1 
Така оцінка вже не відповідає реальності. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Ми спостерігаємо не епізодичну військово-технічну співпрацю, а формування нового стратегічного союзу, який виходить далеко за межі війни в Україні. Його наслідки можуть відчути не лише Київ, а й Токіо, Сеул, Вашингтон і вся система міжнародної безпеки.
Унікальна можливість для режиму Кім Чен Ина
Північна Корея не просто продає ракети. Вона отримує те, чого не купиш за гроші: реальний бойовий досвід, перевірку власної зброї в сучасній війні, можливість оцінити ефективність своїх ракетних програм і навчити особовий склад працювати в умовах масштабного конфлікту.
Участь у війні поруч із Росією перетворює КНДР із держави, яка десятиліттями перебувала у міжнародній ізоляції, на активного військового гравця, що поступово інтегрується до нової системи союзів.
Що виграє від співпраці з Північною Кореєю сама Росія?
Росія отримує величезні обсяги боєприпасів, артилерійських систем, ракет, техніки, людського ресурсу та можливість продовжувати виснажливу війну значно довше, ніж розраховували багато західних аналітиків.
Фактично виникає взаємовигідний союз. КНДР допомагає Росії сьогодні. Росія завтра може допомагати Північній Кореї. Саме в цьому і полягає головна небезпека.
Небезпека для всього регіону Східної Азії
Для Пхеньяна стратегічною метою ніколи не була Україна. Його інтереси залишаються незмінними: Корейський півострів, протистояння із Південною Кореєю, тиск на Японію та демонстрація сили Сполученим Штатам.
І якщо сьогодні Росія отримує підтримку від КНДР, то завтра сама може стати джерелом військової, технологічної або політичної підтримки для реалізації північнокорейських сценаріїв у Східній Азії. Саме тому цей союз не можна оцінювати виключно через призму війни в Україні. Він формує нову архітектуру міжнародної безпеки.
Особливо небезпечним є те, що сторони вже не обмежуються поставками озброєння. Відбувається обмін технологіями, військовим досвідом, методами застосування сучасної зброї, взаємодія між військовими структурами, формування спільного бачення майбутніх конфліктів.
Війна в Україні стала для цього полігоном.
Усі зроблені висновки, усі випробувані рішення, усі нові тактичні прийоми можуть бути використані далеко за межами Європи.
Саме тому сьогодні не можна дивитися на російсько-північнокорейську співпрацю як на тимчасове явище. Ми бачимо довгострокове політичне зближення двох режимів, які прагнуть переглянути існуючий світовий порядок силовими методами.
До цього додається ще один важливий фактор.
У регіоні вже давно існує складна конкуренція між Росією та Китаєм за вплив на Північну Корею. Водночас саме Москва сьогодні дедалі активніше зміцнює свої позиції у військовій сфері. Це означає, що Кремль намагається створити навколо себе систему партнерів, здатних підтримувати його не лише дипломатично, а й безпосередньо на полі бою.
Україна першою зіткнулася з наслідками цього процесу, але навряд чи стане останньою.
У світі з'явився новий військово-політичний центр
Світ уже неодноразово помилявся, коли розглядав окремі авторитарні режими як ізольовані проблеми. Так було перед Другою світовою війною. Так було й тоді, коли міжнародна спільнота недооцінювала поступове зближення держав, які кидали виклик існуючому порядку. Сьогодні є ризик повторити цю помилку.
Союз Росії та Північної Кореї – це вже не історія про постачання снарядів чи кількох десятків ракет. Це історія про появу нового військово-політичного центру, який поступово накопичує досвід, ресурси та взаємні зобов'язання.
І якщо світ не почне оцінювати цей процес саме так, дуже скоро доведеться реагувати вже не на його формування, а на його наслідки.