Видається, Кремль пробує придумати нову причину, чому війна триває так довго і чому її потрібно проводити. Про це пише Вадим Денисенко.

До теми На низку міст летіли ракети й БпЛА: все про наслідки масованої атаки по Україні 2 червня

Ціль обстрілів – не військова, а піарна

Річ у тому, що у 2026 році Кремль зіштовхнувся з великою психологічною проблемою абсолютної більшості росіян. Після великих сподівань 2025 року про швидкий мир завдяки Дональду Трампу, у 2026 росіяни пройшли велику і прискорену еволюцію від "війна триватиме довго" до "війна триватиме доти, доки при владі Путін".

Разом з тим загострюється протистояння з найбільш пасіонарною частиною суспільства – "ура-патріотами", які починають відносно відкрито зневажати Путіна. Ба більше, чиновники починають широко вживати нову кличку Путіна "Дєд", а народ все більше починає розчаровуватися в можливості Путіна всіх переграти.

У Путіна насправді є не так багато опцій, щоб виправити ситуацію: можна піти на ескалацію, придумуючи історію, що миру нема через злобних українців, або ж піти на мир із збільшенням маховика репресій та частковою зміною політичного ландшафту. Путін вирішив поєднати два пункти. Тому він йде на ескалацію, при цьому нічого не міняє в політичному ландшафті і збільшує репресії.

Як наслідок найближчими тижнями ми переживемо ще кілька подібних до сьогоднішньої атак. Крім того, ймовірно, ФСБ та російський генштаб отримали завдання здійснити низку терактів на території України.

У Кремлі у такий спосіб виконують не воєнну, а перш за все піарну задачу, головний споживач якої перебуває не стільки в Україні, скільки безпосередньо в Росії.

Путін придумав, як замазати у крові інших

Окремо варто звернути увагу на те, що наразі у Росії немає паливної кризи. Є проблеми в Криму і Севастополі. Обмеження Москви – не більше 60 літрів за раз, це явно не криза. Але російські заводи все більше працюють з коліс, не створюючи стратегічних запасів. Якщо Україна продовжить свою роботу, а вона її продовжить, то у жовтні – листопаді перебої з постачанням палива можуть перекинутися на значно більшу кількість регіонів.

Паралельно з тим, війна в Ірані дозволяє росіянам балансувати бюджет. Ба більше, проблеми з недобором не нафтогазових надходжень (перший квартал – 200 мільярдів) вже перекриті добровільними пожертвами великих виробників. Іншими словами, в Росії нема і в 2026 році не буде бюджетної кризи.

Крім всього іншого, варто звернути увагу на те, що цими "добровільними" внесками влада пробує замазати в крові весь великий бізнес, який старався вдавати, що бізнес поза політикою. Це не варто недооцінювати.

Гуртування навколо поганого, але все ж лідера, дуже важливе в цей момент. Воно змушує наразі не ставити питання: "Скільки ще триватиме війна?". Далі це питання обов'язково виникне. Але наразі Кремль отримає певний часовий люфт.

Підсумовуючи, хочу звернути увагу, що наразі не видно переговорного вікна можливостей. Путін продовжує стояти на позиції "віддайте Донбас" і не планує з неї сходити. А нинішній формат переговорів не передбачає розв'язання цього питання.