеціального трибуналу в Гаазі, який би існував окремо від Міжнародного кримінального суду і мав змогу розглядати справу про злочин агресії, а отже переслідувати Кремль.

Втім, як пише The Economist, це теж нереалістично. Гірше те, що це може дискредитувати Міжнародний кримінальний суд в переслідуванні міжнародної агресії в майбутньому, – пояснив професор міжнародного права у Вільному університеті Брюсселя Олів'є Кортен.

Відправка воєнних злочинців у Міжнародний кримінальний суд хоч і не дасть бажаний великий приз, яким би було переслідування Путіна, все ж стане чимось більшим ніж символом. Будь-хто з тих, кому загрожує потрапляння в Гаагу: російські генерали чи командири групи "Вагнера", – не наважаться хоч колись залишити Росію, боячись, що їх відправлять під суд. Це вже буде певною мірою покарання.

The Economist пише, що в такому разі, якщо міжнародна спільнота не може покарати Путіна за злочин агресії, вона повинна подвоїти свої зусилля, щоб подбати, що цей злочин не принесе користі. Зокрема, вона може дати Зеленському більше зброї і грошей, необхідних для того, щоб перемогти загарбників